Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 910/19573/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явилися

від першого відповідача не з'явилися

від другого відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Транс-Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.14р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.15р.

у справі № 910/19573/14

за позовом ПП "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна", м. Київ

до першого відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ

другого відповідача ТОВ "Транс-Сервіс", м. Одеса

про стягнення 136190 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.14р. у справі № 910/19573/14 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково, з відповідачів на користь позивача солідарно стягнуто 200 грн. заборгованості, з другого відповідача на користь позивача - 39034 грн. заборгованості, 3646, 76 грн. пені, 561,49 грн. 3 % річних та 4752, 11 грн. інфляційних втрат; в решті позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.15р. (головуючий Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами в частині задоволених вимог, другий відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 12.11.14р. та постанову від 24.02.15р. в частині стягнутих сум скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 530, ч.2 ст. 533, ст. 629 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28.02.14р. між ПП "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна" (Експедитор) та ТОВ "Транс-Сервіс" (Замовник) укладено договір доручення про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № VLU-28/02-14 , за умовами якого замовник доручив, а експедитор прийняв на себе зобов'язання від свого імені за винагороду і за рахунок замовника укладати з третіми особами (перевізниками) угоди по транспортно-експедиційному обслуговуванню при перевезенні вантажів в міжнародному сполученні і по території України, після попередньо підписаної експедитором і замовником заявки, а також по забезпеченню виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням та експедируванням вантажів замовника.

Згідно п. 2.3, заявка на транспортно-експедиційне обслуговування є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 6.1, вартість фрахта і транспортно-експедиторських послуг зазначається в заявці замовника на перевезення або у відповідних додатках до договору.

Розмір та строки оплати за перевезення вантажу визначаються за згодою сторін при поданні заявки на перевезення. Погоджені розміри та строки сплати фіксуються в заявці замовника. Оплата здійснюється в національній валюті України (п. 6.4).

Згідно п. 7.2 , за затримку в оплаті замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, встановлений індекс інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення.

Відповідно п. 7.5, за понаднормативний простій автомобіля, більше, ніж на 48 годин під завантаженням/митним оформленням, розвантаженням/митним оформленням замовник сплачує експедитору штраф у розмірі 100 дол. за кожну почату добу простою на території країн СНД та України і більше ніж на 24 години, в розмірі 120 євро за кожну почату добу простою на території інших країн, якщо інше не передбачено заявкою. Понаднормативний простій оплачується замовником за неповну добу простою, як за повну. Понаднормативний простій автомобіля підтверджується актом простою, який оформлюється експедитором при завантаженні/вивантаженні (в залежності від того, де виник простій). Простій під митним оформленням підтверджується штампами митниці із зазначенням дати в CMR.

28.02.14р. експедитором та замовником підписано заявку-підтвердження на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу № LGU11-05514 (мобільної установки HF 521,LxWxH,GW:18,36x2,85x3,12,21t) за маршрутом Omagh (Великобританія) - м. Іллічівськ, в якій сторонами погоджено суму фрахту та експедиційних послуг, що належить до сплати - 16000 євро, яка сплачується наступним чином: у гривні по міжбанківському курсу, 25% = 4000 євро - передоплата на день виставлення рахунку, залишок 75% = 12000 євро після прибуття на термінал до вивантаження згідно факсимільної копії виставленого рахунку з подальшим досиланням оригіналів документів, що підтверджують вивантаження машини ( а.с. 36, т. 1).

28.02.14р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Поручитель) та ПП "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна" (Кредитор) укладено договір поруки № 2802/14-П/LGU11-05514, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за повне та своєчасне виконання боржником -ТОВ "Транс-Сервіс" своїх обов'язків за договором №VLU-28/02-14 від 28.02.14р. та заявкою-підтвердження від 28.02.14р на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу № LGU11-05514 в частині проведення розрахунків за транспортно-експедиційні послуги, штрафних санкцій, можливих збитків, які надаватимуться кредитором боржнику згідно вказаної заявки-підтвердження.

Згідно п.3 вказаного договору, розмір відповідальності поручителя у випадку прострочення боржником оплати послуг становить 200 грн.

07.03.14р. позивач виставив другому відповідачу рахунок № 140 на суму 50760 грн., як передоплату в розмірі 25 % за транспортно-експедиційні послуги, який був сплачений останнім 07.03.14р., що підтверджується копією банківської виписки ( а.с. 40, т.1).

У виконання умов договору № VLU-28/02-14 та заявки-підтвердження від 28.02.14р. позивачем були надані другому відповідачеві транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Omagh (Великобританія) - м. Іллічівськ, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна № 1099275 (СMR), яка містить відбитки штампів відправника, перевізника та одержувача.

02.04.14р. позивач виставив другому відповідачу рахунок № 140/1 на оплату 188880 грн., як залишок 75% вартості послуг, який було оплачено частково - 03.04.14р. на суму 106700 грн. та 08.05.14р. на суму 42946 грн. ( а.с. 42-44).

12.09.14р. ПП "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна" звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ТОВ "Транс-Сервіс" про солідарне стягнення 200 грн. основної заборгованості за транспортно-експедиційні послуги на підставі договору поруки від 28.02.14р., а також стягнення з ТОВ "Транс-Сервіс" 39034 грн. основного боргу, 3669,13 грн. пені, 565,02 грн. 3% річних , 4752,11 грн. інфляційних втрат і 86269,74 грн. штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу на підставі договору доручення від 28.02.14р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.14р. у справі № 910/19573/14, залишеним без змін Київського апеляційного господарського суду від 24.02.15р., позов задоволено частково, з відповідачів на користь позивача солідарно стягнуто 200 грн. заборгованості, з другого відповідача на користь позивача - 39034 грн. заборгованості, за здійсненим судом перерахунком на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнуто 3646, 76 грн. пені, 561,49 грн. 3 % річних та 4752, 11 грн. інфляційних втрат; в решті позову відмовлено за відсутністю акту простою, передбаченого п.7.5 договору сторін від 28.02.14р. та недоведеністю вини другого відповідача у затримці автомобіля.

Згідно ч. 1 ст. 929 ЦК України, ч.1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актам ( ч. 3 ст. 929 ЦК України).

Відповідно ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 і 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя ( ч.1 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, позивач згідно договору № VLU-28/02-14 від 28.02.14р. надав другому відповідачу транспортно-експедиційні послуги, вартість яких останній оплатив частково на суму 149646 грн.; в заявці-підтвердженні від 28.02.14р. на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу № LGU11-05514, яка є невід'ємною частиною договору від 28.02.14р., сторони погодили здійснити оплату послуг у гривні по міжбанківському курсу; договором поруки № 2802/14-П/LGU11-05514 передбачена солідарна відповідальність поручителя за виконання боржником зобов'язань в межах 200 грн. Судами встановлено, що залишок заборгованості другого відповідача за договором становить 39234 грн., а тому обґрунтовано задовольнили позовні вимоги до другого відповідача в частині стягнення 39034 грн. основного боргу, передбаченої п. 7.2 договору № VLU-28/02-14 пені, 3% річних та інфляційних втрат за перевіреним розрахунком, а також вірно стягнули солідарно з відповідачів 200 грн. боргу.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у стягненні штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу за недоведеністю вказаної вимоги.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що оскаржені рішення і постанова прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак, підлягають залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ "Транс-Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.14р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.15р. у справі № 910/19573/14 залишити без змін.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова