Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.05.2015 року у справі №910/24550/13
Ухвала КГС ВП від 01.11.2018 року у справі №910/24550/13
Постанова ВГСУ від 06.11.2014 року у справі №910/24550/13
Ухвала КГС ВП від 13.08.2018 року у справі №910/24550/13
Постанова ВГСУ від 03.11.2015 року у справі №910/24550/13
Ухвала КГС ВП від 11.03.2018 року у справі №910/24550/13
Ухвала КГС ВП від 27.08.2018 року у справі №910/24550/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 910/24550/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"

на постанову та на ухвалу у справі господарського судуКиївського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року господарського суду м. Києва від 25.07.2014 року №910/24550/13 міста Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Вотер СТ" доПублічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання банкрутом За участю представників сторін: ТОВ "Фаст Вотер СТ" - Яновицької Ю.В.; Банку "Таврика" - Нужненка Ю.І.; ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" - Радутного О.С.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2014 року, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Вотер СТ" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" у загальному розмірі 515735,00 грн. (510000,00 грн. - основного боргу, 5735,00 грн. - судового збору). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" та інше.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" звернулось до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 25.07.2014 у справі №910/24550/13 та припинити провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року (Головуючий суддя - Шипко В.В., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду м. Києва від 25.07.2014 року у справі №910/24550/13 залишено без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.07.2014 року та передати справу №910/24550/13 на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки тому, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до підготовчого засідання задоволено боржником у повному обсязі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Згідно із частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 16 Закону про банкрутство завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство чітко встановлені ознаки неплатоспроможності боржника, а саме: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Зазначена стаття також містить визначення безспірності вимог кредиторів, як грошових вимог кредиторів, підтверджених судовим рішенням, що набрало законної сили і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому частина 1 статті 15 Закону про банкрутство у якості однієї з підстав для повернення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство передбачає не подання заявником-кредитором доказів неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному ч. 3 ст. 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, системний аналіз ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом, правовими підставами для порушення справи про банкрутство є наявність у ініціюючого кредитора безспірних грошових вимог до боржника, які сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на той факт, що Закон про банкрутство не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент порушення провадження у справі про банкрутство безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становили 510 000 грн., які не були виконані останнім протягом більше ніж трьох місяців у виконавчому провадженні. У підтвердження вказаних обставин до заяви про порушення справи про банкрутство додане рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2013 у справі №910/14103/13, наказ господарського суду міста Києва від 20.08.2013 №910/14103/13, постанову Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 26.08.2013 про відкриття виконавчого провадження № 39498326.

Отже, судом першої інстанції було встановлено наявність усіх визначених в ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство ознак неплатоспроможності боржника.

Під час апеляційного перегляду ухвали підготовчого засідання суд апеляційної інстанції встановив, що ініціюючий кредитор звернувся до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві для примусового виконання наказу від 20.08.2013 року №910/14103/13, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2013 №39498326, належних доказів оплати за судовим наказом до суду не надано. Крім того, в письмових поясненнях від 08.07.2014 року та 25.07.2014 року боржник визнає існуючу перед ініціюючим кредитором заборгованість, проте через об'єктивні причини не може її погасити.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодилась із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" та відхилила доводи апеляційної скарги ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про безпідставність порушення провадження у даній справі через погашення боржником вимог ініціюючого кредитора, оскільки докази надані заявником не спростовують висновків суду першої інстанції.

Заперечуючи проти висновків попередніх судових інстанцій, заявник касаційної скарги стверджує про погашення, під час виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва від 20.08.2013 року №910/14103/13, у повному обсязі, вимог ініціюючого кредитора, що підтверджується платіжною вимогою ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві №54/63 від 05.05.2014 року, випискою ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про рух коштів на рахунку боржника від 30.05.2014 року про перерахування 712 289,50 грн. заборгованості, згідно наказу господарського суду м. Києва від 20.08.2013 року №910/14103/13 на платіжну вимогу ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє доводи касаційної скарги, у даному випадку погоджується із висновками суду першої інстанції та апеляційного господарського суду щодо підставності порушення у даній справі про банкрутство ПАТ "Київський ювелірний завод", з огляду на таке.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктом 8 ч.1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин задоволення вимог ініціюючого кредитора в ході здійснення виконавчого провадження, а сума коштів (712 289,50 грн.), яка надійшла від боржника прийнята органом ДВС на виконання зведеного виконавчого провадження, яке об'єднує вимоги кредиторів до боржника на суму понад 360 000 млн. грн.

Ініціюючим кредитором, на спростування доводів ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про погашення кредиторських вимог ініціюючого кредитора, до матеріалів справи надано копію Постанови ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 03.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження про стягнення 510 000 грн. з ПАТ "Київський ювелірний завод" на користь ТОВ "Фаст Вотер СТ" за наказом господарського суду м. Києва від 20.08.2013 року №910/14103/13, у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство, що свідчить про відсутність фактичного виконання судового рішення, згідно з виконавчим документом.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, при перевірці обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, їх безспірності, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження у підготовчому засіданні, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний господарський суд, правильно застосував норми ч. 3 ст. 10, ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство та дійшов до вірного висновку про можливість порушення справи про банкрутство, оскільки встановив факт відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, яким підтверджені грошові вимоги до боржника, та невиконання боржником цих грошових зобов'язань перед кредитором протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, вважає за необхідне відзначити, що наведені у касаційній скарзі обставини, також стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційного суду не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року та ухвали господарського суду м. Києва від 25.07.2014 року у справі №910/24550/13.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.07.2014 року у справі №910/24550/13 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк