Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 5023/1702/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Данилової М.В.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Клюге Л.М. - прокурор ГПУ, посв. №014652 (була присутня у судовому засіданні 23.10.14), позивача, відповідача, третіх осіб: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуХарківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від11.06.14у справі№5023/1702/12 Господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидоПриватного підприємця ОСОБА_5треті особи1. Харківське міське управління земельних відносин Харківської міської ради 2. Державна інспекція сільського господарства Харківської області 3. Гаражний кооператив "Старт"простягнення 137826,89 грн. шкоди та звільнення земельної ділянки

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.10.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Данилової М.В.

У судовому засіданні 23.10.14 оголошувалася перерва до 06.11.14.

Заступник прокурора Дзержинського району м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 137826,89 грн. збитків та зобов'язання підприємця звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,26 га, із приведенням її у придатний для подальшого використання стан. В обґрунтування позову, прокурор посилався на те, що відповідач без оформлення права землекористування використовував спірну земельну ділянку та не сплачував кошти за її використання. Внаслідок цього, на думку прокуратури, міській раді завдано збитків у заявленій до стягнення сумі та спірна земельна ділянка підлягає поверненню раді.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.12 (судді: Рильова В.В., Жиляєв Є.М., Суярко Т.Д.) в позові відмовлено. Суд дійшов висновку про те, що відповідач користувався дахом підземних гаражів Гаражного кооперативу "Старт", які знаходяться на спірній земельній ділянці; що збитків територіальній громаді міста не завдано.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.14 (судді: Медуниця О.Є., Сіверін В.І., Камишева Л.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Харківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та задовольнити позовні вимоги повністю. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 18, 19, 79, 116 Земельного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Міська рада наголошує на доведеності матеріалами справи факту самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки під автостоянку, а відтак і порушення ним вимог земельного законодавства. Скаржник вказує на те, що протиправність дій відповідача підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.04.14; що займана відповідачем площа є саме земельною ділянкою, право користування якою підлягає оформленню у встановленому законом порядку. Він посилається також на те, що спірна земельна ділянка у 2005 році надавалася в оренду ТОВ "Кронос", а в подальшому, рішенням міської ради від 22.06.12 №756/12 дозвіл на розробку проекту відведення її було надано Спільному підприємству Українсько-Російській торговельно-промисловій компанії ТОВ "Харківсибінвест". Крім того, скаржник наголошує на обґрунтованості розрахунку розміру спірної суми збитків.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова заявлені в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 137826,89 грн. збитків за самовільне зайняття земельної ділянки та зобов'язання підприємця звільнити земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, площею 0,26 га, із приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість цих вимог. При цьому суди виходили з того, що спірна земельна ділянка була виділена Гаражному кооперативу "Старт" під підземні гаражі; що гаражний кооператив, в свою чергу, передав в оренду відповідачеві не земельну ділянку, а площу даху цих гаражів. Втім, такі висновки судів визнаються передчасними через не з'ясування усіх обставини, що мають значення для справи. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу. За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Разом з тим, відповідно до приписів статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків (стаття 152 Земельного кодексу України). Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, прокурором заявлено позов про стягнення 137826,89 грн. збитків за самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, площею 0,26 га, та звільнення цієї земельної ділянки із приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин справи, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, господарські суди першої і апеляційної інстанцій, при ухваленні судових рішень, не дослідили доводи позивача і прокурора про те, що відповідач упродовж 2011-2012 років використовував спірну земельну ділянку (площею 0,26 га) під розміщення автостоянки; що ця земельна ділянка не відводилася та не надавалася у користування відповідачеві; що у нього відсутні документи, які посвідчують право на таку земельну ділянку; що відповідач у 2012 році звертався до міської ради із заявою про надання згоди на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки для експлуатації і обслуговування автостоянки, проте такої не отримав, тобто відповідач мав намір отримати в користування саме спірну земельну ділянку; що ця земельна ділянка не може вважатися площею даху підземних гаражів. Разом з цим, не було враховано і те, що земельна ділянка (площею 0,2466 га) у 2005 році була передана в оренду ТОВ "Кронос" (рішення Харківської міської ради від 28.05.09, договір оренди землі від 20.10.06) для будівництва багатоповерхового торгівельно-офісного центру з автостоянкою та, в подальшому, товариство відмовилося від її використання і така відмова була прийнята радою 06.04.11; що в 2012 році рішенням Харківської міської ради від 22.06.12 №756/12 надано Спільному підприємству Українсько-Російський торговельно-промисловій компанії ТОВ "Харківсибінвест" дозвіл на розробку проекту її відведення для експлуатації та обслуговування автостоянки; що у ГК "Старт" відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку. На дослідженні цих обставин прокурор і позивач наголошували упродовж розгляду усього спору, проте, ці доводи судами у повному обсязі не оцінювалися. Отже, господарським судам попередніх інстанцій для повного і об'єктивного розгляду спору, необхідно достеменно встановити наявність чи відсутність законних підстав для зайняття відповідачем та користування ним спірною ділянкою; перевірити тотожність зазначених ділянок, тобто з'ясувати чи є спірна ділянка тією ж самою земельною ділянкою, яка у 2005 році передавалася радою в оренду ТОВ "Кронос" і дозвіл на розробку проекту відведення якої в 2012 році був наданий вже іншому підприємству. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, як склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Харківського області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.14 у справі №5023/1702/12 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.12 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

М.Данилова