Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 910/1853/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоДемидової А.М.,суддівАкулової Н.В., Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015у справі№ 910/1853/15-г господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" Міністерство фінансів України простягнення 450 059 548,16 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Перетятько С.М., дов. № 225/03 від 07.09.2015

- відповідача: Ковальов В.М., дов. № 36 від 28.01.2015

- третьої особи: Іваницька Т.Б., дов. № 31-13030-08/4 від 31.03.2015

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/1853/15-г (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 (у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Новікова М.М., Зубець Л.П.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення 26 812 397,25 дол. США та 1000 тройських унцій, що разом в гривневому еквіваленті становить 450 059 548,16 грн (станом на 26.01.2015), з яких заборгованість за зобов'язанням щодо продажу іноземної валюти - 20 000 000 дол. США, що еквівалентно 315 841 000 грн, пеня за прострочення продажу іноземної валюти - 99 410 954,75 грн, проценти за користування чужими коштами (3% річних згідно зі ст.ст.536 625 Цивільного кодексу України) - 8 170 763,24 грн, заборгованість за зобов'язанням щодо продажу золота - 1000 тройських унцій, що еквівалентно 20 427 017 грн, пеня за прострочення продажу золота - 6 209 813,17 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема ст.ст. 6, 525, 526, 538, 615, 662, 663, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, невиконання відповідачем зобов'язань за генеральною угодою в частині конверсійних угод типу своп, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі №910/1853/15-г і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від ПАТ "Укргазбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, оскільки порушення зобов'язання було допущене позивачем, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Третя особа не скористалася правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 05.10.2015 склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Демидової А.М., суддів Воліка І.М. та Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №910/1853/15-г.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" була укладена генеральна угода №146-р/2008 про порядок проведення міжбанківських операцій, за умовами п. 2.1 якої предметом є загальні умови та порядок проведення операцій на міжбанківському валютному та грошовому ринках. Дія цієї генеральної угоди поширюється на будь-які види операцій між сторонами, які можуть бути представлені як комбінація конверсійних та/або кредитних угод, операцій з цінними паперами.

Відповідно до п. 5.2. генеральної угоди умови конверсійних угод, які укладені відповідні до цієї генеральної угоди, визначаються в кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами сторін за допомогою системи REUTERS DЕALING, телексу або інших узгоджених засобів зв'язку. Угода вважається укладеною, якщо сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, що передбачені для даного виду угод, які перераховані у п.п. 6.2, 7.1, 8.1 та письмово їх підтвердили шляхом обміну повідомленнями по системі REUTERS DEALING, що містять ідентичні і узгоджені умови операції і ідентифікатори ділерів.

Згідно з п. 5.3. генеральної угоди друкована копія оригінальних текстів переговорів по системі REUTERS DEALING, підтвердження що надійшли по системі S.W.I.F.T., телексу або електронній пошті НБУ визнаються сторонами документами, що засвідчують факт укладення угоди і можуть бути використанні як доказ в господарському суді у випадку виникнення спору.

Умовами п. 5.11. генеральної угоди визначено, що сторони проводять конверсійні операції і зобов'язанні здійснити поставку валюти на відповідний кореспондентський рахунок, який визначається при укладенні угоди.

Згідно з п. 7.1. генеральної угоди при переговорах сторони визначають наступні істотні умови конверсійної угоди: тип угоди ("ТОД", "ТОМ", "СПОТ", "ФОРВАРД"); найменування валюти що продасться купується; сума валюти, що продається/купується; курс купівлі/продажу валюти (можлива вказівка типу: "за курсом НБУ", і т.п. із зазначенням дати); дати валютування по розрахунках в обох валютах; реквізити платежів (можлива вказівка типу "стандартні"); інші умови (у разі потреби).

Відповідно до п. 7.3. генеральної угоди угода вважається укладеною між сторонами з моменту досягнення згоди між дилерами по системі "REUTERS DЕALING" або іншими узгодженими системами зв'язку по всіх без винятку істотних умовах угоди.

Згідно з п. 7.6. генеральної угоди угода вважається виконаною з дати зарахування валютних коштів в повному обсязі на рахунки покупця в продавця відповідно до реквізитів, які були обговорені при укладенні угоди.

В разі невиконання або неналежного виконання стороною зобов'язання за генеральною угодою, зокрема у разі прострочення його виконання, вона зобов'язана сплатити іншій стороні за кожен день прострочення пеню: за операціями в іноземній валюті/банківських металах - у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки чи за згодою потерпілої сторони, забезпечує зарахування коштів правильною датою валютування за свій рахунок (п. 10.2. генеральної угоди).

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31.03.2008 сторонами укладено угоду про нетінг (додаток 1 до генеральної угоди), предметом якої є регулювання взаємозаліку та проведення взаєморозрахунків по конверсійних операціях (угодах) між сторонами в рамках генеральної угоди, за умовами п. 2.1. якої при здійсненні конверсійної операції (угоди) кожна зі сторін зобов'язана здійснити поставку валюти, яку вона продає, на користь іншої сторони, в обмін на валюту, що купується, в обсягах і датою валютування відповідно до умов угоди.

У пункті 3.4. генеральної угоди (в редакції додаткової угоди від 04.03.2013) визначено, що угоди типу "СВОП" це - валютні операції за угодою, умови якої передбачають купівлю (продаж, обмін) іноземної валюти/банківських металів зі зворотнім її продажем (купівлею, обміном) на певну дату в майбутньому з фіксацією умов цих операцій (курсів, обсягів, дат валютування тощо) під час укладення.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у межах генеральної угоди між позивачем та відповідачем було укладено чотири конверсійні угоди типу "СВОП", кожна із угод № 1 - № 4 містить умови виконання зобов'язань, що складаються з двох частин.

За умовами угоди № 1 позивач 21.01.2014 продавав 5 000 000,00 доларів США за ціною 39 965 000,00 грн по курсу 7,9930 грн за 1 долар США зі зворотною її покупкою 25.03.2014 в розмірі 5 000 000,00 доларів США за ціною 40 430 500,00 грн по курсу 8,0861 грн за 1 долар США.

Відповідач 21.01.2014 отримав від позивача кошти у розмірі 5 000 000,00 доларів США та перерахував при цьому на рахунок позивача кошти у розмірі 39 965 000,00 грн, тобто в цій частині зобов'язання сторонами було виконано в повному обсязі та відповідно до встановлених угодою № 1 умов.

В подальшому, 25.03.2014 позивач повинен був перерахувати на рахунок відповідача кошти в розмірі 40 430 500,00 грн, а відповідач в свою чергу перерахувати на рахунок позивача кошти у розмірі 5 000 000,00 доларів США, однак ця частина угоди № 1 не була виконана сторонами.

За умовами угоди № 2 позивач 24.01.2014 продавав 5 000 000,00 доларів США за ціною 39 965 000,00 грн по курсу 7,9930 грн за 1 долар США зі зворотною її покупкою 14.03.2014 в розмірі 5 000 000,00 доларів США за ціною 40 260 000,00 грн по курсу 8,0520 грн за 1 долар США.

Відповідач 24.01.2014 отримав від позивача кошти у розмірі у розмірі 5 000 000,00 доларів США та перерахував при цьому на рахунок позивача кошти у розмірі 39 965 000,00 грн, тобто в цій частині зобов'язання сторонами виконано в повному обсязі та відповідно до встановлених угодою № 2 умов.

В подальшому, 14.03.2014 позивач повинен був перерахувати на рахунок відповідача кошти в розмірі 40 260 000,00 грн, а відповідач в свою чергу перерахувати на рахунок позивача кошти у розмірі 5 000 000,00 доларів США, однак ця частина угоди № 2 не була виконана сторонами.

За умовами угоди № 3 позивач 27.01.2014 продавав 10 000 000,00 доларів США за ціною 79 930 000,00 грн по курсу 7,9930 грн за 1 долар США зі зворотною її покупкою 13.03.2014 в розмірі 10 000 000,00 доларів США за ціною 80 423 000,00 грн по курсу 8,0423 грн. за 1 долар США.

Відповідач 27.01.2014 отримав від позивача кошти у розмірі 10 000 000,00 доларів США та перерахував при цьому на рахунок позивача кошти у розмірі 79 930 000,00 грн, тобто в цій частині зобов'язання сторонами виконано в повному обсязі та відповідно до встановлених угодою № 3 умов.

В подальшому, 13.03.2014 позивач повинен був перерахувати на рахунок відповідача кошти в розмірі 80 423 000,00 грн, а відповідач в свою чергу перерахувати на рахунок позивача кошти у розмірі 10 000 000,00 доларів США, однак ця частина угоди № 3 не була виконана сторонами.

За умовами угоди № 4 позивач 21.01.2014 продав 1 000,00 унцій золота за ціною 9 850 000,00 грн по курсу 9 850,00 грн за 1 унцію зі зворотною їх покупкою 27.03.2014 в розмірі 1 000,00 унцій золота за ціною 9 946 000,00 грн по курсу 9 946,00 грн за 1 унцію.

Відповідач 27.01.2014 отримав від позивача 1 000 унцій золота, та перерахував при цьому на рахунок позивача кошти у розмірі 9 850 000,00 грн, тобто в цій частині зобов'язання сторонами виконано в повному обсязі та відповідно до встановлених угодою № 4 умов.

В подальшому 27.03.2014 позивач повинен був перерахувати відповідачу 9 946 000,00 грн, а відповідач в свою чергу передати позивачу 1 000 унцій золота, однак ця частина угоди № 4 не була виконана сторонами.

Постановою Правління Національного банку України № 107 від 28.02.2014 ПАТ "Брокбізнесбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням № 9 від 28.02.2014 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Брокбізнесбанк" запроваджено тимчасову адміністрацію.

З огляду на те, що у відповідача виникли сумніви щодо виконання зобов'язань позивача за угодами в обумовлені строки, відповідач листом №158/7237/2014 від 12.03.2014 на підставі ст. 538 Цивільного кодексу України повідомив позивача про відмову від виконання своїх зобов'язань, що виникли на підставі угод.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 509, 510, 526, 536, 538, 546, 549, 610 - 612, 626 - 628, 629 Цивільного кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у зв'язку з не доведенням позивачем виконання своїх зобов'язань за угодами щодо перерахування грошових коштів у гривні за купівлю валюти у доларах США та золота, у відповідача відсутній обов'язок здійснення продажу цієї валюти та золота.

Відповідно до пп. 14.1.45.1 ст. 14 Податкового кодексу України своп - цивільно-правова угода про здійснення обміну потоками платежів (готівкових або безготівкових) чи іншими активами, розрахованими на підставі ціни (котирування) базового активу в межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежів (дату проведення розрахунків) протягом дії контракту.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, станом на дати здійснення зворотної купівлі-продажу валюти та 1000 унцій золота, встановлені умовами конверсійних угод типу своп № 1- № 4, жодна зі сторін не здійснила дій з виконання своїх зобов'язань щодо купівлі і продажу валюти і золота.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Згідно з ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Зважаючи на викладене, з огляду на те, що жодна зі сторін у строки, визначені умовами конверсійних угод типу своп № 1 - № 4 свого обов'язку не виконала, і позивачем не було перераховано на рахунки відповідача грошові кошти у гривні в рахунок оплати валюти у доларах США та 1000 унцій золота за цими конверсійними угодами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з виплати позивачеві 20 000 000,00 доларів США за зобов'язанням щодо продажу іноземної валюти, 1000 тройських унцій за зобов'язанням щодо продажу золота, а також стягнення пені за прострочення продажу іноземної валюти і процентів за користування чужими коштами.

Аналогічні висновки щодо застосування положень ст. 538 Цивільного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-53гс14.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/1853/15-г.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/1853/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я Н.В. Акулова

С у д д я С.Р. Шевчук