Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №908/5669/14
Постанова ВГСУ від 06.10.2015 року у справі №908/5669/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 908/5669/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Гриценко О.І., Третьякова Н.В.,Шкуропєй І.І.,відповідача-Саржинська О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу концерну "Міські теплові мережі"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015у справі№908/5669/14за позовомКП "Водоканал"доконцерну "Міські теплові мережі"провнесення змін до договорувстановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2015 (суддя Алейникова Т.Г., Гончаренко С.А., Кагітіна Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (судді: Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Ломовцева Н.В.), позов задоволено - на підставі ст.652 ЦК України, ст.188 ГК України, ч.2 ст.41 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.п.3.1,3.13,5.1,5.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627 (далі - Правила №190) внесено зміни в п.п.1.1,2.2,3.2.1,3.4.6,3.4.8,4.2,4.4 договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 29.04.2011 №55555 (далі - договір від 29.04.2011 №55555), а п.п.2.9,4,9 виключено з договору.

Концерн "Міські теплові мережі" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.651,652 ЦК України, ст.ст.180,188 ГК України та ст.ст.22,33,34,84,104 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції уточнені позовні вимоги були прийняті з порушенням норм процесуального законодавства, а саме після початку розгляду справи по суті. Також заявник вказує на те, що з внесенням змін до ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у взаємовідносинах між позивачем та відповідачем фактично нічого не змінилося, так як у спірних правовідносинах він не є споживачем послуг, оскільки не споживає холодну воду для задоволення власних потреб, а лише підігріває її і, не впливаючи на якісні характеристики, транспортує до кінцевого споживача, а саме до приладу обліку у споживача, де фактично і знаходиться точка розподілу (передання) такої послуги, як централізоване постачання опалення та централізоване постачання гарячої води. Таким чином, на думку скаржника, холодна вода у складі послуги на теплову енергію набуває статусу послуги лише на приладі обліку у споживача такої послуги. Разом з тим, скаржник вказує на одночасну наявність двох обов'язкових складових у п.3.13 Правил №190: відпущення холодної води та використання її на потреби ГВП, а оскільки він сам несе втрати у системах ГВП, то використаною питна вода у складі послуг з централізованого ГВП стає тільки безпосередньо у споживача. На думку заявника, виконання існуючого договору ніяким чином не порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, як того вимагає ст.652 ЦК України, застосована судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

29.04.2011р. між КП "Водоканал" та концерном "Міські теплові мережі" укладений договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації №55555.

У зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" прийнято рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.07.2014 №264 щодо втрати чинності рішень виконкому Запорізької міської ради від 28.04.2011 №200 та від 27.07.2012 №257. Згідно з п.2 рішення №264 договірні відносини між КП "Водоканал" та концерном "Міські теплові мережі" мають бути врегульовані до 01.08.2014 року відповідно до вимог Закону.

Рішенням виконкому Запорізької міської ради №74 від 31.07.2014 внесені зміни до рішення виконкому Запорізької міської ради Про визначення виконавців комунальних послуг" від 16.10.2013 №442, згідно якого КП "Водоканал" з 01.07.2014 року є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових мереж), концерн "Міські теплові мережі" - з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

З огляду на вищевикладене, для належного виконання обов'язків виконавців відповідних послуг позивач та відповідач мають врегулювати договірні відносини шляхом внесення відповідних змін до діючого договору з метою отримання останнім необхідних обсягів холодної води, що використовується для виробництва гарячої води як її складова частина, а також для інших потреб.

З метою врегулювання договірних відносин концерном "Міські теплові мережі" на адресу КП "Водоканал" було надіслано проект додаткової угоди №16 (без дати) (з додатком №1/4) до договору. В зазначеній додатковій угоді відповідач пропонував внести до договору зміни, зокрема, щодо постачання КП "Водоканал" питної води відповідачу на потреби централізованого гарячого водопостачання бюджетним установам, іншим споживачам (крім населення) (п.1.1 договору в запропонованій редакції), визначення обсягів наданої послуги з питного водопостачання на підставі показань квартирних засобів обліку населення, показань засобів обліку бюджетних установ, інших споживачів (крім населення.) (п.2.9 договору в запропонованій редакції) тощо.

Позивач, залишивши без підписання проект додаткової угоди в редакції відповідача, направив проект додаткової угоди №16 від 15.10.2014 у своїй редакції. У супровідному листі позивач обґрунтував відмову від підписання додаткової угоди, керуючись положеннями п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, згідно якого суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Відповідно до п.3.13 Правил №190 КП "Водоканал" запропонувало відповідачу укласти додаткову угоду № 16 від 15.10.14 р., згідно умов якої розрахунки концерну "Міські теплові мережі" за поставлену позивачем (виробником) холодну воду мають визначатись в повному обсязі на підставі показань засобів обліку, які встановлені на межі балансової належності, та прийняті сторонами на комерційний облік, тобто на точці розподілу послуг.

Відповідач розглянув проект додаткової угоди від 15.10.2014 №16 в редакції КП "Водоканал" до договору та повернув його без оформлення. Натомість, запропонував свій проект додаткової угоди №16 (без дати) (з додатком №1/4), згідно якого збільшені обсяги закупівлі для споживачів централізованого гарячого водоспоживання (крім населення).

КП "Водоканал" не погоджуючись з даним проектом додаткової угоди №16 в редакції концерну "Міські теплові мережі" повернуло його без підписання та звернувся до суду з позовом про внесення змін у договір, після чого подав заяву про уточнення позовних вимог від 27.04.2015 р. та виклав свої вимоги в наступних редакціях:

Пункт 1.1 розділу 1 "Предмет договору"

По даному Договору „Водоканал" надає послуги "Абоненту" в точках розподілу:

- з централізованого постачання холодної води для власних технологічних, технічних, господарсько-побутових потреб (далі за текстом - власні потреби), а також послуги з водовідведення від власних потреб "Абонента" в комунальну каналізацію (далі за текстом - водовідведення);

- з централізованого постачання холодної води для потреб централізованого постачання гарячої води населенню, в тому числі через бойлерну систему (без водовідведення), для яких "Абонент" визначений виконавцем послуг;

- з централізованого постачання холодної води для потреб централізованого постачання гарячої води юридичним особам, фізичним особам - підприємцям та фізичним особам, які використовують нежитлові приміщення (без водовідведення).

Пункт 2.2. - викласти в редакції позовної заяви

Пункт 3.2.1 розділу 3 "Права та обов'язки сторін" - залишити в редакції діючого договору.

Пункт 3.4.6 розділу 3 "Права та обов'язки сторін"

"Всі прилади обліку, встановлені "Абонентом" на вимогу "Водоканалу" на всіх водопровідних вводах об'єктів "Абоненту", які фіксують весь обсяг холодної води, отриманої з централізованої системи водопостачання, приймаються обома "Сторонами" на комерційний облік та їх показання є підставою для розрахунків між "Сторонами".

Тип приладів обліку та місця їх встановлення повинні бути узгоджені з "Водоканалом".

"Абонент" несе відповідальність за цілісність та збереження приладів обліку та встановлених на них пломб, обладнання водомірного вузла та водопровідного вводу, запірно-регулюючої арматури та інших водопровідних пристроїв, що знаходяться на водопровідних вводах та мережах "Абонента" незалежно від місця розташування.

У випадку відсутності у "Абонента" приладу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого, "Абонент" зобов'язаний встановити або замінити прилад обліку у встановлений "Водоканалом" строк.

"Абонент" зобов'язаний здійснити періодичну повірку приладів обліку в передбачені законодавством строки. У випадку тривалості повірки більш одного місяця, обсяг води та стоків визначаються згідно з пунктами 3.3. та 3.4. "Правил…" до дня прийняття в експлуатацію приладів обліку або водомірних вузлів".

Щоквартально надавати до "Водоканалу" довідку про кількість та склад Субабонентів, що використовують воду через мережі "Абонента". Відповідальність за організацію обліку витрат води Субабонентами та розподіл суми рахунку між Субабонентами покладається на "Абонента".

Пункт 3.4.8 розділу 3 "Права та обов'язки сторін" - залишити в редакції діючого договору.

Пункт 4.2 розділу 4 "Розрахунки та порядок оплати"

"Розрахунки "Абонента" з "Водоканалом" здійснюються на підставі показань приладів обліку, встановлених на всіх водопровідних вводах об'єктів "Абонента". В розрахунки "Абонента" з "Водоканалом" згідно з п.1.1. даного Договору входять:

- обсяги з централізованого постачання холодної води для власних потреб "Абонента" та водовідведення;

- обсяги з централізованого постачання холодної води населенню для потреб централізованого постачання гарячої води, в тому числі через бойлерну систему населенню (без водовідведення), для яких "Абонент" визначений виконавцем послуг;

- обсяги з централізованого постачання холодної води для потреб централізованого постачання гарячої води юридичним особам, фізичним особам-підприємцям та фізичним особам, які використовують нежитлові приміщення (без водовідведення)".

Пункт 4.4 розділу 4 "Розрахунки та порядок оплати":

"Для підготовки акту-рахунку "Абонент" передає "Водоканалу" до 04 числа місяця, наступного за розрахунковим, інформацію про обсяги води:

- населення, для яких "Абонент" визначений виконавцем послуг по централізованому постачанню гарячої води в розрізі філій, в тому числі через бойлерну систему.

- юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які використовують нежитлові приміщення (без водовідведення) в розрізі філій.

"Водоканал" до 6-го числа місяця, наступного за розрахунковим надає "Абоненту" Акт-рахунок, який підписується "Абонентом" та "Водоканалом" та є підставою для розрахунків між "Сторонами"

Виключити пункти 2.9, 4.9 з договору № 55555 від 29.04.2011.

Позивач вважає, що договір потребує внесення змін у зв'язку з істотною зміною обставин, при цьому розірвати даний договір не можна з тієї причини, що його розірвання суперечить суспільним інтересам - необхідності забезпечувати населення міста та інших споживачів належної якості послугами з постачання гарячої води, централізованого опалення, для чого потрібні належним чином врегульовані відносини з постачання питної води теплопостачальній організації. На підставі ч.4 ст.652 ЦК України за наявності такої умови допускається зміна договору за рішенням суду.

Позивач стверджує, що для застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.652 ЦК України, одночасно наявні обов'язкові умови, за яких договір може бути визнаний судом зміненим, а саме:

1) на момент укладання договору сторони виходили з того, що відповідно до діючого на той час законодавства органами місцевого самоврядування були визначені виконавці відповідних послуг, а саме - КП "Водоканал" - з централізованого постачання питної води для потреб холодного та гарячого водопостачання, централізованого водовідведення, а Концерн - з централізованого опалення, підігріву питної води. Сторони виходили з того, що зміна обставин щодо визначення виконавців послуг не настане, що зумовило визначення порядку взаємовідносин сторін шляхом укладення саме такого договору;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не може усунути після їх виникнення, оскільки відбулась саме зміна нормативно-правових підстав щодо взаємовідносин сторін, що не залежить від волі заінтересованої сторони та не може бути нею усунена. Договірні відносини сторін на підставі цієї зміни потребують належного врегулювання;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки розрахунок відповідача з позивачем за отриману питну воду на даний час здійснюється не за весь обсяг переданої від КП "Водоканал" холодної води, а згідно показів засобів обліку фізичних та юридичних осіб - споживачів гарячої води, при цьому втрати гарячої води на ділянках трубопроводів гарячого водоспоживання (що перебувають на балансі відповідача), а також на внутрішньобудинкових мережах, фактично, хоча й безпідставно, є збитками позивача;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона - позивач.

У зв'язку з відсутністю заперечень відповідача, суди задовольнили позовні вимоги про внесення змін в редакції позивача до пунктів 1.1, 4.4 та виключення з договору №55555 від 29.04.2011 п.4.9.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, виходячи зі змісту ч.2 ст. 41 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Правил користування №190, дійшли висновку про те, що облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Відтак, суди погодилися з позицією позивача про те, що здійснення розрахунків за показаннями фактично наявних опломбованих приладів обліку, встановлених за погодженням з виробником (КП "Водоканал"), показання яких фактично щомісячно знімаються сторонами та фіксуються відповідними актами, є законним, обґрунтованим, а порядок розрахунків згідно показів засобів обліку має бути врегульований умовами договору відповідно до вимог п.3.13 Правил користування №190.

Враховуючи викладене, суди визнали обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги КП "Водоканал" в частині внесення змін до пунктів 3.4.6, 4.2 договору №55555 від 29.04.2011, а також виключення з договору пункту 2.9.

Колегія суддів відхиляє помилкові посилання скаржника на те, що у спірних правовідносинах він не є споживачем послуг, з огляду на таке.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є: органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання; споживачі питної води. Споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб (ст.1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Відповідно до ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Оскільки виготовлення відповідачем гарячої води є його господарською діяльністю, то останній є споживачем питної (холодної) води.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про внесення змін до договору, що виникають з подібних правовідносин (постанова ВГСУ від 25.10.2010 у справі №52/175-41/743).

Також касаційна інстанція звертає увагу заявника на те, що зі змісту п.3.13 Правил №190 вбачається, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Відтак, твердження скаржника про застосування п.3.13 Правил №190 лише в разі використання відпущеної холодної води на потреби ГВП є такими, що суперечать змісту Правил №190.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.02.2010 у справі №2а-12540/09/2670, та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.09.2011 у справі "К/9991/1587/11, зважаючи на наступне.

У постанові Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.02.2010 у справі №2а-12540/09/2670 міститься висновок (оціночне судження) про те, що п.3.13 Правил №190 не встановлює обов'язку для позивача як енергопостачального підприємства, на балансі та в управлінні якого перебувають теплові пункти, котельні, теплові розподільчі мережі, укладати договори щодо здійснення розрахунків з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуватися за власний обсяг водовідведення.

Однак, згідно з приписами ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, в силу вимог ч.3 ст.6 ЦК України норма п.3.13 Правил №190 не забороняє сторонам самостійно врегулювати спірні питання у договорі, зокрема, шляхом внесення змін до договору від 29.04.2011 №55555.

Разом з тим, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з імперативними приписами ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Тобто позивачу надається право змінити предмет або підставу позову виключно до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Згідно з п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході її розгляду позивач заявою від 27.04.2015, яка була подана до суду 28.04.2015 року (а.с.97 т.5), уточнив позовні вимоги та просив суд викласти спірні пункти договору від 29.04.2011 №55555 в редакції заяви про уточнення позовних вимог.

За таких обставин, подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог по суті слід розцінювати як зміну предмета позову.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, письмову заяву про уточнення позовних вимог було подано та долучено до матеріалів справи 28.04.2015р. (а.с.97 т.5).

Як роз'яснено в пункті 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як вбачається зі змісту протоколу судового засідання господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 (а.с.85 т.1), одноособовий розгляд справи по суті (ухвалення суддею початку розгляду справи, доповідь суддею матеріалів справи, обговорення обставин справи та дослідження доказів) розпочався 19.01.2015р. Крім того, зі змісту ухвали господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 (в матеріалах справи відсутній протокол судового засідання від 07.04.2015) вбачається, що позивач надав усні пояснення стосовно предмета спору, а відповідач також надав усні пояснення та заперечення стосовно даного позову.

Відтак, колегія погоджується з твердженнями скаржника про те, що, в порушення вимог ч.4 ст.22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог від 27.04.2015 була подана позивачем та розглянута місцевим господарським судом після початку розгляду справи по суті.

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви від 08.12.2014 (а.с.3-10 т.1), позивач в суді першої інстанції просив внести зміни до договору від 29.04.2011 №55555 саме на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Разом з тим, в запереченнях на відзив на позовну заяву від 06.04.2015, які були подані до суду 06.04.2015р. (а.с.14-17 т.2), КП "Водоканал", визнавши неналежними свої початкові посилання в позовній заяві на статтю 651 ЦК України як на підставу своїх вимог, обґрунтувало необхідність внесення змін до спірного договору нормами статті 652 ЦК України, що, в свою чергу, мало би розцінюватися судом як зміна підстави позову.

Відтак, враховуючи викладене та зважаючи на те, що початок розгляду справи по суті розпочався 19.01.2015р., а посилання на ст.652 ЦК України, як на підставу позову, було здійснено позивачем 06.04.2015р., суд першої інстанції в обґрунтування підстав для задоволення позову помилково послався на норму ст.652 ЦК України, згідно якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Адже, передбачені приписами ч.2 ст.651 та ст.652 ЦК України підстави зміни договору є відмінними, оскільки для них притаманні різні ознаки: в першому випадку достатньою є доведеність істотного порушення умов договору однією із сторін; в другому випадку - одночасна наявність чотирьох передумов, пов'язаних з істотною зміною обставин з незалежних від волі сторін причин (сторони не могли передбачити таку зміну), та винятковість випадку для зміни договору за рішенням суду, а саме, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Колегія враховує, що істотне порушення умов договору як підстава для задоволення позовних вимог про зміну умов договору, яка передбачена ч.2 ст.651 ЦК України, та на яку власне спочатку посилався позивач, та істотна зміна обставин, що передбачена ст.652 ЦК України, якою керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення, є абсолютно різними матеріально-правовими підставами позову, внаслідок чого суд розглянув спір з іншим предметом позову, що не відповідає предмету позову, заявленому позивачем, за умов правомірного неврахування уточнення позовних вимог як таких, що подані після початку розгляду справи по суті.

Виходячи з вищенаведеного, позивач в порушення вимог ч.4 ст.22 ГПК України фактично змінив предмет та підставу позову після початку розгляду справи по суті. При цьому, господарський суд Запорізької області після 19.01.2015 року не мав підстав приймати до розгляду змінені позовні вимоги.

Відтак, вимога про викладення спірних пунктів договору від 29.04.2011 №55555 в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 27.04.2015 на підставі ст.652 ЦК України не мала бути предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, колегія погоджується з твердженням заявника про те, що господарський суд Запорізької області, розглянувши змінені позовні вимоги, порушив вимоги ч.4 ст.22 ГПК України, тобто припустився істотного процесуального порушення, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на вказані обставини помилково уваги не звернув.

Крім того, відповідно до ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. При чому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В нормі ч.2 ст.652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Однак, судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено обставин, які свідчать про наявність усіх чотирьох умов для зміни спірного договору, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, та не наведено доказів, у розумінні ст.33 ГПК України, стосовно того, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (позивач). При цьому, судами належним чином не відхилено доводи відповідача щодо відсутності одночасної наявності чотирьох передумов, необхідних для застосування ч.2 ст.652 ЦК України до спірних правовідносин.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для застосування ч.2 ст.652 ЦК України в обґрунтування внесення змін до спірного договору від 29.04.2011 №55555.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням ст.652 ЦК України (постанова ВСУ від 27.02.2012 у справі №2/52-09).

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 та п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових актів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, по-перше, судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, по-друге, неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Вказане процесуальне порушення неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу за межі перегляду справи в касаційній інстанції, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.3 ст.1117 ГПК України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зокрема, Вищий господарський суд України не вправі приймати до розгляду та розглядати позовні вимоги КП "Водоканал" (без урахування запізнілої зміни предмета або підстав позову), які були заявлені та існували до початку розгляду справи по суті.

З огляду на те, що вищезгадані порушення норм матеріального (ст.652 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.22,43,83,84,101 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судами попередніх інстанцій, колегія вбачає правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови та передачі справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в межах заявлених предмета та підстав позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу КП "Водоканал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі №908/5669/14 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун