ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 5023/5359/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Короткевича О.Є., Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в особі ліквідатора Панасюка Івана Вікторовичана постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 рокуу справі господарського суду№ 5023/5359/12 Харківської областіза заявоюфізичної особи-підприємця ОСОБА_4до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4про визнання банкрутом ліквідаторПанасюк І.В.у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представників:

у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль": Тіторенко І.А. (довіреність №174/13 від 15.02.201 року).В С Т А Н О В И В :

у провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №5023/5359/12 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 26.11.2012 року за заявою боржника за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 2 - 3).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Харківської області від 07.05.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чаговець Т.П. (том 1, а.с. 135 - 139).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2013 року задоволено заяву ліквідатора Чаговець Т.П. про дострокове припинення повноважень та усунено її від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Панасюка І.В., зобов'язано арбітражного керуючого Чаговець Т.П. передати ліквідатору Панасюку І.В. всі матеріали, пов'язані з ліквідаційною процедурою, зобов'язано ліквідатора Панасюка І.В. виконати у повному обсязі вимоги постанови про визнання боржника банкрутом від 07.05.2013 року та надати суду на затвердження звіт ліквідатора та документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури банкрута (том 2, а.с. 21 - 23).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 418 498, 24 грн., в тому числі з грошовими вимогами фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 на суму 212 336 грн. у третю чергу, фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на суму 204 000 грн. у третю чергу, ДПІ у Київському районі міста Харкова на суму 1 975, 18 грн. у другу чергу, ПАТ "Харківміськгаз" на суму 187, 06 грн. у третю чергу, окремо внесено до реєстру відомості про майно боржника, що є предметом застави (іпотеки), а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 503,2 кв.м., що складається з житлового будинку з прибудовами в літ. "А-2", гаражу в літ. "Б", гаражу в літ. "В", сараю в літ. "Г", огорожі №1-4, мощення в літ. "І" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 135,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, іпотекодержатель ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 3 406 652, 88 грн. (том 2, а.с. 80 - 81).

23.10.2014 року ліквідатором Панасюком І.В. подано до господарського суду ліквідаційний звіт станом на 23.10.2014 року, складений за наслідком проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в тому числі реєстр незадоволених вимог кредиторів банкрута на загальну суму понад 2,32 млн. грн. (вх. №37315) (том 2, а.с. 128 - 177).

Розгляд звіту ліквідатора по суті неодноразово відкладався ухвалами місцевого господарського суду (том 2, а.с. 184-185, 189-190, 204-205, 214-215, 221-222, 227-228).

11.12.2014 року, 20.01.2015 року та 17.02.2015 року до господарського суду надійшли клопотання ліквідатора Панасюка І.В. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 26.11.2014 року з інформацією про відсутність зареєстрованих за фізичною особою ОСОБА_4 речових прав на нерухоме майно; листа боржника до ліквідатора Панасюка І.В. з інформацією про відсутність у нього станом на 09.12.2014 року мотоцикла марки ИЖ 7107 (червоний, номер 3736, номер кузова - НОМЕР_3, свід. НОМЕР_4 від 11.11.1989 року) та автомобіля марки ВМW (1987 року випуску, зелений, номер НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1, свід. НОМЕР_6 від 02.11.1993 року) у зв'язку з їх відчуженням за генеральною довіреністю; запиту ліквідатора Панасюка І.В. до УДАІ УМВС України в Харківській області про вжиття заходів щодо розшуку зазначених транспортних засобів та відповіді на запит про відсутність підстав для організації їх розшуку (вх. №44716, №1909, №6326) (том 2, а.с. 191 - 201, 206 - 209, 216 - 217).

Розглянувши подані документи у судовому засіданні від 07.04.2015 року (суддя Міньковський С.В.), місцевий господарський суд ухвалою затвердив звіт ліквідатора, визнав вимоги кредиторів: фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 на суму 212 336 грн., фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на суму 204 000 грн., ДПІ у Київському районі міста Харкова на суму 1 975, 18 грн., ПАТ "Харківміськгаз" на суму 187, 06 грн. та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 1 905 264, 44 грн. погашеними як такі, що їх не було задоволено за недостатністю майна банкрута, зобов'язав державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та передати органам, що здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття фізичної особи-підприємця з обліку, провадження у справі припинив (том 4, а.с. 27 - 30). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про належне завершення процедури ліквідації з незадоволеними в ході ліквідаційної процедури кредиторськими вимогами на суму більш як 2,32 млн. грн. за недостатністю активів боржника згідно поданого реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", як заставний кредитор з грошовими вимогами на загальну суму 3 406 652, 88 грн., звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 07.04.2015 року в частині визнання погашеними кредиторських вимог банку, які забезпечені нерухомим майном боржника, переданим в іпотеку за підставами, що не пов'язані з його підприємницькою діяльністю (на забезпечення виконання кредитних зобов'язань громадянина України ОСОБА_4.), мотивуючи невідповідністю таких висновків місцевого господарського суду положенням законодавства про банкрутство, що визначають особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом. Скаржник доводить, що є кредитором боржника з вимогами особистого характеру (щодо повернення кредитних коштів, які надавалися громадянину України ОСОБА_4 на споживчі цілі та придбання нерухомого майна), тому спірні вимоги на суму більш як 1,9 млн. грн., що залишилися незадоволеними в ліквідаційній процедурі фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за недостатністю майна, не є погашеними та можуть бути заявлені банком до ОСОБА_4 як фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 92 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу банку задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 07.04.2015 року скасовано в частині визнання погашеними незадоволених в процедурі банкрутства вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 1 905 264, 44 грн., в іншій частині оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін (том 4, а.с. 72 - 78). Апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції про повноту вжитих ліквідатором Панасюком І.В. заходів щодо припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, як суб'єкта господарювання та підставність завершення ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство, зазначив про непогашення кредиторських вимог банку-заставодержателя, що залишились незадоволеними за недостатністю майна фізичної особи, визнаної банкрутом, оскільки спірні вимоги мають особистий характер, не пов'язані із здійсненням боржником підприємницької діяльності та можуть бути заявлені банком до фізичної особи-позичальника кредитних коштів на споживчі цілі в порядку, визначеному цивільним законодавством.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, боржник в особі ліквідатора Панасюка І.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 13.05.2015 року, а ухвалу суду першої інстанції від 07.04.2015 року залишити в силі, обґрунтовуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 45, 90 - 92 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, що полягало у помилковості висновків апеляційного суду про правову природу кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як вимог особистого характеру, та непогашення незадоволеної їх частини за недостатністю майна банкрута з посиланням на обставини визнання заявлених банком кредиторських вимог в повному обсязі із внесенням їх до реєстру вимог кредиторів окремо як вимог, забезпечених заставою майна боржника, та часткового їх погашення за рахунок коштів, одержаних від продажу предметів іпотеки в ході ліквідаційної процедури банкрута.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши присутнього у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" - Тіторенка І.А., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розділом VІ та статтею 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47 - 49 цього Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Частинами 2, 4 статті 48 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що за заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відтак, до правовідносин, що виникли з моменту визнання боржника банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 07.05.2013 року, застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VI від 22.12.2011 року, яка набрала чинності 19.01.2013 року.

Отже, суди попередніх інстанцій вірно застосували в ході провадження у даній справі про банкрутство положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року, що регулюють ліквідаційну процедуру та визначають особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Виходячи з положень частини 1 статті 42 та частини 8 статті 90 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) фізичної особи, визнаної банкрутом, які належать їй на праві власності на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси за винятком майна фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 92 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом 3 частини 3 цієї статті, якими є вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи банкрутом. Такі вимоги можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 46 Закону про банкрутство, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури, розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов'язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, справа про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 порушена ухвалою суду від 26.11.2012 року за заявою боржника за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року (том 1, а.с. 2 - 3).

Боржника визнано банкрутом постановою місцевого господарського суду від 07.05.2013 та введено ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Чаговець Т.П., повноваження якої достроково припинено ухвалою суду від 08.08.2013 року з призначенням нового ліквідатора арбітражного керуючого Панасюка І.В. (том 1, а.с. 135 - 139, том 2, а.с. 21 - 23).

Розглядаючи справу у підсумковому засіданні від 07.04.2015 року на стадії ліквідаційної процедури, суд першої інстанції прийняв до уваги та надав оцінку, як належним, доказам проведення ліквідаційної процедури фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що виключає можливість подальшого здійснення ним господарської діяльності, поданим ліквідатором Панасюком І.В. ліквідаційному звіту станом на 23.10.2014 року; інвентаризаційному опису №01-ПП від 14.08.2013 року, довідкам відповідних органів про відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності (земельних ділянок, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, самохідних машин та механізмів, залізничного транспорту, прав інтелектуальної власності, цінних паперів) та корпоративних прав; обставинам включення ліквідатором Панасюком І.В. до складу ліквідаційної маси банкрута житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 503,2 кв.м., що складається з житлового будинку з прибудовами в літ. "А-2", гаражу в літ. "Б", гаражу в літ. "В", сараю в літ. "Г", огорожі №1-4, мощення в літ. "І" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 1 452 410 грн., а також нежитлової будівлі літ. "Б-1" загальною площею 135,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 115 010 грн., та їх реалізації у процедурі ліквідації на відкритих торгах у формі аукціону із спрямуванням виручених від продажу коштів в розмірі 1 583 094, 20 грн. на оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності, організатора аукціону, нотаріуса з видачі свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні та на оплату послуг ліквідатора на загальну суму 81 705, 76 грн., а також на часткове погашення кредиторської заборгованості перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 1 501 388, 44 грн.; реєстру непогашених вимог кредиторів на загальну суму 2 323 762, 68 грн., в тому числі й перед заставним кредитором на суму 1 905 264, 44 грн. (том 1, а.с. 38, 61, 219, 225, том 2, а.с. 128 - 177, 198, 201, том 4, а.с. 13, 15, 23).

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора банкрута станом на 23.10.2014 року та припиняючи провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором Панасюком І.В. виконано всі дії з ліквідації банкрута та надано суду документи, що підтверджують завершення ліквідаційної процедури, в тому числі й реєстр вимог кредиторів з кредиторською заборгованістю на загальну суму понад 2,32 млн. грн., що залишилась незадоволеною за недостатністю майна боржника.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури, а доводи заставного кредитора про неповноту вжитих ліквідатором заходів щодо виявлення майна банкрута відхилив, як необґрунтовані, з посиланням на обставини направлення ліквідатором Панасюком І.В. додаткових запитів до відповідних органів про надання інформації щодо наявності у боржника майна (майнових прав) та одержання ним відповідей про відсутність у фізичної особи ОСОБА_4, визнаного банкрутом, будь-яких активів.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про завершення ліквідаційної процедури з припиненням підприємницької діяльності банкрута та припиненням провадження у даній справі про банкрутство у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора, вважає їх передчасними з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій не досліджували звіту ліквідатора від 23.10.2014 року на предмет повноти доданих до нього документів, передбачених частиною 1 статті 46 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року. Так, у додатках до зазначеного звіту відсутній ліквідаційний баланс з відомостями щодо активу та пасиву боржника на початок та кінець звітного періодів (на момент введення ліквідаційної процедури у справі постановою про визнання боржника банкрутом від 07.05.2013 року та на момент її завершення складенням звіту ліквідатора банкрута).

Відтак, поданий ліквідатором на затвердження до суду першої інстанції ліквідаційний звіт станом на 23.10.2014 року не відповідає вимогам чинного законодавства про банкрутство щодо обов'язкових додатків до нього (ліквідаційного балансу), що виключає в цілому можливість належного проведення засідання суду по затвердженню ліквідаційного балансу боржника, внаслідок чого суд може прийняти рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-банкрута, у якої відсутні активи, які можна було б спрямувати на задоволення грошових вимог кредиторів на суму більш як 2,32 млн. грн.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що звітом ліквідатора не охоплено піврічний період дійсної ліквідаційної процедури, оскільки в судовому засіданні 07.04.2015 року затверджено звіт ліквідатора Панасюка І.В., станом на 23.10.2014 року, що не узгоджується з положеннями частини 1 статті 46 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, про затвердження господарським судом повного звіту ліквідатора про проведену ліквідаційну процедуру з моменту її введення постановою про визнання боржника банкрутом від 07.05.2013 року до моменту її фактичного завершення, який повинен бути наближеним до дати підсумкового засідання суду, в якому такий звіт та ліквідаційний баланс призначаються до розгляду.

Колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки обставинам невідповідності інвентаризаційного опису №01-ПП від 14.08.2013 року положенням чинного законодавства, що визначає порядок проведення інвентаризації активів суб'єкта господарювання на момент введення ліквідаційної процедури, в якому відсутні дані про зареєстроване за ОСОБА_4 на праві власності рухоме майно - мотоцикл марки ИЖ 7107 (червоний, номер 3736, номер кузова - НОМЕР_3, свід. НОМЕР_4 від 11.11.1989 року) та автомобіль марки ВМW (1987 року випуску, зелений, номер НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1, свід. НОМЕР_6 від 02.11.1993 року), що підтверджується довідкою УДАІ УМВС України в Харківській області за вих. №6458 від 09.07.2013 року (том 2, а.с. 131, том 1, а.с. 222), які могли бути виключені зі складу ліквідаційної маси боржника за заявами набувачів транспортних засобів в ході проведення ліквідаційної процедури.

Зазначене свідчить про невжиття ліквідатором Панасюком І.В. належних заходів щодо формування ліквідаційної маси банкрута, відсутність оформлення ним належних документів (ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора), які могли б бути предметом дослідження у підсумковому судовому засіданні, у зв'язку з чим затвердження судом звіту ліквідатора за відсутності затвердження ліквідаційного балансу не може тягнути наслідків припинення провадження у справі про банкрутство.

Отже, висновки судів про завершення ліквідаційної процедури боржника є передчасними та не відповідають вимогам статей 41, 42, 46 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року та статей 43, 101 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю застосування апеляційним судом положень частини 3 статті 92 Закону про банкрутство про те, що особисті зобов'язання фізичної особи, які не пов'язані з її підприємницькою діяльністю, не припиняються за наслідком затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення суб'єкта підприємницької діяльності у процедурі банкрутства. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови від 04.12.2013 року у справі №6-125цс13 у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову апеляційного суду від 13.05.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 07.04.2015 року у даній справі необхідно скасувати як такі, що прийняті з порушенням законодавства про банкрутство та процесуального права, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що при подальшому розгляді справи суду належить вирішити питання про продовження строків ліквідаційної процедури із призначенням нового ліквідатора боржника або без заміни ліквідатора; зобов'язати ліквідатора вжити належних дій з інвентаризації майна боржника та формування ліквідаційної маси; скласти ліквідаційний баланс банкрута, який за формою та змістом відповідатиме нормам та стандартам бухгалтерського обліку, та за результатами проведених заходів з ліквідації банкрута скласти та подати до суду на затвердження повний звіт ліквідатора про проведену ліквідаційну процедуру (з моменту її введення постановою про визнання боржника банкрутом від 07.05.2013 року) з додатками, передбаченими частиною 1 статті 46 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року.

Згідно з частиною 1 статті 122 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про скасування державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) у зв'язку з прийняттям зазначеної Постанови Вищого господарського суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в особі ліквідатора Панасюка Івана Вікторовича задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 07.04.2015 року у справі №5023/5359/12 скасувати.

Справу №5023/5359/12 направити на розгляд до господарського суду Харківської області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

3. Державному реєстратору за адресою місцезнаходження боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про прийняття Постанови Вищого господарського суду України від 06.10.2015 року та скасування державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.Є. Короткевич

С.В. Куровський