Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року Справа № 904/5405/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Палія В.В.,

за участю представників: позивача - Бережка С.І.,

відповідача - Добровольського О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №12/18/55/БО від 20 липня 2012 року, в тому числі основного боргу в сумі 7 218 667,14 грн., 636 265,95 грн. пені, 7% штрафу в сумі 1 451 438,61 грн., 53 560,58 грн. інфляційних, 127 253,19 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором в частині своєчасної оплати за отриманий в період з жовтня по грудень місяць 2012 року природний газ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 5 458 667, 14 грн., 63 626,60 грн. пені, 3% річних в сумі 127 253,19 грн., 53 560, 58 грн. збитків від інфляції, 7% штрафу в сумі 145 143, 86 грн., судовий збір. В решті частині в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині відмови в стягненні пені в сумі 572 639,35 грн. та 1 306 294, 75 грн. штрафу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені в сумі 572 639,35 грн. та 1 306 294, 75 грн. штрафу, в стягненні яких було відмовлено.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що відповідач в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача решту суму основного боргу в розмірі 5 458 667,14 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті ним за поставлений природний газ, місцевий господарський суд, зробивши правильний розрахунок суми інфляційних втрат, правильно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості в сумі 127253,19 грн. та 53 560,58 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору купівлі-продажу природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір пені та штрафу до 10% від заявленої позивачем до стягнення суми, стягнувши з відповідача на користь позивача 63 626,60 грн. пені та 145143,86 грн. 7% штрафу.

Проте, з вказаними висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскаржувані судові рішення за своїм змістом цим вимогам не відповідають.

Так, в порушення зазначених вимог закону місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не зазначив обгрунтованих доводів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваних суми пені та 7% штрафу до 10% від їх заявленої суми та не виклав доводи на підставі яких відхилив докази відповідача.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, на вказані порушення уваги не звернув та належної правової оцінки даним обставинам справи не дав, що визнати законним та обгрунтованим не можна.

За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягають скасуванню в частині зменшення розміру стягуваної суми пені та 7% штрафу до 10% від їх заявленої суми та відмови в стягненні пені в сумі 572 639,35 грн. і штрафу в розмірі 1 306 294, 75 грн. з направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2013 року в частині зменшення розміру стягуваної суми пені та 7% штрафу до 10% від їх заявленої суми та відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 572 639,35 грн. пені та 1 306 294, 75 грн. штрафу і в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суддів.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій