Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 910/12927/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяБакуліна С.В.,суддіВолковицька Н.О., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпропетровської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 рокуу справі№ 910/12927/13господарського судуміста Києваза позовомДніпропетровської міської радидоПідприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн ЛТД"прозміну договору оренди земельної ділянки

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився, - відповідача:Марцина І.В. дов. б/н від 29.10.2013 року, Галак О.В. дов. б/н від 29.10.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська міська рада звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн ЛТД" (далі за текстом - ПІІ "МакДональдз Юкрейн ЛТД") про зміну договору оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року у справі № 910/12927/13 позовні вимоги задоволено, внесено зміни до п. 3 договору на право тимчасового довгострокового користування ділянкою землі на умовах оренди від 14.08.1997 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд" та викладено його у наступній редакції: "п. 3 Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 265 054 (двісті шістдесят п'ять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 26 коп., не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим Кодексом".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ПІІ "МакДональдз Юкрейн ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року апеляційну скаргу ПІІ "МакДональдз Юкрейн ЛТД" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року у справі № 910/12927/13 - скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року у справі № 910/12927/13, а рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 177, 181, 324, 651, 654 Цивільного кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.1997 року виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради та підприємство "МакДональдз Юкрейн ЛТД" уклали договір на право тимчасового довгострокового користування ділянкою землі на умовах оренди, згідно п. 1 якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2 800 кв. м., що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Кіровський район, пл. Островського.

Пунктом 2 вказаного Договору оренди сторони передбачили, що земельна ділянка передається строком на 49 років.

Положеннями п. 3 Договору передбачено, що орендна плата за землю вноситься орендарем згідно з Законом України "Про плату за землю" та визначається з розрахунку 1 (одного) земельного податку, в розмірі згідно з Довідкою-розрахунком, яка додається.

Місцевим та апеляційним господарським судами досліджено, що 02.02.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", відповідно до п 1 якого розмір орендної плати за користування земельними ділянками встановлюється у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

22.02.2011 року в газеті "Наше місто" № 26 (3306) - офіційному виданні Дніпропетровської міської ради опубліковано повідомлення про прийняття 02.02.2011 року Дніпропетровською міською радою рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства".

Так, згідно з вказаним повідомленням, орендарям земельних ділянок комунальної власності у м. Дніпропетровську необхідно укласти додаткові договори оренди відповідно до вимог чинного законодавства у двотижневий строк після публікації цього повідомлення шляхом звернення до Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалось місцевим господарським судом, 20.05.2009 року управлінням Дніпропетровської міської ради направлено на адресу відповідача вимогу про приведення договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

28.08.2009 року відповідач листом № 658/06-АКО повідомив, що Дніпропетровська міська рада не має законних підстав для розірвання чинного договору оренди земельної ділянки, вважає неможливим укладення будь-яких змін до чинного договору оренди.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Положеннями ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України від "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до ст.15 Закону України від "Про оренду землі", зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині (ст. 21); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди (ст. 23); зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30).

Згідно ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Положеннями ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України закріплено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду стосовно того, що нормами чинного законодавства передбачена можливість змін умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у випадках, встановлених законом або договором. Оскільки орендна плата земельної ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з 22.02.2011 року виникли підстави для внесення до договору оренди змін в частині розміру орендної плати за землю, сторони не дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди землі, порядок досудового врегулювання внесення змін до договору оренди землі дотримано, запропонована позивачем редакція спірного п. 3 договору оренди землі відповідає нормам права.

Положеннями п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України закріплено, що в разі коли судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Київський апеляційний господарський суд скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що Дніпропетровська міська рада не є стороною договір на право тимчасового довгострокового користування ділянкою землі на умовах оренди від 14.08.1997 року, а тому виходячи із змісту ст. ст. 1, 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою (тобто, за взаємним волевиявленням) сторін такого договору, ініціювати внесення змін до Договору оренди може саме виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, а не позивач.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Положеннями ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

Ураховуючи наведене, виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради здійснює свої повноваження орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровськ тільки за наявності відповідного рішення Дніпропетровської міської ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, а тому позивач не позбавлений права на звернення з вимогою про зміну умов договору оренди, а тому і висновок апеляційної інстанції стосовно відсутності такого права є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підтверджені документально, відповідачем не спростовані, рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" є чинним, в установленому порядку не скасоване і недійсним не визнавалося, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведені положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи сторін, натомість апеляційний господарський суд не врахував вказаних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року у справі № 910/12927/13 залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд касаційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року у справі № 910/12927/13 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року у справі № 910/12927/13 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року у справі № 910/12927/13 залишити без змін.

4. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн ЛТД" на користь Дніпропетровської міської ради 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяС.В. Бакуліна СуддіН.О. Волковицька О.В. Яценко