Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 7/161

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Грека Б.М. - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної виконавчої служби Українина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.03.14у справі№ 7/161господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"доКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"простягнення сумина діїДержавної виконавчої служби Україниза участю представників від:скаржника Рубель І.В. (дов. від 24.04.14)відповідачаФілімонов А.Ю. (дов. від 10.01.14)

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулося до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії Державної виконавчої служби України з винесення постанови від 18.12.12 №35463083 про стягнення з КП "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору; недійсність постанови від 18.12.12 №35463083 про стягнення з КП "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору у сумі 2 035 482,84 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.01.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Шилової О.М., суддів: Рижинко Т.М., Макарової Ю.В.) у задоволенні скарги боржника відмовлено, оскільки самостійне виконання боржником рішення суду (повністю чи частково) уже після настання початкової дати його примусового виконання не звільняє боржника від сплати виконавчого збору у розмірі, обчисленому у відсотках від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

За результатом апеляційного перегляду даної ухвали Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Агапова О.Л., суддів: Діброва Г.І., Мартюхіної Н.О.) 11.03.14 виніс постанову, якою ухвалу господарського суду Донецької області від 14.01.14 скасував, скаргу боржника задовольнив, мотивуючи судовий акт тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення органом ДВС дій з примусового виконання судового рішення, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження", відповідач самостійного погасив заборгованість на п'ятий день після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому підстави для стягнення виконавчого збору були відсутні.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, Державна виконавча служба України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що фактично рішення суду виконано 21.12.12, що підтверджується випискою ГУ ДКСУ у Донецькій області, тобто після закінчення строку наданого боржнику для самостійного виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 03.10.12 у справі №7/161 позовні вимоги ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" задоволені частково: стягнуто з КП "Компанія "Вода Донбасу" 20 354 828,37 грн. заборгованості за активну електроенергію; 238 392,99 грн. нарахованих на суму боргу 3% річних, 352 705,13 грн. нарахованих на суму боргу інфляційних, 980 463,92 грн. нарахованої на суму боргу пені; 4 802 831,16 грн. нарахованих за невиконання рішень суду 3% річних, 14 488 282,41 грн. нарахованих за невиконання рішень суду інфляційних, 814 816,30 грн. нарахованої за невиконання рішень суду пені; 24 266,53 грн. державного мита, 224,58 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 10 506,26 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.12.12 виконання рішення господарського суду Донецької області від 03.10.12 було відстрочено строком на один місяць.

29.11.12 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімовою А. Н. винесено постанову ВП №35463083 про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області від 22.10.12 №7/161 (т.4 а.с.65), яка направлена на адресу відповідача супровідним листом від 04.12.12 №0405318911428 (т.4 а.с.67) та отримана останнім 07.12.12.

Відповідач згідно платіжного доручення від 12.12.12 №45 перерахував на адресу позивача ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" суму 40 267 560,00 грн. згідно ст.23 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та Договору від 06.12.12 №517Е/285 за активну електроенергію у т.ч. ПДВ 6 711 260,00 грн. (т.4 а.с.83).

Відповідно до п.7 договору від 06.12.12 №517Е/285 відбувається погашення заборгованості між позивачем та відповідачем у тому числі за рішенням суду №7/161 від 03.10.12 на суму 20 354 828,37 грн.(т.4 а.с.71-74).

Державна казначейська служба України здійснила перерахування коштів у сумі 40 267 560,00 грн. на рахунок ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" 21.12.12, про що свідчить відмітка Управління ДКС України у м. Донецьку "Оплачено" на платіжному дорученні від 12.12.12 №45.

24.01.13 ВДВС супровідним листом №12-0-34-5295/5.-886/5 (т.4 а.с.69) направив на адресу відповідача постанову від 18.12.12 (т.4 а.с.68) про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 2 035 482,84 грн. у зв'язку з тим, що боржником у наданий строк наказ не виконано. Зазначена постанова отримана відповідачем 29.01.13 про що свідчить вхідний штам (№1-29-13) у правому нижньому куті супровідного листа.

Відмовляючи у задоволенні заяви боржника про скасування постанови ДВС про стягнення виконавчого збору, місцевий суд дійшов висновку, що самостійне виконання боржником рішення суду (повністю чи частково) уже після настання початкової дати його примусового виконання не звільняє боржника від сплати виконавчого збору у розмірі, обчисленому у відсотках від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом. А виконання рішення суду розуміється не лише подання до банку відповідного платіжного доручення або внесення присудженої до стягнення суми грошових коштів, а й фактично надходження коштів на рахунок органу ДВС або стягувача.

Враховуючи, що факт самостійного погашення відповідачем заборгованості є встановленим та сторонами не заперечується, а будь-яких заходів примусового виконання рішення органом ДВС не вчинялося, судом апеляційної інстанції скасована постанова ДВС про стягнення виконавчого збору.

Колегія Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки суду апеляційної інстанції та відхилити доводи касаційної скарги ДВС з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.28 названого Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 с 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами п.3.7.2 п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.12 №512/5 якщо рішення про стягнення коштів виконане боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не сплачена боржником самостійно. Зі змісту наведених норм вбачається, що виконавчий збір стягується з боржника виключно у разі невиконання останнім виконавчого документа, з метою виконання якого відкрито виконавче провадження, у строк, встановлений державним виконавцем.

Судами встановлено, відповідач платіжним дорученням від 12.12.12 №45 перерахував на адресу позивача ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" суму 40 267 560,00 грн. у тому числі за рішенням суду від 03.10.12 №7/161 на суму 20 354 828,37грн. Державна казначейська служба України здійснила перерахування коштів у сумі 40 267 560,00 грн. на рахунок ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" 21.12.12, про що свідчить відмітка Управління ДКС України у м. Донецьку "Оплачено" на платіжному дорученні від 12.12.12 №45.

Однак, ВДВС тільки 24.01.13 листом №12-0-34-5295/5.-886/5 через місяць направив на адресу відповідача постанову про стягнення виконавчого збору від 18.12.12. При цьому заява відповідача від 09.01.13 №03/01/16 про закінчення виконавчого провадження надійшла на адресу ВДВС 15.01.13 про що свідчить вхідний штамп у правому нижньому куті вхід. №03-0-34-246.

Крім того у постанові ВДВС від 18.12.12 про стягнення виконавчого збору, яка направлена на адресу відповідача 24.01.13, запропоновано відповідачу виконати її в самостійному порядку у семиденний строк (т.4 а.с.69).

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 №74/5 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Щодо даної справи, то всупереч вимогам названої Інструкції, у сплаті відповідачем заборгованості за наказом господарського суду від 03.10.11 державний виконавець не пересвідчився та не врахував вищезазначені обставини при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору, обчисленого, виходячи з повної суми, яку відповідач мав сплатити на користь позивача за цим наказом.

Таким чином, дії ДВС по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 2 035 482,84 грн. не відповідають наведеним нормам. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції правомірно скасував оскаржувану постанову ДВС щодо стягнення виконавчого збору у зазначеному розмірі.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.14 у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.14 у справі №7/161 залишити без змін.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В. В. Палій