ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 14/86/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.11.2016та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017у справі№14/86/2012/5003 Господарського суду Вінницької області за заявоюдержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"прозміну способу та порядку виконання ухвали суду від 19.02.2013за позовомдержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" дотовариство з додатковою відповідальністю "Брацлав" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1.Національний університет біоресурсів та природокористування України 2.Науково-дослідне господарство "Ворзель"проповернення майна переданого згідно договору відповідального зберігання № 84-10вз/1006 від 09.12.2010 та стягнення 163 612,40 грн неустойки за повернення майна за участю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

за участю представників сторін:

позивача: Опенько Д.А., Охріменко А.В.,

відповідача:Шевчук О.В.,

третя особа 1: не з'явився,

третя особа 2: не з'явився,

ВДВС: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2016 державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою про зміну способу та порядку виконання ухвали суду від 19.02.2013 у справі №14/86/2012/5003.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.11.2016, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017, у задоволенні заяви державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про зміну способу та порядку виконання ухвали суду від 19.02.2013 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.11.2016 скасувати, справу направити до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.02.2013 ухвалою Господарського суду Вінницької області було затверджено мирову угоду від 18.02.2013 у справі №14/86/2012/5003, укладену між позивачем та відповідачем та припинено провадження у справі №14/86/2012/5003 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно умов затвердженої судом мирової угоди, відповідач підтверджує факт затримки повернення комплекту обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 160 одн. (умовних місць) загальною вартістю 4 674 640,00 грн (далі-Майно) зі зберігання за договором №84-10вз/1006 від 09.12.2010 (придбане позивачем у відповідача на підставі договору №10-01 Б/1465 від 09.03.2010), яке позивач планував у строк до 11.10.2012 передати у фінансовий лізинг за договором №10-10-626 стс-фл/1059 від 22.12.2010 Національному університету біоресурсів і природокористування України.

Сторони домовились, що відповідач зобов'язується за першою вимогою позивача, але не пізніше до 20 грудня 2013 повернути позивачу майно, або за його письмовою згодою передати майно третій особі, склавши при цьому тристоронній акт.

В будь-якому разі повернення майна позивачу здійснити за актом приймання-передачі.

Відповідач зобов'язується нести відповідальність в обсязі вартості майна за його втрату (нестачу) або пошкодження до моменту його повернення позивачу.

Відповідач забезпечує позивачу або його довіреним особам безперешкодний доступ до майна, для його огляду, повернення або здійснення будь-яких інших дій, що встановлених законодавством для Позивача як власника майна.

Позивач відмовляється від стягнення неустойки у розмірі 163612,40 грн нарахованої за період з 06.10.2012 по 12.10.2012.

Сторони домовились, що відповідач протягом 10 місяців, щомісячно починаючи з 25 березня 2013 перераховує по 6 438,00 грн позивачу, судовий збір у загальному розмірі 64 380,00 грн на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа Банк" МФО 300346 код ЄДРПОУ 30401456.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвала господарського суду Вінницької області про затвердження мирової угоди пред'являвся стягувачем до виконання, в результаті чого неодноразово відкривалось виконавче провадження, що підтверджується письмовими поясненнями відділу ДВС №8550/02.2-27/7 від 07.11.2016.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.03.2014 у справі №14/86/2012/5003 було замінено у виконавчому провадженні з виконання ухвали Господарського суду Вінницької області про затвердження мирової угоди у справі №14/86/2012/5003 від 19.02.2013 боржника - ВАТ "Брацлав" на його правонаступника - ТОВ "Брацлав".

22.01.2016 постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження ВП №49885353 з виконання ухвали суду від 19.02.2013 у справі №14/86/2012/5003.

28.01.2016 до відділу ДВС надійшов лист відповідача від 27.01.2016, в якому відповідач (боржник) наголошував на бажані добровільно виконати умови мирової угоди від 18.02.2013.

12.02.2016 на адресу відділу ДВС надійшла заява стягувача від 11.02.2016 №97, в якій останній зазначив, що для прийняття та повного виконання ухвали необхідно залучити відповідно фахівця (експерта), який об'єктивно та в повному обсязі ідентифікує наявність або відсутність майна, що підлягає поверненню або його складових. Крім того у вказаній заяві останній просив призначити експерта ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" ОСОБА_7.

15.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про призначення ОСОБА_7 експертом для участі у проведенні виконавчих дій, а саме - надання письмового висновку з питань чи є майно, яке знаходиться у боржника за адресою 22870, Вінницька обл., Немирівський р-н, смт. Брацлав, вул. Леніна, буд. 124 комплектом обладнання для утримання дійного стада ОДС 160 одиниць (умовних одиниць) загальною вартістю 4674640,00 грн та проведення ідентифікації вищезазначеного майна.

Відповідно до звіту про експертну оцінку майно, що знаходиться в ТДВ "Брацлав", за адресою: вул. Леніна 124, с.м.т. Брацлав, Немирівського району, Вінницької області, розукомплектоване і являється складовими комплекту обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 160 одиниць (умовних одиниць). Крім того, у вказаному звіт зазначено, що експерт позбавлений можливості визначити вартість складових обладнання, а також провести його ідентифікацію.

17.10.2016 державним виконавцем за місцем знаходження боржника здійснено виїзд, де було встановлено, що представники стягувача відмовляються отримати надане боржником майно, оскільки зазначене майно є розкомплектованим та зі слів останніх, відсутні комплект обладнання електричних мереж в корівнику і в доїльному залі, відсутнє обладнання водопостачання в серединні укриття в доїльному залі, відсутня місткість для охолодження молока, відсутнє укриття, відсутня установка скреперна для прибирання гною УС-80 або УС-100, або УС-120 2 шт., відсутня доїльна установка "Ялинка" УДЯ-16.

Вищевказані обставини і стали підставою звернення позивача до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання ухвали суду від 19.02.2013 у справі №14/86/2012/5003.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про зміну способу та порядку виконання ухвали суду від 19.02.2013, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено наявність конкретних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість зміни способу виконання судового рішення шляхом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

У частині першій статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Враховуючи викладене, у випадку задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна на стягнення його вартості фактично змінюється спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2015 № 6-1829цс15.

Відповідно до ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1 та 2 ч.1 ст. 11116 цього Кодексу.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України (ст. 11128 ГПК України).

За таких обставин, у випадку задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (спосіб захисту: відновлення становища, яке існувало до порушення - п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (спосіб захисту: відшкодування майнової шкоди - п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) суди фактично змінили б рішення суду по суті та самостійно змінили спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій проте, що не встановлено будь-яких обставин, що утруднюють чи перешкоджають виконанню ухвали суду від 19.02.2013.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що у задоволенні заяви державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про зміну способу та порядку виконання ухвали суду від 19.02.2013, слід відмовити повністю.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 14/86/2012/5003 - без змін.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:І. Вовк Л. Стратієнко