Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2014 року Справа № 910/7520/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києвіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.01.2014у справі№ 910/7520/13 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг"доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києвіпроскасування постановиза участю представників: позивачаДокієн Д.Б., дов. від 24.01.2014відповідачаПопчук Т.О., дов. від 27.12.2013

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Лекс Холдинг" звернулося до господарського суду з позовом про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №77/13 від 22.03.2013.

Позов вмотивований тим, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в порушення статті 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" винесено неуповноваженою особою.

Відповідач відхилив позовні вимоги, як необґрунтовані, вказавши, що відповідно до положень статей 4, 41 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 та Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 №439/2011 заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві правомірно накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 03.09.2013 (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю; скасовано постанову №77/13 від 22.03.2013 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; стягнуто з відповідача на користь позивача 1147 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 (судді: Авдєєв П.В. - головуючий, Гончаров С.А., Куксов В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в яких просить скасувати рішення та постанову в даній справі, прийнявши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: судами безпідставно не взято до уваги положення статей 4, 41 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 та Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 №439/2011, якими право накладати штраф від імені інспекцій надано керівнику Держархбудінспекції та його заступникам, керівнику територіальних органів Держархбудінспекції та його заступникам, безпідставно не взято до уваги наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України №187 від 19.11.2012, яким надано відповідні повноваження керівникам територіальних органів та їх заступникам.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.01.2013 заступником начальника Інспекційного відділу № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Карапиш Т.М. було проведено позачергову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час проведення будівельних робіт з реконструкції торгового комплексу ТРЦ "Караван" за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Лугова, 12 та складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.01.2013.

21.01.2013 на підставі статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 директору Приватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг" Голубєву Леопольду Олександровичу видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким висунуто вимогу з 21.01.2013 заборонити експлуатацію торговельно-розважального комплексу торгово-офісного будинку до усунення допущеного правопорушення у сфері містобудівної діяльності та усунути допущене правопорушення в термін до 21.02.2013.

Крім того, 21.01.2013 складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким виявлено, що при перевірці з виїздом на місце 15.01.2013, враховуючи надані та пред'явлені Приватним акціонерним товариством "Лекс Холдинг" та Головним управлінням містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації документи, встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Лекс Холдинг" експлуатує нежитлові приміщення після проведення будівельних робіт з реконструкції, а саме влаштування віконних прорізів в прибудові торговельно-офісного будинку, влаштування дверних прорізів та будівництво сходової клітини у торговельно-розважальному комплексі (блок кінотеатрів), зміна функціонального призначення приміщення, шляхом влаштування салону краси на місці санвузла без прийняття в експлуатацію, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за що передбачена відповідальність відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

22.03.2013 заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко Іваном Олександровичем винесено постанову № 77/13 про накладення на позивача штрафу в розмірі 11470грн за порушення позивачем пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності",а саме: вимоги припису Інспекції від 21.01.2013 не виконуються, відповідач продовжує експлуатувати нежитлові приміщення після проведення будівельних робіт з реконструкції, внаслідок чого позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абзацом 2 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" а накладено штраф у сумі 11470грн.

Задовольняючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг" та скасовуючи постанову Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 77/13 від 22.03.2013, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вищезазначену постанову винесено неуповноваженою особою - заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, у той час, як право накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) мають право її керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає даний висновок судів попередніх інстанцій таким, що не грунтується на нормах чинного законодавства з огляду на таке.

Так, Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, пунктом 1 якого визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з частиною 6 цього Положення Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Держархбудінспекція України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

19.11.2012 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано Наказ № 187 "Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)", абзацом 2 пункту 2 якого уповноважено керівників територіальних органів та їх заступників від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та Кодексом України про адміністративні правопорушення, у спосіб та у межах затверджених Державною архітектурно-будівельною інспекцією України положень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначено, що справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції). Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники. Штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. (п.2 постанови).

Скасовуючи постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №77/13 від 22.03.2013, місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що рішення про державну реєстрацію вказаного наказу №187, присвоєння йому реєстраційного номера та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів не приймалося, відтак зазначений наказ не може бути належним доказом у справі.

Проте, розглянувши доводи касаційної скарги, судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пунктів 4, 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.12.1992 №731 (в редакції діючій на час прийняття наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №187 від 19.11.2012) державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

На державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерства інших органів виконавчої влади" та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 N 731 "Про затвердження положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" на державну реєстрацію не подаються акти персонального характеру та такі, що спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають правових норм.

Відповідні положення чинного законодавства суди не врахували та не з'ясували правову природу наказу Державної архітектурно-будівельної інспекцією України було від 19.11.2012 № 187 "Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)".

Отже, висновок судів попередніх інстанцій, що наказ №187 не може бути належним доказом у справі не відповідає вимогам законодавства.

При цьому, судами попередніх інстанцій не з'ясовано та не розглянуто питання по суті порушення, а саме, підстави винесення постанови № 77/13 про накладення на позивача штрафу в розмірі 11470 грн за порушення пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не з'ясували всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини сторін, порушили положення процесуального законодавства.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 у справі № 910/7520/13 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач