Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 913/3024/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Донецька залізниця" в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.01.2014р.у справі господарського суду№913/3024/13 Луганської областіза позовомдержавного підприємства "Донецька залізниця" в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень допублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" простягнення 8 330,00грн. за участю представників сторін: позивача - відповідача - не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення 8330,00грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №51362929, який перевозився у вагоні №68534510.

Позовні вимоги були вмотивовані залізничною накладною №51362929 від 04.05.2013р., актами загальної форми №1446 від 04.05.2013р. та №055 від 06.05.2013р., комерційним актом №722048/163/59 від 06.05.2013р. та ст.ст.24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.11.2013р. (суддя Вінниіков С.В.) позовні вимоги державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень задоволенні в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 8330,00грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у накладній №51362929, який перевозився у вагоні №68534510, посилаючись на правомірність заявлених позовних вимог та відсутністю підстав вважати строк позовної давності таким, що пропущений позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.11.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. (головуючий суддя Татенко В.М., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.) рішення господарського суду Луганської області від 25.11.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, встановленого ст.137 Статуту залізниць України та ст.267 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2014р., а рішення господарського суду Луганської області від 25.11.2013р. залишити в силі.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 04.05.2013р. зі станції Комунарськ Донецької залізниці на станцію Шебелинка Південної залізниці за накладною №51362929 публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (вантажовідправник) відвантажив вантаж - шлаки гранульовані у вагоні №68534510 на адресу публічного акціонерного товариства "Евроцемент-Україна".

На проміжній станції Дебальцеве-Сотрувальна Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, залізницею було проведено контрольне переваження спірного вагону та виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, а саме фактична маса нетто вантажу 73300кг, а за накладною маса нетто - 69800кг, що на 3500кг більше ніж вказано у накладній, та більше вантажопідйомності вагону.

За результатами переважування були складані акти загальної форми №1446 від 04.05.2013р., № 102 від 06.05.2013р., №055 від 06.05.2013р. та комерційний акт БН№722048/163/59 від 06.05.2013р.

При прибутті вагону на станцію призначення у комерційному акті БН№722048/163/59 від 06.05.2013р. у розділі Є станцією зроблено відмітку: "При переважуванні вагонів різниці проти даного акту не виявилося".

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну.

Згідно із п.п.2.1, 2.2 вказаних Правил графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником.

Відповідно до п.2.3 Правила оформлення перевізних документів правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом підтверджує представник відправника.

Судами встановлено, що правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно із п.28 Правила приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення, проте, не зобов'язана перевіряти масу всіх вантажів, які приймає до перевезення. Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно із ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Статтями 118, 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць, а саме 5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення.

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем на відповідача нарахований штраф у сумі 8330,00грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог щодо неправильного зазначення вантажовідправником у залізничній накладній маси вантажу та правильність нарахування стягуваного штрафу, а також заявлення позову у шестимісячний термін, встановлений ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем було заявлено про прострочення позивачем строку позовної давності - шість місяців, так як датою настання події є саме 04.05.2013р.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Зазначений шестимісячний термін, згідно п."б" цієї статті, обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

У даному випадку такою подією є порушення відповідачем правила заповнення залізничної накладної, яке відбулося в день її заповнення, тобто - 04.05.2013р. Відтак, встановлений ст.137 Статуту строк позовної давності для стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній №51362929 розпочався з 04.05.2013р. та закінчився 04.11.2013р., а до господарського суду позовна заява була надіслана позивачем 05.11.2013р., тобто поза межами строку позовної давності.

На підставі п.4 ст.267 Цивільного кодексу України, згідно якої сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові та враховуючи відсутність поважних причин пропущення цього строку, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки з урахуванням частини другої статті 9 ЦК України, статті 315 ГК України та статті 137 Статуту позови можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акта, акта загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо), тобто суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності розпочався з 07.05.2013р., а саме з дня, наступного за днем складання залізницею комерційного акту БН№722048/163/59 від 06.05.2013р.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявності підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень, оскільки судом першої інстанції було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а натомість суд апеляційної інстанції невірно застосував норми права та скасував обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

У відповідності із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат".

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. у справі №913/3024/13 господарського суду Луганської області скасувати.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.11.2013р. у справі №913/3024/13 залишити в силі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на корить державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова