Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 904/4534/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Студенця В.І.

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013

та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2013

у справі №904/4534/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін

від позивача: Пушенко І.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради про зобов'язання вчинити дії, а саме відновити водопостачання та водовідведення на АЗС №03/025, АЗС №03/026, АЗС №03/027.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року позов задоволено. Зобов'язано Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради відновити водопостачання та водовідведення на АЗС № 03/025 (м. Нікополь, вул. Херсонська, 547 а), АЗС № 03/026 (м. Нікополь, вул. Карла Лібкнехта, 165), АЗС № 03/027 (м. Нікополь, вул. Першотравнева, 2/1), які належать Публічному акціонерному товариству "Укрнафта".

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" та Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" укладено договір № 970 на послуги водопостачання та транспортування госпфекальних і промислових стічних вод.

Відповідно до умов якого Постачальник зобов'язаний надавати Абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов'язаний розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, положеннями Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово - комунальні послуги".

Додатком №3 до укладеного між сторонами договору, позивачу встановлені обсяги водоспоживання, водовідведення та стоків, за якими позивач і здійснював оплату за надані послуги.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що якщо водолічильники відсутні, Постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений правилами.

Відповідно до п. 3.6 договору, Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів Абоненту.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що до повного погашення Абонентом заборгованості Постачальник має право припинити подачу води та приймання стоків, повідомивши про це Абонента в термін трьох днів до дати припинення надання послуги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ "Укрнафта" вказувало на те, що 01.02.2013 року на автозаправних станціях № 03/025 (адреса: м. Нікополь, вул. Херсонська, 547а), № 03/026 (адреса: м. Нікополь, вул. Карла Лібкнехта, 165), № 03/027 (адреса: м. Нікополь, вул. Першотравнева, 2/1), водопостачання яких здійснюється на підставі Договору № 970, відповідачем без належного повідомлення та відповідних на це підстав, всупереч умовам п. 4.2 Договору № 970 було припинено водозабезпечення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що докази самовільного приєднання позивача до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільного користування ними відсутні, а тому водоспоживання та водовідведення не може вважатися безобліковим.

Також суди вказали на те, що позивачем своєчасно та на умовах укладеного між сторонами договору вносилась плата за отримані від відповідача послуги щодо водоспоживання та водовідведення на підставі та на умовах, передбачених додатком № 3 до договору № 970, відповідач безпідставно здійснив відключення вищезазначених АЗС від мереж систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами п. 20 Правил № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до положень п. п. 3.2., 3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Позивачем 18 лютого 2013 року були отримані рахунки за безоблікове водокористування та водовідведення №1 від 29.01.2013 року на суму 17336 грн. 59 коп., №2 від 29.01.2013 року на суму 17336 грн. 59 коп., та № 4 від 31.01.2013 року на суму 52009 грн. 77 коп., в зв'язку з несплатою останніх, відповідач здійснив відключення АЗС від мереж систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій вказали на те, що доводи відповідача щодо здійснення позивачем безоблікового водокористування та водовідведення є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи, а також враховуючи, що повідомлення про відключення від водопостачання, у відповідності до умов діючого між сторонами договору, позивачу відповідачем не направлялись та беручи до уваги припис про необхідність встановлення приладів обліку, вручений позивачу 08.02.2013 року та не містить ніякої інформації щодо того, на яких АЗС необхідно встановити приладу обліку, колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013 року у справі №904/4534/13 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець