Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 924/647/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Воліка І.М.,

Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Асоціації Українських банків на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року у справі № 924/647/15 Господарського суду Хмельницької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Проскурів", Хмельницька область, до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ, в особі Хмельницької обласної філії, м. Хмельницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Асоціація Українських банків, м. Київ, про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Трегуб О.А. (дов. № 02-36/3071 від 24.10.14);

третьої особи - Жуков А.М. (дов. № 07 від 06.04.15),

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року позивач ПАТ "Проскурів" пред'явив у господарському суді позов до відповідача "Укрсоцбанк", в особі Хмельницької обласної філії, про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження у п. 6.2 ст. 6 договору невідновлювальної кредитної лінії № 880/115-НКЛ28 від 05.06.07, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ВАТ "Проскурів".

Вказував, що 05.06.07 між ним (позичальником) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитором) був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 880/115-НКЛ28, згідно якого кредитор зобов'язався надати йому кредит в сумі 400 000 доларів США, а він - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строк та на умовах, передбачених договором.

Зазначав, що в п. 6.2 ст. 6 вказаного договору міститься застереження про те, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002 м. Київ. вул. М. Раскової, 15, ОСОБА_6. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається ОСОБА_7 або ОСОБА_8 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий вищезазначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків".

Посилаючись на невідповідність зазначеного пункту договору вимогам ч.ч. 1, 5 ст. 12, ч.ч. 3, 4 ст. 16 Закону України "Про третейські суди", позивач просив визнати дане третейське застереження недійсним з підстав, що передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13 липня 2015 року (суддя Магера В.В.) провадження у справі припинено.

Ухвала мотивована посиланнями на ту обставину, що викладене в п. 6.2 ст. 6 договору невідновлювальної кредитної лінії № 880/115-НКЛ28 від 05.06.07 третейське застереження, зобов'язує сторін договору передати вирішення спору на розгляд до третейського суду, тому провадження у справі, порушене господарським судом, підлягає припиненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року (колегія суддів у складі: Філіпова Т.Л. - головуючого, Бучинська Г.Б., Демянчук Ю.Г.) ухвалу скасовано, справу передано до суду першої інстанцій для розгляду.

Постанова обґрунтована посиланнями на те, що нормами чинного законодавства не передбачено визнання недійсною третейської угоди третейським судом, а отже зазначений спір підлягає вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України, ч. 8 ст. 12, ч. 8 ст. 27 Закону України "Про третейські суди" та п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Асоціація Українських банків, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 6, п. 3 ч. 3 ст. 51, п. 5 ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. 12, п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційних скарг та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.06.07 між ВАТ "Проскурів" (позичальником) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитором) був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 880/115-НКЛ28, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 400 000 доларів США, а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строк та на умовах, передбачених договором.

06.02.13 між сторонами був укладений договір про внесення змін № 9 до договору невідновлювальної кредитної лінії № 880/115-НКЛ28, яким було змінено валюту кредиту, переведено заборгованість по кредиту в розмірі 252 893 долари США та за процентами в розмірі 34 716,19 доларів США в гривню, яка склала 234 6890,99 грн., встановлено максимальний ліміт заборгованості в розмірі 2 346 890,99 грн., погоджено сплату заборгованості по кредиту здійснювати рівними частинами не пізніше 5 числа кожного місяця, процентну ставку встановлено на рівні 9,9 процентів річних до 05 лютого 2023 року, з 06 лютого 2023 року - 18 процентів річних.

Пунктом 6.2 кредитного договору сторони передбачили третейське застереження такого змісту: "У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002 м. Київ. вул. М. Раскової, 15, ОСОБА_6. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається ОСОБА_7 або ОСОБА_8 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий вищезазначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків".

Приписами ст. 12 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтями 1, 5 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 6 Закону "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; справ, пов'язаних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; справ у спорах, що виникають з трудових відносин; справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Предметом даного спору є визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження у п. 6.2 ст. 6 договору невідновлювальної кредитної лінії № 880/115-НКЛ28 від 05.06.07, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ВАТ "Проскурів".

В силу ч. 2 ст. 12 ГПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України розглядаючи питання про недійсність угоди, суд встановлює наявність чи відсутність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину.

В даному випадку, предметом дослідження є третейське застереження, яке має відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності, а також положенням Закону України "Про третейський суд".

Предметом третейського застереження, викладеного у п. 6.2 договору невідновлювальної кредитної лінії № 880/115-НКЛ28 від 05.06.07, є передача на розгляд третейського суду усіх спорів, які можуть виникнути щодо виконання цього договору.

Вирішення спору про недійсність самої третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження, не відноситься до спорів, які можуть виникнути в процесі виконання договору невідновлювальної кредитної лінії № 880/115-НКЛ28 від 05.06.07, тому даний спір підлягає розгляду місцевим господарським судом.

З вказаних обставин правильно виходив суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та передаючи справу до місцевого господарського суду для розгляду.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав та дійшов помилкових висновків про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з необхідністю розгляду даного спору третейським судом.

Доводи касаційних скарг висновків, викладених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не спростовують, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Асоціації Українських банків залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року у справі № 924/647/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: І.М. Волік

О.А. Кролевець