Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.11.2015 року у справі №922/518/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 922/518/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий),

Вовк І.В. (доповідач),

Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року у справі № 922/518/15 за позовом приватного акціонерного товариства "УВК Україна" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків, та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "УВК Україна" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 133 284,10 грн. заподіяних внаслідок втрати (пошкодження) вантажу під час перевезення на підставі договору перевезення від 21.05.2013 року № 95-В/П.

У свою чергу відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості в сумі 33 800 грн., 3% річних в сумі 531,60 грн. та 4 814,77 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг за договором перевезення від 21.05.2013 року № 95-В/П.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.04.2015 року (суддя Аріт К.В.) первісний позов задоволено та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "УВК Україна" 133 284,10 грн. збитків. Зустрічний позов задоволено та стягнуто з ПАТ "УВК Україна" на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованість в сумі 33 800 грн., 3% річних в сумі 531,60 грн. та 4 814,77 грн. інфляційних сум.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року (судді: Ільїн О.В., Медуниця О.Є., Черленяк М.І.) зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову скасовано, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та постанову апеляційного господарського суду в повному обсязі скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Відзив на касаційну скаргу від ПАТ "УВК Україна" до суду не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 04.11.2015 року.

Заслухавши пояснення представника ФОП ОСОБА_4, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 21.05.2013 року між ПАТ "УВК Україна" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (перевізник) було укладено договір перевезення № 95-В/П, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 4.1 договору перевезення вантажу здійснюється відповідно до заявки, яка оформлюється замовником. Заявка має бути надана перевізникові не пізніше, ніж за 2 години до початку перевезення. У заявці обов'язково повинно бути зазначено: адреса пункту навантаження, адреси розвантаження, термін завантаження, час подачі транспортного засобу для завантаження і час розвантаження в пунктах призначення, розмір плати за дане перевезення.

Пунктом 6.1.7 договору визначено, що перевізник зобов'язується забезпечити схоронність вантажу з моменту завантаження у транспортний засіб у пункті навантаження до моменту передачі в пункті приймання уповноваженій особі вантажоодержувача. У випадку незабезпечення схоронності вантажу, перевізник відшкодовує замовнику збитки згідно договору.

У відповідності з п. 7.1 договору за результатами наданих перевізником транспортних послуг сторони складають та підписують акт виконаних послуг, який разом із рахунками перевізника та товаросупровідними документами є підставою для оплати транспортних послуг. Оплата послуг з перевезення, по яких замовником заявлені претензії, не може бути здійснена до повного з'ясування вини перевізника.

Відповідно до п. 7.2 договору оплата наданих послуг за договором за попередній місяць здійснюється протягом 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з дати передачі замовнику акту виконаних послуг, рахунку і податкової накладної.

За п. 7.3 договору у випадку, якщо перевізник не надав замовнику належним чином оформлені первинні документи (рахунок, податкова накладна, приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), карта завантаження, товарно-транспортна накладна та будь-який інший документ, який впливає на зобов'язання замовника щодо оплати) та/або замовником виявлена невідповідність розміру винагороди перевізника фактично наданим ним послугам, замовник має право вимагати від перевізника усунути будь-які невідповідності в наданих документах. В такому випадку зобов'язання замовника щодо оплати переносяться на термін усунення перевізником невідповідностей в наданих ним документах або на надання відсутніх документів.

Згідно з п. 8.8 спірного договору перевізник відповідає за схоронність усього вантажу, переданого йому для перевезення за договором, і несе за нього матеріальну відповідальність у таких розмірах: у разі втрати (нестачі) вантажу - у розмірі дійсної вартості втраченого (відсутнього) вантажу, за псування або ушкодження вантажу - у розмірі вартості ушкодженого вантажу з поверненням ушкодженого товару (за домовленістю сторін).

Пунктами 8.9 та 6.1.10 договору сторони передбачили, що у випадку виявлення втрати або ушкодження вантажних місць або вантажу під час передачі вантажоодержувачу, повинен бути складений відповідний акт. Обидві сторони, перевізник і замовник (або представник вантажоодержувача), зобов'язані засвідчити власними підписами складений акт. При відмові однієї сторони підписати згаданий акт, інша сторона має право залучити для складання і підписання акта представників незацікавленої організації.

Замовником була надана заявка перевізнику для здійснення перевезення вантажу за маршрутом Бровари - Суми - Харків, відповідно до якої була оформлена товарно-транспортна накладна (ТТН) від 17 вересня 2014 року № 442-004536.

Перелік вантажу, переданого для перевезення за вказаною накладною міститься у картці завантаження автомобіля № 442-004536. Перевезення здійснювалося транспортним засобом перевізника "Вольво", держ. номер НОМЕР_1. Вантаж, який був наданий замовником перевізнику, не був власністю замовника, а організація його перевезення здійснювалася на підставі договорів, укладених замовником з його контрагентами.

Під час приймання вантажу в місті Суми було виявлено, що автомобіль перевізника прибув зі зламаною пломбою, при цьому частина вантажу була відсутня, а частина пошкоджена.

У зв'язку з втратою (пошкодженням) вантажу, були складені внутрішні акти/акти контрольної перевірки при прийомі вантажу у місті Суми №№ 1488011, 1488012, 1488013, 1488014, 1488015, 1488016, 1488017, 1488018, 1488019, 1488021 від 18 вересня 2014 року. Відмітка про складання цих актів міститься у ТТН від 17 вересня 2014 року № 442-004536.

Також були складені внутрішні акти/акти контрольної перевірки при прийомі вантажу у місті Харкові №№ 2344120, 2344122, 2344123, 2344124, 2344125, 2344126, 2344127, 2344128, 2344129, 2344130 від 18 вересня 2014 року, в яких також було зафіксовано факт втрати та пошкодження вантажу.

Контрагенти замовника (власники вантажу) виставили первісному позивачу претензії щодо відшкодування збитків за втрачений (пошкоджений) вантаж на загальну суму 133 284,10 грн.

ПАТ "УВК Україна" задовольнило претензії своїх контрагентів у повному обсязі на загальну суму 133284,10 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

ПАТ "УВК Україна" направив лист-повідомлення від 30.09.2014 року № 532 на адресу ФОП ОСОБА_4 про сплату суми збитків у сумі 133 284,10 грн., але відповіді та оплати не отримав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги замовника за первісним позовом про стягнення з перевізника збитків, заподіяних внаслідок втрати (пошкодження) вантажу під час його перевезення на підставі договору, та вимоги перевізника за зустрічним позовом про стягнення з замовника заборгованості, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання за договором перевезення щодо оплати наданих послуг.

Висновок суду першої інстанції про задоволення первісного позову обгрунтовано доведеністю підстав та умов для покладення на перевізника відповідальності у вигляді відшкодування збитків у зв'язку з втратою частини вантажу під час транспортування. Задоволення зустрічного позову мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з замовника заборгованості, 3% річних та інфляційних сум.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у зустрічному позові про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних сум, виходив з недоведеності настання строку оплати наданих послуг з перевезення.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ст. 624 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

У відповідності до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, для відшкодування шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу, суду необхідно встановити на підставі поданих позивачем доказів, вартість втраченого вантажу або якого не вистачає, а у разі пошкодження - розмір суми, на яку зменшилася його вартість.

При цьому, згідно з 13.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Проте, встановивши, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 17 вересня 2014 року № 442-004536 та картки завантаження автомобіля № 442-004536, в якій наведено перелік вантажу, переданого для перевезення за вказаною накладною, суди не з'ясували їх змісту щодо відображення в них вартості вантажу.

Натомість дійшовши висновку про задоволення первісного позову про стягнення збитків у сумі 133 284,10 грн. виходячи з виставлених позивачу контрагентами претензій про відшкодування збитків за втрачений (пошкоджений) вантаж, суди обох інстанцій не дослідили та не навели у прийнятих рішеннях, якими доказами підтверджується розмір збитків, завданих замовнику саме при виконанні перевізником зобов'язань за договором перевезення від 21.05.2013 року № 95-В/П, а також чи включені наведені в цих претензіях втрачені (пошкоджені) товари до переліку вантажу, переданого перевізнику за супровідними документами.

До того ж, посилаючись як на підставу виставлення первісному позивачу претензій власниками вантажу на акти контрольної перевірки при прийманні вантажу, суди зазначили про складання цих актів сторонами, не з'ясувавши ким насправді вони були складені та підписані.

Разом з тим, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, у відповідності з п.п. 7.1, 7.2 і 7.3 договору перевезення за результатами наданих перевізником транспортних послуг сторони складають та підписують акт виконаних послуг, який разом із рахунками перевізника та товаросупровідними документами є підставою для оплати транспортних послуг. Оплата послуг з перевезення, по яких замовником заявлені претензії, не може бути здійснена до повного з'ясування вини перевізника.

Оплата наданих послуг за договором за попередній місяць здійснюється протягом 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з дати передачі замовнику акту виконаних послуг, рахунку і податкової накладної.

Якщо перевізник не надав замовнику належним чином оформлені первинні документи (рахунок, податкова накладна, приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), карта завантаження, товарно-транспортна накладна та будь-який інший документ, який впливає на зобов'язання замовника щодо оплати) та/або замовником виявлена невідповідність розміру винагороди перевізника фактично наданим ним послугам, замовник має право вимагати від перевізника усунути будь-які невідповідності в наданих документах. В такому випадку зобов'язання замовника щодо оплати переносяться на термін усунення перевізником невідповідностей в наданих ним документах або на надання відсутніх документів.

Однак, суд першої інстанції зробивши висновок про наявність правових підстав для стягнення з замовника заборгованості з оплати наданих послуг за договором перевезення не дослідив умов укладеного між сторонами договору щодо визначеності у ньому строків виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, оскільки за такими умовами договору строк виконання зобов'язання з оплати ставиться у залежність від надання чи не надання визначених договором документів.

Апеляційний господарський суд відмовляючи в зустрічному позові в свою чергу належним чином не з'ясував чи у пунктах 7.1, 7.2 і 7.3 спірного договору перевезення сторонами було узгоджено строк виконання зобов'язання з оплати, та дійшов передчасного й необгрунтованого висновку про ненастання строку оплати за надані послуги, не врахувавши положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

До того ж, суди двох інстанцій зробивши висновки як про задоволення, так і про відмову в зустрічному позові, не з'ясували на яких доказах грунтуються вимоги про стягнення заборгованості з оплати послуг з перевезення, належним чином не дослідили актів виконаних робіт щодо їх підписання сторонами, оскільки акти від 30.08.2014 року № 64, від 18.09.2014 року № 69 і від 25.10.2014 року № 76 відсутні в матеріалах справи.

В той же час, апеляційний господарський суд посилаючись в своїй постанові на твердження замовника про підписання ним актів від 25.07.2014 року № 55, від 02.08.2014 року № 57, від 09.08.2014 року № 59 та від 21.08.2014 року № 62, наводить протилежний висновок про неврахування судом першої інстанції факту не підписання цих актів.

Враховуючи наведене, висновки судів обох інстанцій про задоволення первісного позову та протилежні висновки в частині зустрічного позову є передчасними, необґрунтованими і зробленими в порушення ст. 43 ГПК України без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року та рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2015 року скасувати, і справу № 922/518/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова