Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 907/187/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І. Вовка, С. Могил розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постановувід 01.07.2014Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/187/14за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"доЧопської митниці Міністерства доходів і зборів України проспонукання до укладення договоруВ судове засідання прибули представники:позивачаПастух В.І. (дов. від 01.01.2014 №НЮ-45),відповідачаЯсевич М.М. (дов. від 04.08.2014 №03.1-1-6-36/5169)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Державне територіальне-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України про спонукання до укладення договору про постачання електроенергії.

Позовні вимоги мотивовані таким.

Постачання електричної енергії на об'єкті Чопської митниці, а саме по точках П/П Батьово, П/П Саловка, Вокзал м. Чоп, станція "Експорт", станції "Імпорт", Товарна контора, БУ-5 м. Чоп здійснюється Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця", яка має ліцензію на право здійснення такої діяльності та у відповідності до вимог Закону України "Про електроенергетику" і Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 за № 28.

Позивач з метою врегулювання договірних відносин надіслав Чопській митниці проект договору на постачання електроенергії. Відповідач ухиляється від підписання договору, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2014 (суддя О. Йосипчук), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (колегія суддів: О.Дубник, О. Скрипчук, О. Матущак), у позові відмовлено з огляду на наступне.

20.01.2014 ДТГО "Львівська залізниця" надіслало Чопській митниці проект договору про постачання електричної енергії № 7046 на 2014 рік з додатками.

Відповідно до ч.1 ст.187 Господарського Кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частиною 2 статті 188 Митного кодексу України встановлено, що адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи.

Положеннями ч.1, ч.2 та ч.3 ст.546 Митного кодексу України визначено, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з ч.2 ст.556 Митного кодексу України у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 №100 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного та митного законодавства" (Постанова від 22.02.1994 №100) проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, паромного та повітряного сполучення) і на Державний митний комітет (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 435 "Про затвердження переліку пунктів пропуску через державний кордон, в яких здійснюється переміщення товарів через митний кордон України" затверджено Перелік пунктів пропуску через державний кордон, в яких здійснюється переміщення товарів через митний кордон України (Перелік): міжнародний пункт пропуску на кордоні із Словацькою Республікою для залізничного сполучення - Павлове, Чоп (Страж) (п.2 Переліку) та міжнародний пункт пропуску на кордоні з Угорською Республікою для залізничного сполучення - Чоп (Дружба), Саловка (п.3 Переліку).

Наказом Відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" від 10.01.2012 №1 "Про визначення меж територій пунктів пропуску Саловка, Павлово та пунктів контролю Батьово Пасажирський парк та Батьово Сортувальний парк, Ужгород-2 та Ужгород-3" затверджено розроблені та погоджені з суміжними службами схеми меж територій пунктів пропуску Саловка, Павлово, та пунктів контролю Батьово Пасажирський парк, Батьово Сортувальний парк по станції Батьово, Ужгород-2 та Ужгород-3, згідно відповідних додатків №№ 1, 2, 3, 4 ,5.

З огляду на зазначене вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що на об'єкти, перелічені в проекті договору поширюють свою дію норми ч.2 ст.556 Митного кодексу України та п.8 Постанови від 22.02.1994 №100, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Митного кодексу України адміністрація прикордонних залізничних станцій, у межах якої діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи.

Аналогічне положення міститься у ст. 556 Митного кодексу України.

При цьому, умова застосування зазначених вище законодавчих положень визначена у ч. 3 ст. 188 Митного кодексу України, згідно з якою перелік приміщень, якими мають бути забезпечені органи доходів і зборів та вимоги до них визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, відповідно до обсягу та характеру міжнародних перевезень.

Судами попередніх інстанцій не досліджене питання належності приміщень, намір забезпечувати які електроенергією висловив позивач, до визначеного на законодавчому рівні переліку приміщень, якими адміністрація прикордонних залізничних станцій має забезпечити органи доходів і зборів.

А тому, висновок судів попередніх інстанцій про суперечливість умов проекту договору вимогам законодавства є передчасним.

З огляду на зазначене, рішення та постанова підлягають до скасування, а справу слід передати на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 907/187/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил