Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 5011-73/8422-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Бакуліної С.В., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.07.2014р.у справігосподарського суду м. Києваза позовомКиївського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської Радидосуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 третя особаДержавна екологічна інспекція у м. Києвіпрозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в сумі 9 347,47 грн. за участю представників сторін:

прокуратури: Баклан Н.Ю. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 11.10.2012р. № 008813),

позивача: Безносик А.О. (представник за дов. від 01.09.2014р. № 225-КР-899),

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської Ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до СПД ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у м. Києві про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в сумі 9 347,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною інспектором по використанню та охороні земель м. Києва Сипченком В.В., відповідно до ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України перевіркою щодо правомірності використання земельної ділянки орієнтовною площею 0, 35 га за адресою: АДРЕСА_1, обліковий номер 66:470:031, з виїздом на місце, встановлено: використання вказаної земельної ділянки орієнтовною площею 0, 35 га ФОП ОСОБА_4 для розміщення, експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд громадського харчування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", споруди вольєру для собак; земельна ділянка огороджена парканом і охороняється; на час перевірки на земельній ділянці здійснювався монтаж дерев'яного нежитлового будинку; документи, що посвідчують право власності або право користування землею, в тому числі на умовах оренди, у відповідності до вимог ст. 126 Земельного кодексу України, за ФОП ОСОБА_4 у головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані (відсутні). Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління земельних ресурсів КМДА нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 4 404 810, 21 грн. Згідно розрахунку Державної екологічної інспекції у м. Києві від 14.06.2012р. за №1723-09/09 шкода за самовільне зайняття земельної ділянки ФОП "ОСОБА_4" відповідно до методики визначення розміру шкоди затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007р. № 963 становить 9 347, 47 грн. Враховуючи зазначене, а також положення ст.ст. 13, 14, 121, 142-144 Конституції України, п.5 ст. 16, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п."в" ст. 9, ч.1 ст. 116, ст.ст. 125, 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, оскільки самовільне зайняття ФОП "ОСОБА_4" земельної ділянки порушує інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель та позбавляє Київську міську раду права на розпорядження земельною ділянкою, Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах міськради звернувся з зазначеним позовом до суду.

02.04.2014р. прокурором було подано до суду першої інстанції уточнення позовних вимог, у яких останній просив суд задовольнити позов в частині зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.04.2014 р. у справі №5011-73/8422-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014р., позов задоволено повністю.

Вказані судові акти мотивовані встановленням факту, що спірна земельна ділянка зайнята та використовується відповідачем самовільного, з посиланням на ст.ст. 3, 12, 116, 124, 126, ч.2 ст. 152, ст. 212 ЗК України та докази наявні матеріалах справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановою, СПД ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у даній справі на підставі ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи скаргу тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема як зазначається скаржником, рішенням господарського суду м. Києва від 25.01.2005 р. у справі №2/437, розглянуто спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і даній справі, в зв'язку з чим суди повинні були припинити провадження у справі на підставі ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2012 р. Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, об'єктом якої була земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, обліковий номер 66:470:031, та використовується ФОП ОСОБА_4.

За результатами здійснення вказаної перевірки уповноваженими особами було складено акт від 15.05.2012 р. № 224/04, відповідно до змісту та висновків якого ФОП ОСОБА_4 без наявності правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку на АДРЕСА_1, обліковий номер 66:470:031, орієнтовною загальною площею 0,35 га, для розміщення експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд громадського харчування - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в той час, як вказана земельна ділянка площею 3468,12 кв.м. обліковується за комунальним підприємством Дарницьке лісопаркове господарство.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2012 р. у справі № 2а-11582/12/2670 було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про скасування акту № 224/04 від 15.05.2012 р.

Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому ст. 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судами встановлено, що будь-яких рішень Київською міською радою щодо передачі спірної земельної ділянки площею 0,35 га на АДРЕСА_1 у власність (користування) відповідача не приймалось, доказів, що посвідчують право власності (користування) СПД - ФО ОСОБА_4 спірною земельною ділянкою станом на 25.04.2014 р. надано не були.

Натомість, згідно з наявною в матеріалах справи інформацією, земельна ділянка площею 3 468,12 кв.м. за обліковим номером 66:470:031 обліковується за Дарницьким лісопарковим господарством.

Доказів на підтвердження здійснення заходів, спрямованих на набуття відповідного права з 2009 р. по 2013 р., відповідачем не надано.

При цьому, рішенням господарського суду м. Києва від 06.08.2013 р. у справі №910/10953/13, яке набрало законної сили у встановленому законодавством порядку, відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1; визнання неправомірною бездіяльності Київської міської ради, що полягає у відсутності розгляду клопотань позивача про передання йому на підставі договору оренди вказаної земельної ділянки; зобов'язання відповідача розглянути питання про виділення та передачу позивачу на підставі договору оренди спірної земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

За таких обставин, оскільки спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

Погоджується колегія із висновком апеляційного господарського суду про відмову в припиненні провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки предмет та підстави позовних вимог у справі № 2/437 на рішення у якій посилається відповідач як на підставу для припинення провадження, та № 5011-73/8422-2012 є різними. Встановлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №224/04 від 15.05.2012р. обставини самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки не були предметом дослідження господарським судом у справі № 2/437, а самі земельні ділянки щодо яких проводились перевірки є різними.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення господарським судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.11110 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014р. у справі №5011-73/8422-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: С.В. Бакуліна

В.І. Шаргало