Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 910/5014/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі № 910/5014/15-г господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"доприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"простягнення 14 853, 81 грн.,

за участю представників позивача: не з'явились, відповідача: Чепелянського В.Є.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про стягнення 14 853, 81 грн. в порядку суброгації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховиком) та ОСОБА_1 (страхувальником) 09.08.2013 укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 002112/4007/0000221, предметом якого є страхування транспортного засобу Nissan Qashqai 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

30.09.2013 в м. Сімферополі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21043, номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_5, автомобіля Nissan Note, що належить ОСОБА_4, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Nissan Qashqai, що належить ОСОБА_1., номерний знак НОМЕР_1 під керуванням останнього, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим від 21.02.2014 № 9275681. У вказаній довідці зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_5. правил проїзду перехресть.

ОСОБА_1 02.10.2013 звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту приватного підприємства "Експертна компанія "Укравтоекспертиза" від 23.10.2013 № 21459 про оцінку колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу замінюваних запасних частин внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 30.09.2013 складає 18 446, 39 грн., в тому числі 2 663, 90 грн. ПДВ.

Позивачем 06.03.2014 складено страховий акт № 00126792 про виплату, за умовами договору страхування, ОСОБА_1. страхового відшкодування в сумі 15 363,81 грн., а 07.03.2014 перераховано на рахунок страхувальника 12 336, 81 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 008114 від 07.03.2014 та 3 027, 00 грн. зараховано в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

Відповідно до витягу з централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" згідно з полісом АВ8621769, який діяв станом на 30.09.2013 (день скоєння ДТП).

В подальшому позивач 19.09.2014 звернувся до відповідача із заявою № 13890 про виплату страхового відшкодування у сумі 15 353, 81 грн. в порядку суброгації, у задоволенні якої відмовлено відповідачем у зв'язку з відсутністю постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності винної у ДТП особи, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у справі відсутні докази, які б підтверджували встановлення вини, та як наслідок відповідальності водія транспортного засобу у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до ДТП і спричинило майнову шкоду страхувальнику позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки самим їх володільцям, її відшкодування відбувається за правилами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України.

Так шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують встановлення вини, та як наслідок відповідальності водія автомобіля ВАЗ21043 у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди і спричиненню майнової шкоди страхувальнику позивача, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Доводи скаржника про настання цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду у разі наявності вини особи в цілому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки тільки за рішенням суду особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого, зокрема, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи повторюють доводи апеляційної скарги, які вичерпно спростовані апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 - без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.Судді:Кривда Д.С. Могил С.К.