Історія справи
Ухвала КГС ВП від 01.03.2018 року у справі №924/159/14Постанова ВГСУ від 07.09.2016 року у справі №924/159/14
Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №924/159/14
Постанова ВГСУ від 20.08.2015 року у справі №924/159/14
Постанова ВГСУ від 21.01.2016 року у справі №924/159/14
Ухвала КГС ВП від 10.04.2019 року у справі №924/159/14
Постанова ВГСУ від 04.06.2015 року у справі №924/159/14
Постанова ВГСУ від 04.06.2015 року у справі №924/159/14
Постанова ВГСУ від 04.06.2015 року у справі №924/159/14
Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №924/159/14
Постанова ВГСУ від 18.06.2015 року у справі №924/159/14
Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №924/159/14
Ухвала КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №924/159/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2015 року Справа № 924/159/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Міщенка П.К., Погребняка В.Я.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ ЦЕНТР" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015у справі№ 924/159/14 за заявами до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант - Центр"про арбітражний керуючийбанкрутство Сибаль А.М.в судовому засіданні взяли участь представники :
ОСОБА_4 , ОСОБА_5, Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" - Опенько Д.А., ТОВ "Мрія Центр" - Сліпченко О.В.
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (далі - ТОВ "Октант-центр"), визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів до боржника в загальній сумі 789819,70 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 змінено постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014: визнано безспірність грошових вимог лише ініціюючого кредитора ОСОБА_4 в сумі 399 464,42 грн.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.02.2015 (суддя: Яроцький А.М.) визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" (далі - ТОВ "Мрія Центр") до ТОВ "Октант-центр" в розмірі 2162 218 грн. 63 коп., з яких 1218 грн. судовий збір, 2161 000 грн. основна заборгованість; зобов'язано розпорядника майна включити вимоги ТОВ "Мрія Центр" до боржника у реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема 1218 грн. - до вимог, які підлягають погашенню в першу чергу, 2 161 000 грн. до вимог, які підлягають погашенню в четверту чергу.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 (колегія суддів: Василишин А.Р., Демянчук Ю.Г., Філіпова Т.Л.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03.02.2015 скасовано; прийнято нове рішення, яким визнано вимоги ТОВ "Мрія центр" до ТОВ "Октант Центр" в розмірі 750 422 грн. 72 коп., з яких 422 грн. 72 коп. судовий збір та 750 000 грн. 00 коп. основна заборгованість; вимоги ТОВ "Мрія центр" до ТОВ "Октант Центр" в частині основного боргу в сумі 1 411 000 грн. 00 коп. та 795 грн. 28 коп. судового збору - відхилено; зобов'язано розпорядника майна - включити вимоги ТОВ "Мрія центр" до ТОВ "Октант Центр" у реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема 422 грн. 72 коп. - до вимог, які підлягають погашенню в першу чергу та 750 000 грн. 00 коп. - до вимог, які підлягають погашенню в четверту чергу".
ТОВ "Мрія центр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03.02.2015 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 185, 201, 198 Податкового кодексу України, ст.43 ГПК України.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Судами встановлено, що офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство здійснено 24.07.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною 2 ст.22 ГПК України передбачено право сторін подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу
При цьому сторони відповідно до ч.1 ст.22 ГПК України користуються рівними процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
Таким чином, кредитор, арбітражний керуючий, боржник та інші учасники провадження у справі про банкрутство, користуючись рівними процесуальними правами повинні довести ті обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом надання документів, що їх підтверджують, а у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
ТОВ "Мрія Центр" звернулося в порядку ст.23 Закону з заявою про визнання його конкурсним кредитором із грошовими вимогами до боржника в сумі 1800000,00 грн. за договором №1/2011 про виконання робіт з обробки землі від 01.09.2011 та в сумі 361 000,00 грн. за договором поставки №1/2011 від 01.09.2011.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядник майна боржника визнав вимоги ТОВ "Мрія Центр" на суму 750 000,00 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що вимоги ТОВ "Мрія Центр" у сумі 2161000,00 грн., з яких: 1800000,00 грн. за договором №1/2011 про виконання робіт з обробки землі від 01.09.2011; 361000,00 грн. за договором поставки №1/2011 від 01.09.2011, є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Натомість, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.101-103 ГПК України встановив, що вимоги заявника про визнання грошових вимог за договором про виконання робіт з обробки землі від 01.09.2011 підлягають визнанню частково в сумі 750 000 грн.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування грошових вимог за договором №1/2011 про виконання робіт з обробки землі від 01.09.2011 заявником надано акти виконання робіт (надання послуг) № 230 від 01.10.2011 на суму 375 000,00 грн. та № 231 від 12.10.2011 на суму 375 000,00 грн.; видаткову накладну № 581 від 28.12.2011 на суму 189 600,00 грн.; видаткову накладну № 582 від 29.12. 2011 на суму 171 400 грн.; податкові накладні з ПДВ № 3/2 від 01.10.2011, № 4/2 від 12.10.2011, № 7/2 від 30.11.2011, №38/2 від 28.12.2011, № 39/2 від 29.12.2011.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Акти виконання робіт (надання послуг) № 230 від 01.10.2011 на суму 375000,00 грн. та № 231 від 12.10.2011 на суму 375 000,00 грн. відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані акти є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.
Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлена заборгованість в сумі 750 000 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги про визнання заборгованості в розмірі 1 050 000 грн. за договором №1/2011 про виконання робіт з обробки землі від 01.09.2011 не підтверджені належними та допустимими доказами. Судом встановлено, що податкові накладні, надані кредитором на підтвердження заборгованості, не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує проведення господарської операції, оскільки вони не фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.
Щодо вимог кредитора за договором поставки №1/2011 від 01.09.2011.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження заборгованості за договором поставки №1/2011 від 01.09.2011, заявником надано видаткову накладну № 581 від 28.12.2011 на суму 189 600 грн. та видаткову накладну № 582 від 29.12.2011 на суму 171 400 грн., які не підписані та не скріплені печаткою зі сторони боржника, а також податкову накладну № 38/2 від 28.12.2011 на суму 189600 грн. та податкову накладну № 39/2 від 29.12.2011 на суму 171400 грн. Крім того, заявником долучено до матеріалів справи довіреність АПН № 088956 на отримання ТМЦ - "Зерно" в кількості 200 тон (а.с. 13), розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5) за грудень 2011 року боржника.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що подані заявником в обґрунтування своїх грошових вимог, первинні документи взагалі не містять підпису уповноваженої особи, відтиску печатки, не зазначено прізвища уповноваженої особи на отримання товару. А виписані заявником податкові накладні засвідчують лише факт відображення заявником господарської операції (виконання робіт з обробітку землі) саме у податковій звітності заявника, водночас, ці документи не є первинними документами в розумінні статі 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" та не є документами, що підтверджують факт заборгованості боржника перед кредитором.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені обставини визнав, що вимоги ТОВ "Мрія Центр" у сумі 750 000,00 грн. до боржника підтверджені у встановленому порядку документами, а за таких обставин підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Доводи заявника касаційної скарги про те, що кредитором ТОВ "Мрія Центр" надано всі належні докази обґрунтованості вимог до боржника за договором поставки та за договором виконання робіт, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки в силу приписів ч.1, 2 ст.1117 ГПК України суд касаційної інстанції виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, оскаржувана постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ ЦЕНТР" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі № 924/159/14 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді П.К. Міщенко
В.Я. Погребняк
Постанова виготовлена та підписана 05.06.2015