Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 910/19287/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.03.2015у справі№ 910/19287/13 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"допублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 29 245 633,79 грнза скаргоюпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниза участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Конопліцький І.В., дов. від 14.01.2015

від ДВС України: Харченко О.О., дов. від 27.04.2015

ВСТАНОВИВ:

29.09.2014 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії органу Державної виконавчої служби, в якій просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.09.2014 ВП № 43523339 та визнати недійсною вказану постанову.

В обґрунтування заявлених вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначало, що дії державного виконавця по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.09.2014 ВП № 43523339 є незаконними, а постанова є недійсною, оскільки сума боргу, яка підлягала стягненню з нього, як боржника, за рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2013 була погашена ним самостійно та примусове стягнення в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", державним виконавцем не проводилось.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2014 (суддя Стасюк С.В.) задоволено скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії органу Державної виконавчої служби. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.09.2014 ВП № 43523339 та визнано недійсною вказану постанову.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для стягнення виконавчого збору у державного виконавця були відсутні, оскільки боржник виконав рішення суду у добровільному порядку, а державний виконавець не вчиняв жодних дій з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 (колегія суддів у складі: Мальченко А.О. - головуючий, Суховий В.Г., Жук Г.А.) апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2014 скасовано. Прийнято нове рішення, яким публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено повністю у задоволенні скарги на дії органу Державної виконавчої служби України. Стягнуто з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державної виконавчої служби України 609,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії виконавчої служби з винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними, оскільки самостійне виконання рішення суду боржником відбулося після закінчення строку для самостійного виконання судового рішення.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача та органу ДВС України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору є даній справі було стягнення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 23 728 441,50 грн пені, 93 777,18 грн штрафу та 5 423 415,11 грн трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укргазвидобування" 23 728 441,50 грн пені, 93 777,18 грн штрафу, 5 423 415,11 грн три відсотки річних та 68 820,00 грн судового збору.

19.05.2014 господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013.

03.06.2014 за заявою стягувача від 27.05.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Мазуром Г.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43523339 з виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/19287/13 від 19.05.2014, згідно з п. 2 якої державним виконавцем вказано про необхідність виконати боржнику рішення суду самостійно, а саме: сплатити заборгованість згідно виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто до 10.06.2014.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.217) копії зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження були направлені Державною виконавчою службою сторонам 05.06.2014, а боржником було отримано свою копію постанови 10.06.2014.

На виконання наказу господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 ПАТ "НАК "Нафтогаз" повністю сплатило борг перед ПАТ "Укргазвидобування", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2006161 від 27.06.2014 та № 2006162 від 27.06.2014.

04.08.2014 ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернулося до Державної виконавчої служби України із заявою № 14/2-4320 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із добровільним виконанням судового рішення, додавши до заяви в якості доказів копії вказаних платіжних доручень.

09.09.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Мазуром Г.І. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2 931 445, 37 грн у зв'язку з невиконанням боржником судового рішення в добровільному порядку в строк, визначений законом.

З огляду на винесення державним виконавцем вказаної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ПАТ "НАК "Нафтогаз" 29.09.2014 звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії органу Державної виконавчої служби

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №43523339 від 03.06.2014 з виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/19287/13 від 19.05.2014 була надіслана Державною виконавчою службою боржнику 05.06.2014, тобто з порушенням, передбаченого ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" строку надсилання виконавчих документів, та була отримана ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 10.06.2014, тобто в останній день строку, встановленого законом для добровільного виконання судового рішення, що унеможливило його своєчасне виконання боржником. При цьому, висновок суду апеляційної інстанції про те, що строк для добровільного виконання судового рішення сплив 18.06.2004 є помилковим, оскільки не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", в якій встановлено, що початок строку для самостійного виконання судового рішення обчислюється з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Частинами першою та третьою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною 1 статті 28 зазначеного Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. (п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Таким чином, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, про що обґрунтовано було зазначено місцевим господарським судом. (правова позиція з цього питання викладена Верховним судом України в постанові від 28.01.2015 у справі № 924/205/13-г).

Однак, ні місцевим господарським судом, ні судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 у даній справі; відповідні докази відсутні в матеріалах справи, а вказане судове рішення було виконано відповідачем самостійно 27.06.2014.

Враховуючи положення зазначених вище статей, а також те, що боржником у даному виконавчому провадженні було виконане рішення суду самостійно без вчинення державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність за вказаних обставин правових підстав для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, та, відповідно, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення скарги на дії ДВС України. Натомість, висновки апеляційного господарського суду про правомірність дій виконавчої служби з винесення постанови про стягнення виконавчого збору є помилковими, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі № 910/19287/13 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2014 залишити без змін.

Стягнути з Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, ідентифікаційний код 37471975) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 609,00 грн (шістсот дев'ять гривен) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк