Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 910/17416/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачаПанасюк В.С., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та Коломийському районіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.03.2015у справі№ 910/17416/14 Господарського суду Київської областіза позовомУправління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та Коломийському районідоДержавного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного Фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" надміру виплаченої суми пенсії в розмірі 53424,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2014, на підставі ст.ст.15, 17 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2014 (суддя Бабкіна В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 (судді: Зубець Л.П. - головуючий, Мартюк А.І., Новіков М.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у позивача перебуває на обліку, як одержувач пенсії, Мацьків Марія Миколаївна, якій з 22.01.1997 було призначено пенсію по інвалідності.

При встановленні розміру пенсії враховувалася довідка про заробітну плату №1164 від 11.08.1997 за період з 25.06.1987 до 26.07.1987, видана Державним торгівельним підприємством "Чорнобиль", згідно з якою годинна тарифна ставка зазначена в розмірі 0,687 (кратність 3).

В липні 2013 року позивач отримав від відповідача нові довідки про заробітну плату №17/331-13 (вих.№212-3448 від 24.07.2013) та пільговий стаж роботи №17/428-13 (вих.№212-3448 від 24.07.2013) Мацьків Марії Миколаївни.

При цьому, в супровідному листі вих.№212-3447 від 24.07.2013, з яким на адресу позивача було направлено вищезгадані довідки, було зазначено про те, що раніше видану довідку №1164 від 11.08.1997 на Мацьків М.М. слід вважати недійсною і брати до роботи довідки №17/247/13, №17/428-13. Так, в довідці №17/428-13 за період з 25.06.1987 по 26.07.1987 визначено розмір годинної тарифної ставки - 0,557, а кратність - 2. Окрім того, в довідці міститься приписка про те, що розрахунок складався без врахування середнього заробітку, який повинен виплачуватись за основним місцем роботи за фактично відпрацьований час.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №6276/03 від 07.05.2014, в якій зазначив про те, що призначення пенсії Мацьків М.М. здійснювалося на підставі невірно виданої відповідачем довідки №1164 від 11.08.1997, внаслідок чого за період з січня 2012 року по серпень 2013 року на користь Мацьків М.М. було здійснено переплату пенсії у загальній сумі 53424,38 грн. Вказану суму позивач вимагав сплатити відповідача.

У відповіді на претензію позивача відповідач зазначив про те, що довідку №1164 від 11.08.1997 було складено відповідно до вимог чинного законодавства і просив вважати її дійсною. При цьому відповідач наголошував на недійсності довідки №17/428-13 та безпідставність вимоги про повернення суми переплати пенсії.

За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі звернулося до суду з позовом у даній справі про стягнення з Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" спірної суми. Позов обґрунтовано з посиланням на приписи ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст.30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно зі ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Як передбачено приписами ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Аналогічне положення міститься в ст.103 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Як встановив місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що 53424,38 грн виплаченої Мацьків М.М. пенсії є саме шкодою, заподіяною відповідачем державі внаслідок видачі недостовірних документів, яка підлягає стягненню в силу ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та не надав доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача.

Крім того, як зазначалося вище, відповідач у відповіді на претензію вих.№237-2576 від 12.06.2014 повідомив позивача про дійсність довідки №1164 від 11.08.1997 та безпідставність вимоги про повернення переплати пенсії.

При цьому апеляційний господарський суд досліджував та давав оцінку довідкам №1164 від 11.08.1997 та №17/428-13, в яких розбіжності фактично стосуються годинної тарифної ставки та коефіцієнту кратності.

Так, в довідку №1164 від 11.08.1997 були не лише перенесені показники з первинних документів за 1987 рік, а й здійснено спеціальний розрахунок (перерахунок) належних виплат, які підлягали врахуванню при призначенні пенсії Мацьків М.М.

Підставою для видачі довідки №1164 від 11.08.1997 слугували постанова Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 №523 "Про затвердження нового Положення обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсій у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи" та лист Міністерства праці України, Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і Міністерства фінансів України від 29.10.1992 №09-3751.

При здійсненні перерахунку з урахуванням кратності за основний час роботи, за відпрацьовані вихідні дні, понаднормовані часи та премії відповідачем враховувався лист Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 №1652-018-2, яким визначається порядок оплати праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 роках.

Згідно з роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 05.10.1973 №13/30, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 05.10.1973 №266/30, робітникам, яким годинні тарифні ставки за основним місцем роботи були встановлені при 7(8)- годинному робочому дні, перерахунок тарифних ставок на 6-годинний робочий день проводиться наступним чином: відповідна годинна тарифна ставка при 7(8) годинному робочому дні множилась на тривалість робочого часу в годинах на місяць, а одержаний результат ділився на середню тривалість робочого часу за місяць при 6-годинному робочому дні.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в довідці №1164 від 11.08.1997 годинна тарифна ставка 0,687 була визначена у вірному розмірі.

З урахуванням того, що Мацьків М.М. працювала в їдальні №19, яка була розташована у м. Прип'яті та знаходилась у 3 зоні небезпеки, де оплата праці повинна була проводитись з урахуванням коефіцієнта кратності 4 тільки для постійних працівників, а для відряджених зберігалася заробітна плата за основним місцем роботи, звідки вони були відряджені, і застосовувався коефіцієнт кратності 3. Тобто, у довідці №1164 від 11.08.1997 було вірно визначено коефіцієнт кратності у розмірі 3.

Натомість при складанні довідки №17/428-13 (вих.№212-3448 від 24.07.2013) було невірно визначено коефіцієнт кратності 2, оскільки м. Прип'ять віднесено до 3 зони небезпеки, а тому при здійсненні розрахунку по заробітній платі Мацьків М.М. підлягав застосуванню коефіцієнт кратності 3.

Окрім того, апеляційний господарський суд встановив, що довідка №17/428-13 (вих.№212-3448 від 24.07.2013) містить цифрові показники щодо нарахувань з довідки-розрахунку відрядженим працівникам. При цьому, вказана довідка була складена техніком архіву підприємства, який не мав права здійснювати перерахунок заробітної плати, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №886 від 26.09.2012 "Про затвердження "Типового положення про комісії з визначення даних про заробітну плату відряджених працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках" з 2012 року видача працівнику довідки є обов'язком регіональної комісії. Зустрічної перевірки щодо достовірності видачі відповідачем довідок №1164 від 11.08.1997 та №17/428-13 (вих.№212-3448 від 24.07.2013) позивачем не проводилося.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони зводяться передусім до переоцінки доказів (довідки №17/428-13) та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі №910/17416/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда