Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 910/9464/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2015 року за скаргою приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві у справі № 910/9464/13 за позовом приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про стягнення суми, -

Встановив:

У травні 2013 року приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про стягнення заборгованості за договором поставки № 004-Л від 15 квітня 2011 року в розмірі 10971435,93 грн., з яких 10888840,42 грн. основний борг, 13424,60 грн. 3 % річних, 69170,91 грн. пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21 січня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4630417,60 грн. основного боргу, 413474,02 грн. пені, 92482,57 грн. 3 % річних, 67786,47 грн. судового збору.

7 лютого 2014 року на виконання судового рішення у справі видано відповідний наказ.

11 липня 2014 року відповідачем подано скаргу на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2015 року, в задоволенні скарги відповідача відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення скарги відповідача на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, визнавши неправомірними дії державного виконавця щодо стягнення з відповідача виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 43625397 та стягнувши з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на користь відповідача 520416,07 грн. сплаченого виконавчого збору.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 27 вказаного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Виходячи з аналізу положень, закріплених Законом України "Про виконавче провадження", дії державного виконавця, враховуючи зобов'язальний характер рішення суду, мають бути спрямовані на те, щоб спонукати боржника вживати всіх необхідних заходів щодо виконання такого рішення в найкоротші строки, з метою недопущення порушення прав стягувача, для якого затягування строку виконання рішення боржником може спричинити знецінення спірних грошових коштів та, відповідно, завдати шкоди його правам і законним інтересам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 11 червня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43625397 з примусового виконання наказу № 910/9464/13, виданого 7 лютого 2014 року господарським судом міста Києва, надано боржнику семиденний термін для добровільного виконання вищевказаного наказу.

13 червня 2014 року державним виконавцем на адресу боржника надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, яка отримана відповідачем 16 червня 2014 року.

18 червня 2014 року боржник звернувся до державного виконавця з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, з приводу якої державним виконавцем не було прийнято відповідного рішення.

26 червня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про арешт коштів на рахунках боржника у банківських установах.

9 липня 2014 року боржником платіжними дорученнями № 4242 та № 4243 на рахунок Головного управління юстиції у м. Києві сплачено заборгованість в сумі 5204160,666 грн. та виконавчий збір в розмірі 520416,07 грн.

10 липня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника.

29 серпня 2014 року у зв'язку зі стягненням боргу у повному обсязі старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Встановивши, що боржником у встановлений строк судове рішення у справі самостійно не виконано, в зв'язку з чим відділом примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 26 червня 2014 року вчинені передбачені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходи примусового виконання рішення, які полягали у зверненні стягнення на кошти боржника, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 1, 2, 11, 17, 19, 25, 27, 28, 31, 35, 41 Закону України "Про виконавче провадження", п. 4.3.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, дійшов висновку про законність дій державного виконавця, які були оскаржені боржником, та відсутність правових підстав для визнання їх неправомірними, залишивши відповідну скаргу відповідача без задоволення.

З такою ухвалою місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши її без змін з тих же мотивів.

Висновок попередніх судових інстанцій про необхідність відмови в задоволенні скарги відповідача про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводам відповідача щодо порушення та неправильного застосування норм ст.ст. 25, 27, 57 Закону України "Про виконавче провадження" судом апеляційної інстанції була надана належна правова оцінка, а твердження стосовно порушення ст.ст. 47, 82 Господарського процесуального кодексу України ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні зазначених положень чинного законодавства, а тому вони не можуть бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

З огляду на викладене, оскаржувані відповідачем ухвала місцевого суду та постанова апеляційної інстанції у справі підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2015 року у справі № 910/9464/13 - без змін.

Судді П.А. Гончарук

І.Д. Кондратова

Л.В. Стратієнко