Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 908/1492/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра"на рішення та постанову Господарського суду Запорізької області від 25.06.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014у справі№ 908/1492/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" 2. Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" 3. Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра"прозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників сторін:

позивача: Макєєв Є.Ю., дов. від 05.02.2014 б/н

відповідача-1: Лазько В.Г., дов. від 12.01.2015 № 3

відповідача-2: Лазько В.Г., дов. від 05.01.2015 № 1-д

відповідача-3: Лазько В.Г., дов. від 02.03.2014 б/н

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.06.2014) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж", Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" про звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс - Інвест" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 в розмірі 51938203,82 грн. шляхом продажу предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.06.2014 у справі № 908/1492/14 (суддя Науменко А.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Лакіза В.В., Шутенко І.А.), позов задоволено; в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 в розмірі 51938203,82 грн., що складається з: 30627200 грн. - заборгованість за кредитом, 19515689,93 грн. - заборгованість по процентам, 719948,97 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1075364,92 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечними договорами: № 04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006, № 04/08/302/06-КЛТ від 26.04.2006, № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007, а саме:

- склад зберігання матеріалів, інв. № 0008, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Макаренка, будинок № 21, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс - Інвест";

- майновий комплекс виробничих приміщень та споруд, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, провулок Тамбовський (вул. Промислова), будинок № 1, що належить Відкритому акціонерному товариству "Запоріжсантехмонтаж";

автозаправна станція, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Приморський район, місто Приморськ, вул. Мелітопольське шосе, буд. 12, літ. "а" та належить Приватному сільськогосподарському підприємству "Деметра",

шляхом продажу предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідачі звернулися до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 908/1492/14, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, у задоволенні касаційної скарги - відмовити.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 13.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" було укладено кредитний договір № 04/08/06-КЛТ (далі - кредитний договір), умовами якого визначена процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 2000000 (два мільйона) доларів США 00 центів з можливістю повної або часткової конвертації у гривні, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів (п. 1.1 кредитного договору).

Як визначено п. 1.2 кредитного договору, зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору (надалі - додаткова угода), в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.4 цього Договору.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору, підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, рахунок-фактуру).

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідно до додаткових угод №№ 1 - 59 банк надав позичальнику кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору. Додатковими угодами до кредитного договору сторонами встановлювалась відсоткова ставка за користування кредитом від 14 % до 26 %.

12.10.2012 додатковою угодою № 76 до кредитного договору сторони погодили викласти п. 1.1. кредитного договору в наступній редакції: "п. 1.1. За цим договором банк надав кредит позичальнику у сумі фактичної заборгованості 30627200 грн. з кінцевим терміном повернення 14.10.2013."

Місцевий господарський суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, визначив, що заборгованість позичальника за кредитним договором становить 51936191,55 грн. та складається з: 30627200 грн. заборгованості по кредиту, 19515689,93 грн. заборгованості по процентам та 1795313,89 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед з банком за кредитним договором, 27.04.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс- Інвест" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 04/08/303/06-КЛТ, відповідно до умов якого предметом іпотеки є склад зберігання матеріалів, інв. № 0008, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Макаренка, будинок № 21 (із складовими), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс - Інвест".

Згідно п. 1.4. договору № 04/08/303/06-КЛТ, заставна вартість майна за згодою сторін складає 682657 доларів США 50 центів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 27.04.2006 (5,05 грн. за 1 дол. США) складає 3447420,37 грн.

26.04.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжсантехмонтаж" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 04/08/302/06-КЛТ, згідно із яким предметом іпотеки є майновий комплекс виробничих приміщень та споруд, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, провулок Тамбовський (вул. Промислова), будинок №1.

Відповідно до п. 1.4. договору № 04/08/302/06-КЛТ, заставна вартість майна за згодою сторін складає 1200000 доларів США 00 центів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.04.2006 р. (5,05 грн. за 1 дол. США) складає 6060000 грн.

11.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Деметра" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 04/08/І03/06-КЛТ, за умовами якого предметом іпотеки є автозапровочна станція, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Мелітопольське шосе, буд. 12, літ. "а".

Відповідно до п. 1.4. договору № 04/08/І03/06-КЛТ, заставна вартість майна за згодою сторін складає 1221429 доларів США 00 центів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.09.2007 р. (5,05 грн. за 1 дол. США) складає 6168216,45 грн.

Як зазначено місцевим господарським судом право власності відповідачів на спірні об'єкти іпотеки та відсутність інших обтяжувачів на момент вирішення спору підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно із п.п. 4.1, 4.2 договорів іпотек № 04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006, № 04/08/302/06-КЛТ від 26.04.2006, № 04/08/103/06-КЛТ від 11.09.2007 за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником умов кредитного договору, або іпотекодавцем умов цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець продає (відступає) права вимоги та передає їх покупцю, а покупець купує права вимоги, приймає їх і сплачує загальну купівельну ціну.

Згідно із п. 2.3. договору купівлі-продажу права вимоги переходять від продавця до покупця (далі - відступлення), та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги.

На підставі Акту приймання-передачі прав вимоги та Додатку до Акту приймання-передачі прав вимоги судами визначено, що до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 та договорами іпотеки № 04/08/303/06-КЛТ, № 04/08/302/06-КЛТ, № 04/08/І03/06-КЛТ.

На виконання п. 7.6. договору купівлі-продажу ПАТ "Дельта Банк" надіслав на адресу ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором, яке було отримано позичальником 01.07.2013 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, позивач на виконання п. 4.3 договорів іпотек, надіслав на адреси боржника та іпотекодавців претензію вих. № 18.2-565 від 18.09.2013 та листи-вимоги вих. № 18.2-566 від 18.09.2013, вих. № 18.2-569 від 18.09.2013, в яких пропонував сплатити заборгованість за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 в розмірі 47001064,57 грн. та 319166 дол. США 52 центи, а також пеню, комісії, штрафні санкції та проценти, які будуть донараховані на дату погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору, повідомивши, що в іншому випадку буде змушений звернутись за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду в порядку встановленому чинним законодавством та/або примусово звернути стягнення на предмет іпотеки, з покладенням на вас витрат, пов'язаних з реалізацією предметів іпотеки.

Встановивши факт порушення позичальником зобов'язань по кредитному договору, виконання яких забезпечене іпотекою майна іпотекодавців, враховуючи ненадання відповідачами доказів виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості по кредитному договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 в загальному розмірі 51938203,82 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимоги ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 забезпечено іпотекою згідно із іпотечними договорами № 04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006, № 04/08/302/06-КЛТ від 26.04.2006, № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007.

Разом з тим, звертаючи стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали правової оцінки Додатковому договору № 8 від 16.03.2013 до Іпотечного договору № 04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006, згідно із яким сторони виклали в новій редакції розділ "Терміни та визначення" іпотечного договору та визначили кредитним договором, зобов'язання за яким забезпечуються цим іпотечним договором, Кредитний договір № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, укладений між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест".

Отже, не з'ясувавши належним чином обставини укладення вищевказаного Додаткового договору № 8 від 16.03.2013, суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про наявність підстав звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування - процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як визначено ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Нормами ст. 43 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як передбачено п. 4.4.3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Всупереч вищенаведеним вимогам Закону України "Про іпотеку", суд першої інстанції не вказав у резолютивній частині рішення початкову ціну реалізації предмета іпотеки. В свою чергу суд апеляційної інстанції, переглядаючи відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі рішення місцевого господарського суду, вказану помилку суду не виправив.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж", Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 908/1492/14 скасувати.

Справу № 908/1492/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир