Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 910/3795/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівДунаєвської Н.Г., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.09.2013р.у справі№ 910/3795/13 господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна"доприватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієна Іншуранс Груп"провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 30 752, 92 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Пахолок Т.П., дов. від 13.08.2013

від відповідача: Дубовий О.С., дов. від 01.10.2013, Стеценко Т.М., дов. від 02.08.2013

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієна Іншуранс Груп" про відшкодування 30 752, 94 грн. шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору страхування автотранспорту № САS0011034 від 26.01.2011р. страхове відшкодування в розмірі 30 752, 94 грн., він зазнав збитків та набув згідно ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" права зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд, керуючись ч. 1 ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", п.п. 1.2., 1.3., пп. д, е п. 1.4., п.п. 4.3., 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003р., виходив з того, що позивачем в порушення діючого законодавства не було проведено оцінку (визначення вартості) колісних транспортних засобів і не було надано звіту або висновку експерта про оцінку вартості збитку, у зв'язку з чим неможливо визначити дійсну вартість завданого збитку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013р. (колегія суддів у складі: Дідиченко М.А., - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхової компанії "К'Ю БІ І Україна" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача 24 990, 00 грн. шкоди в порядку регресу та здійснити новий розподіл судових витрат. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 26.01.2011р. між "Юніфарм, Інк" (страхувальник) та приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями Страховою компанією "К'Ю БІ І Україна" (страховик, позивач) укладено договір страхування автотранспорту № САS0011034 зі строком дії з 01.02.2011р. по 31.01.2012р., за умовами якого (п.п. 3, 15) страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем "Daewoo Lanos", д.н. НОМЕР_4.

09.02.2011р. в м. Черкаси по вул. Чехова на перехресті з вул. Ільїна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем автомобіля "Daewoo Lanos", д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_11, та автомобіля "Toyota Land Cruiser", д.н. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_12, внаслідок якої автомобіль "Daewoo Lanos" отримав механічні пошкодження.

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 09.02.2011р., страховим випадком, про що складено страховий акт № 1500004408 від 14.03.2011р., відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, склала 30 752, 94 грн.

На виконання умов договору страхування автотранспорту № САS0011034 від 26.01.2011р., на підставі страхового акту № 1500004408 від 14.03.2011р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 30 752, 94 грн. на рахунок станції технічного обслуговування - ПАТ "Черкаси-Авто", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування автотранспорту № САS0011034 від 26.01.2011р. шляхом сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Daewoo Lanos", д.н. НОМЕР_4, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 09.02.2011р. ДТП особою відповідно до Постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.03.2011р. в справі № 3-5437 є водій автомобіля "Toyota Land Cruiser", д.н. НОМЕР_5, - ОСОБА_12, цивільно-правова відповідальність якого на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем - приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієна Іншуранс Груп" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4122995.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент здійснення позивачем виплати страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи викладене, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, саме відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю "Daewoo Lanos", д.н. НОМЕР_4, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс № ВВ/4122995) відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

20.09.2012р. позивачем на адресу відповідача направлено заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 2118/275КБ від 20.09.2012р., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" з позовом у даній справі.

Однак, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог з огляду на неможливість визначення дійсної вартості завданого збитку, оскільки позивач в порушення ч. 1 ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не провів оцінку (визначення вартості) пошкодженого колісного транспортного засобу - автомобіля "Daewoo Lanos", д.н. НОМЕР_4, і не надав звіту або висновку експерта про оцінку вартості збитку.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, з огляду на наступне.

Статтями 1 та 5 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні (ст. 7 Закону України "Про страхування").

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Правовідносини, що виникли між позивачем та "Юніфарм, Інк" на підставі укладеного між ними договору страхування автотранспорту № САS0011034 від 26.01.2011р. відносяться до добровільного страхування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Натомість, відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 34.1. вказаного Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відтак, зі змісту наведених норм Закону вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, стосуються саме страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - на відповідача. При цьому, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б покладали на страховика за договором добровільного страхування обов'язок здійснювати проведення суб'єктами оціночної діяльності оцінки заподіяної шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, та які б ставили необхідність відшкодування шкоди у залежність від проведення такої оцінки, а згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Разом з цим, частина друга статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки, на страховика, який уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Таким чином, позивач при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, не повинен був керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" з огляду на наявність укладеного між ним та "Юніфарм, Інк" договору добровільного страхування автотранспорту № САS0011034 від 26.01.2011р.

Однак, вищевикладеного не було враховано судами, не було досліджено та не надано належної оцінки умовами вказаного договору щодо порядку визначення і сплати страхового відшкодування. Зокрема, суди не з'ясували, чи передбачали умови укладеного між позивачем та "Юніфарм, Інк" договору страхування автотранспорту № САS0011034 від 26.01.2011р. обов'язкове проведення суб'єктами оціночної діяльності оцінки шкоди при визначенні розміру страхового відшкодування.

Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Виходячи з положень ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто при зверненні з такою вимогою значення має сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, слід зазначити, що звіт або висновок суб'єкта оціночної діяльності з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Однак, наведене також не було враховано судами, як і не була взята до уваги наявна в матеріалах справи банківська виписка, як доказ виплати позивачем суми страхового відшкодування.

Не досліджено судами попередніх інстанцій та не надано належної правової оцінки і наявним в матеріалах справи рахунку-фактурі ПАТ "Черкаси-Авто" № СЧb-001369 від 17.02.2011р. та ремонтній калькуляції ПАТ "Черкаси-Авто" від 16.02.2011р., складеній на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003р. (далі за текстом - Методика). Не з'ясували суди, чи підтверджують зазначені докази розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля "Daewoo Lanos", д.н. НОМЕР_4.

Крім того, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції від 17.02.2011р., у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому, згідно п.п. 7.38., 7.39. Методики значення коефіцієнту фізичного зносу ЕЗ приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Однак, суди не врахували наведене та не встановили обставин, пов'язаних зі строком та режимом експлуатації застрахованого позивачем автомобіля "Daewoo Lanos", д.н. НОМЕР_4, на момент вчинення ДТП та не з'ясували чи підлягає взагалі застосуванню коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу при визначенні розміру шкоди.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином дослідити умови договору страхування автотранспорту № САS0011034 від 26.01.2011р., перевірити відповідність заявленої до стягнення суми збитків ліміту відповідальності відповідача за заподіяну майну шкоду згідно полісу ОСЦПВ ВВ/4122995 за вирахування передбаченої вказаним полісом суми франшизи і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013р. у справі № 910/3795/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко