Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.07.2018 року у справі №918/2067/14
Постанова ВГСУ від 03.11.2015 року у справі №918/2067/14
Постанова ВГСУ від 13.12.2016 року у справі №918/2067/14
Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №918/2067/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 918/2067/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс"на ухвалугосподарського суду Рівненської області від 24.06.2015,на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015у справі№ 918/2067/14 господарського суду Рівненської областіза заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос"дотовариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" провизнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.06.2015 у справі №918/2067/14 (суддя Церковна Н.Ф.) 1. Затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс", згідно якого вимоги кредиторів визнані в розмірі:

- Приватне підприємство "Верес" з грошовими вимогами в сумі 1 917 296 грн. 92 коп. - черговість задоволення вимог четверта; судові витрати в сумі 1 218 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша;

- Приватне підприємство "Украгрозахід" з грошовими вимогами в сумі 293 716 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог четверта; судові витрати в сумі 1 218 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша;

- Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління державної фіскальної служби у Рівненській області з грошовими вимогами в сумі 442 263 грн. 26 коп., в тому числі основний борг в сумі 365 992 грн. 43 коп. - черговість задоволення вимог третя, неустойка (штраф, пеня) в сумі 76 270 грн. 83 коп. - черговість задоволення вимог шоста.;

- Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Рівненській області з грошовими вимогами в сумі 3 159 грн. 61 коп. черговість задоволення вимог третя;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" з грошовими вимогами в сумі 3 410 056 грн. 15 коп., в тому числі основний борг в сумі 3 256 614 грн. 29 коп. - черговість задоволення вимог четверта, неустойка (штраф, пеня) в сумі 153 441 грн. 86 коп. - черговість задоволення вимог шоста.;судові витрати в сумі 1 218 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" з грошовими вимогами в сумі 23 573 489 грн. 71 коп. - черговість задоволення вимог четверта; судові витрати в сумі 7 308 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша.

Окремо внесено до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, а саме:

- Приватне підприємство "Мінераліз" з вимогами в сумі 1 000 000 грн. 00 коп.; судовий збір в сумі 1 218 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша;

- Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк" з вимогами в сумі 914 472 грн. 27 коп.; судові витрати в сумі 1 218 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша.

2.У зв'язку із звільненням кредитора Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління державної фіскальної служби у Рівненській області від сплати судового збору за подання до господарського суду заяв з вимогами до боржника, судовий збір у сумі 1 218 грн. 00 коп. підлягає сплаті боржником в дохід Державного бюджету України (перша черга задоволення).

3.У зв'язку із звільненням кредитора Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Рівненській області від сплати судового збору за подання до господарського суду заяв з вимогами до боржника, судовий збір у сумі 1 218 грн. 00 коп. підлягає сплаті боржником в дохід Державного бюджету України (перша черга задоволення).

4.Розпорядника майна зобов'язано внести зміни до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" у відповідності до пунктів 1 - 3 резолютивної частини даної ухвали.

5.Залишено без розгляду заяву розпорядника майна про скасування арештів з рахунків боржника.

6.Проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів ухвалено провести до 06.07.2015.

7.Зобов'язано розпорядника майна письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

8.Призначено підсумкове засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду на "15" липня 2015 р. на 11:00 год. (в каб. №7).

9.Розпорядника майна зобов'язано до 14.07.2015 подати суду: рішення комітету кредиторів щодо застосування наступної судової процедури; звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, погоджений (схвалений) комітетом кредиторів.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати п. 1 ухвали господарського суду Рівненської області від 24.05.2015 у справі №918/2067/14 в частині визнання грошових вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" та п. п. 6, 7, 8, 9 наведеної ухвали.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 (головуючий суддя: Демидюк О.О., судді: Мамченко Ю.А., Крейбух О.Г.) апеляційну скаргу боржника товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 24.06.2015 у справі №918/2067/14 в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимог Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" скасовано. Прийняти в цій частині нове судове рішення. Заяву Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" задоволено частково. Визнано та внесено окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника вимоги Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" в сумі 874 976 грн. 37 коп.; судові витрати в сумі 1 218 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша. Відхилено вимоги Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" на суму 39 495,90 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України скасувати п. 6 ухвали господарського суду Рівненської області від 24.06.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі №918/2067/14 повністю, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив під час апеляційного перегляду суд другої інстанції, ухвала господарського суду Рівненської області від 24.06.2015 в частині визнання вимог публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" до боржника в сумі 914 472 грн. 27 коп., мотивована тим, що сума вимог кредитора до товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" підтверджена кредитним договором №Т 13.05.2014 К 648 від 07.07.2014, договором про переведення боргу № НІ 14/11/2014 від 14.11.2014, іпотечним договором та договором застави від 07.07.2014, розрахунком заборгованості, а тому, з урахуванням часткового погашення в сумі 2 625 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою, до реєстру вимог кредиторів боржника підлягають внесенню окремо вимоги Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" що забезпечені заставою майна боржника в сумі 914 472 грн. 27 коп.

Скасовуючи наведену ухвалу в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимог Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" та приймаючи своє власне рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що публічним акціонерним товариством "Таскомбанк" було безпідставно включено до конкурсних вимог 39 495 грн. 90 коп. відсотків, нарахованих за період з 01.05.2015 по 07.06.2015, тобто після порушення провадження у справі про визнання боржника банкрутом. Вказані вимоги, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, є поточними та можуть бути заявлені після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. В решті вимог, поданий ПАТ "Таскомбанк" розрахунок заборгованості ПП "Мінераліз" перед Публічним акціонерним товариством "Таскомбанк" по кредитному договору №Т 13.05.2014 К 648 від 07.07.2014, поручителем по якому виступає товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс", суд апеляційної інстанції визнав правильним.

Задовольняючи частково подану товариством з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Статтями 42 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року роз'яснено, господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак, як свідчить зміст оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд, під час розгляду поданої боржником апеляційної скарги, наведених вище процесуальних вимог не дотримався.

Як вбачається із оскаржуваної апеляційної постанови, суд другої інстанції хоча і встановив, що боржник оскаржує в апеляційному порядку не лише правомірність кредиторських вимог ПАТ "Таскомбанк", а також просить скасувати п. п. 6, 7, 8, 9 ухвали господарського суду Рівненської області від 24.06.2015 року у даній справі.

Проте суд апеляційної інстанцій у оскаржуваній постанові не перевірив та не надав юридичної оцінки доводам, покладених боржником в обґрунтування заявлених у апеляційній скарзі вимог, у тому числі, щодо правомірності ухвалення проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів до 06.07.2015, зобов'язання розпорядника майна письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організацію їх проведення, призначення підсумкового засідання суду та зобов'язання до 14.07.2015 подати суду: рішення комітету кредиторів щодо застосування наступної судової процедури; звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, погоджений (схвалений) комітетом кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3) ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому питання про те, до якого саме господарського суду - місцевого або апеляційного - передати справу на повторний розгляд необхідно вирішувати з урахуванням того, ким із них допущено зазначене порушення, а також і визначені ст. 106 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції та інші процесуальні обмеження щодо застосування судом апеляційної інстанції певних норм ГПК України, про які зазначено, зокрема, в абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 року).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд фактично ухилився від покладеного на нього процесуальним законом обов'язку встановлення всіх фактичних обставин справи та не розглянув всіх доводів апеляційної скарги, не забезпечивши повторний розгляд справи та не здійснивши перевірку законності та обґрунтованості прийнятої ухвали, як це передбачено ст.ст. 99, 101 ГПК України.

Згідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких підстав, прийнята господарським судом апеляційної інстанцій постанова від 03.08.2015 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи, апеляційному господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку всім доводам апеляційної скарги, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі №918/2067/14 скасувати.

Справу №918/2067/14 направити на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк