ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 910/9637/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: Тов "Будівельна компанія "Альта-Груп" Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альта-Груп"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 рокуу справі№ 910/9637/15 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альта-Груп"до Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради Українипростягнення заборгованостіВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015 р. (суддя Головатюк Л.Д.) позов про стягнення 178581грн.50коп. - основного боргу, 53633грн.08коп. - інфляційних збитків, 2970грн.94коп. - 3% річних, 34293грн.60коп. - пені задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 р. (судді: Хрипуна О.О., Власова Ю.Л., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Скаржник доводить, що договір сторонами виконаний в повному обсязі та у встановлений термін. Разом з тим, згідно додаткової угоди №1 відповідач має заборгованість лише за роботи виконані у серпні та жовтні. При виконанні умов договору відповідач не керувався посиланням на неможливість проведення остаточного розрахунку з позивачем за виконані роботи з огляду на необхідність проведення кінцевих розрахунків за виконані ним роботи у межах 10% лише після того, як відповідач отримає сертифікат. Вважає, що господарські суди при вирішенні спору мають враховувати положення ч.4 ст. 213 Цивільного кодексу України. Зазначає, що посилання апеляційного суду на ч.2 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є безпідставним та неправомірним, оскільки вказана норма закону стосується видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифікату у порядку, встановленому КМУ.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України як генеральним підрядником та ТОВ "Будівельна компанія "Альта-Груп" як підрядником укладено контракт від 28.01.2014 № 1/2014, на умовах якого позивач в межах договірної ціни відповідно до проектної документації та умов контракту зобов'язався виконати на свій ризик власними і залученими силами та засобами всі передбачені замовленням роботи по будівництву об'єкту - торговельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом (І черга), усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт; а відповідач зобов'язався фінансувати та приймати виконані всі передбачені замовленням роботи по будівництву і відповідно до умов цього контракту та фінансувати всі передбачені замовленням роботи по будівництву об'єкту (п. 2.1 контракту).

Згідно з п. 3.1 контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2014 до контракту, орієнтована договірна ціна робіт за контрактом становить 7 000 000,00 грн. з ПДВ та підлягає коригуванню відповідно до п. 3.1.1, а саме кінцева вартість робіт за контрактом визначається на підставі підписаних сторонами актів КБ 2в та КБ 3, що пройшли перевірку в експертизі та технагляді замовника.

Відповідно до п. 5.4 контракту розрахунки за виконані роботи з позивачем здійснює відповідач у межах 90 % від вартості виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) підписаних уповноваженими представниками сторін (позивача і відповідача) при умові надходження коштів від замовника за виконані позивачем роботи. Кінцеві розрахунки в межах 10 % за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 7 (семи) робочих днів після отримання Сертифікату та надходження коштів від замовника. Генпідрядник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при підписанні кінцевого Акту, до їх усунення.

Пунктом 5.5 контракту визначено, що Акт за поточний місяць готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику генпідрядника в строк не пізніше двадцять першого числа поточного місяця. Уповноважений представник генпідрядника протягом п'яти днів перевіряє реальність Акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт, або у той же самий строк надає мотивовану відмову від підписання Акту з переліком зауважень. Разом з Актом позивач надає відповідачеві виконавчу документацію згідно з п. 11.4 контракту.

Довідку за поточний місяць готує позивач і передає разом з Актом для підписання уповноваженому представнику відповідача у строк не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця. Уповноважений представник відповідача на протязі п'яти днів перевіряє реальність Довідки і підписує її в частині фактично виконаних обсягів робіт (п. 5.6 контракту).

Згідно з п. 5.8 контракту вартість послуг генерального підряду становить 2,5% (п'ять відсотків) від вартості виконаних позивачем робіт за контрактом та буде утримуватися відповідачем з позивача при проведенні розрахунку за виконані роботи. Відповідач залишає за собою право постачати позивачеві необхідні для виконання робіт будівельні матеріали (п. 9.2 контракту).

Відповідно до п. 14.2 контракту, якщо при прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоробки та недоліки, що виникли з вини позивача, відповідач не підписує Акт і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням. На виявлені при прийманні робіт суттєві недоліки та недоробки, що виникли з вини позивача, складається акт з участю представників сторін. При відмові позивача в складанні такого акту, до складання акту залучаються представники Держархбудконтролю. Якщо усунення недоробок буде неможливим або буде вимагати дуже великих витрат, за рішенням відповідача сторони визначають завдану шкоду і на її величину скорочується величина платежів позивачеві.

Господарськими судами встановлено, що відповідачем прийняті виконані позивачем за контрактом роботи на загальну суму 4 169 237,75 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), вартість яких за лютий 2014 року складає 194 356,57 грн., за березень 2014 року - 464 306,57 грн., за квітень 2014 року - 862 377,34 грн., за травень 2014 року - 812 142,90 грн., за червень 2014 року - 850 568,76 грн., за липень 2014 року - 576 684,07 грн., за серпень 2014 року - 380 722,43 грн.; за жовтень 2014 року - 28 079,11 грн.

Відповідачем за виконані підрядні роботи перераховано на рахунок позивача в якості оплати грошові кошти у сумі 3 970 656,25 грн., що визнається обома сторонами в акті звіряння взаєморозрахунків між сторонами у справі, який підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

Різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю виконаних підрядних робіт за вищезазначеними актами у сумі 178 581,50 грн., яку позивач вважає простроченою заборгованістю, і є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.4 контракту передбачено наступний порядок розрахунків: 90 % від вартості виконаних робіт відповідач сплачує протягом 10 банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) при умові надходження коштів від замовника за виконані позивачем роботи, а кінцеві розрахунки (10 % за виконані роботи) здійснюються протягом 7 (семи) робочих днів після отримання Сертифікату та надходження коштів від замовника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що пункт 5.4 контракту, як і весь контракт не дають визначення терміну "Сертифікат", проте у ст. 1 контракту сторони передбачили, що визначення інших термінів, що зустрічаються в контракті, відповідають визначенням, що передбачені Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 та законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).

Вищезазначені норми закону та аналіз змісту контракту дають підстави стверджувати, що зобов'язання ТОВ "Будівельна компанія "Альта-Груп" за контрактом не припиняються підписанням актів приймання виконаних підрядних робіт, а остаточний розрахунок в межах 10 % вартості виконаних робіт відповідачем здійснюються протягом 7 (семи) робочих днів не лише після надходження коштів від замовника, а й після отримання Сертифіката, передбаченого ч. 2 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суду не доведено факту встановлення обставин щодо строку виконання відповідачем зобов'язання стосовно остаточних розрахунків з позивачем, відсутні докази підписання акту готовності об'єкта до експлуатації та одержання сертифіката.

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з апеляційною інстанцією, що ТОВ "Будівельна компанія "Альта-Груп" не доведено факту прострочення кредитора, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів та застосовування відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі іншої оцінки доказів, що не узгоджується з ч. 2 ст. 111-7 ГПК України.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 р. у справі №910/9637/15 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун