Історія справи

Постанова ВГСУ від 03.11.2014 року у справі №910/10915/14
Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №910/10915/14
Постанова ВГСУ від 30.06.2015 року у справі №910/10915/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Справа № 910/10915/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. (головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Майданевич А.Г., Лобань О.І.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. (суддя Ващенко Т.М.)у справі№ 910/10915/14 Господарського суду міста Києваза позовомГаражно-будівельного кооперативу "Авіатор"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс"провизнання недійсною угоди,за участю представників:позивачаСимончук О.М.,відповідачаХіміч Б.С.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. у справі №910/10915/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р., в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 35, 41, 43 ГПК України. Скаржник, зокрема, заперечує факт укладення спірної угоди повноважним Головою правління кооперативу, чим, на його думку, порушено вимоги ст. 92 ЦК України. Також заявник касаційної скарги вважає, що фактичні обставини підписання угоди про реструктуризацію заборгованості від 15.02.2012 р. неможливо встановити без проведення експертного дослідження документа.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Гаражно-будівельним кооперативом "Авіатор" (далі - боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" (далі - кредитор) 15.02.2012 р. було підписано угоду про реструктуризацію заборгованості за договором про будівництво підземного двоповерхового гаражу на 145 машино-місць по вул. Андрющенка, 4-В, № 12/01 від 19.11.2001 р. (далі - угода), відповідно до умов якої боржник визнає, що на день підписання цієї угоди у нього наявні непогашені грошові зобов'язання перед кредитором в сумі 352.636,67 грн., які виникли за договором № 12/01 19.11.2001 р. з наступними змінами (п. 1 договору).

У матеріалах справи також наявна копія акта звірки взаємних розрахунків між ГБК "Авіатор" та ТОВ "Аксепт-Транс" від 01.02.2012 р., згідно з яким заборгованість позивача перед відповідачем складає 352.636,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна угода підписана особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та взагалі заперечує факт існування такої угоди.

Як вбачається з наданої відповідачем угоди від 15.02.2014 р., від імені позивача її підписано Головою правління ОСОБА_6

Судами зазначено, що за твердженням позивача, станом на лютий 2012 року ОСОБА_6 був Головою правління ГБК "Авіатор" і лише 17.03.2012 р. на цю посаду було обрано ОСОБА_7.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину, у тому числі договору, не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність в момент укладення договору тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За правилами ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судами встановлено, що за даними інформаційного ресурсу Єдиного державного реєстру ОСОБА_7 було обрано головою правління позивача з 17.03.2012 р.

З наведеного суди дійшли висновку, що спірну угоду підписано уповноваженим представником позивача, а доказів зворотного в порядку ст.ст. 33 та 34 ГПК України позивачем не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що сторонами було узгоджено всі істотні умови спірного договору, а, відповідно, він є укладеним. Більше того, сторони виконували взяті на себе зобов'язання за цим договором, тобто сторонами вчинялись дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що підтверджується частковою сплатою боргу відповідно до умов угоди.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 р. у справі № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 04.11.2013 р., Товариству з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" було відмовлено в позові про стягнення з Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" заборгованості за договором про будівництво підземного двоповерхового гаражу на 145 машино-місць по вул. Андрющенка, 4-В, № 12/01 від 19.11.2001 р., а саме: основного боргу в сумі 335.004,84 грн., інфляційних втрат в сумі 164.822,38 грн., 3 % річних в сумі 27.562,18 грн.

Вказаними рішеннями підтверджено наявність у ГБК "Авіатор" заборгованості за договором № 12/01 від 19.11.2001 р., однак відмовлено у позові з огляду на ту обставину, що строк оплати за договором № 12/01 від 19.11.2001 р. станом на час розгляду спору не настав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів відзначає, що з урахуванням акта звірки взаємних розрахунків від 01.02.2012 р. та спірної угоди від 15.02.2012 р. у суду в межах розгляду справи № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012 не було б достатніх підстав для висновку про ненастання строку виконання зобов'язання.

Однак рішення Господарського суду міста Києва у справі № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012, яке прийнято від 31.10.2012 р., не містить жодних відомостей про акт звірки взаємних розрахунків між ГБК "Авіатор" та ТОВ "Аксепт-Транс" від 01.02.2012 р., як і про спірну угоду від 15.02.2012 р. (строк виконання зобов'язання за якою настав у березні та квітні 2012 року), хоча згідно з датуванням вказані документи мали б існувати на день прийняття рішення у справі у справі № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012.

Таким чином, наявні у справі матеріли справи можуть ставити під сумнів фактичне існування акта звірки взаємних розрахунків від 01.02.2012 р. та спірної угоди від 15.02.2012 р. принаймні станом на 31.10.2012 р.

Однак суди попередніх інстанцій вказаним обставинам належної оцінки не надали, зокрема, не з'ясували у ТОВ "Аксепт-Транс" причин неподання вказаних документів в межах розгляду справи № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012.

В д п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В оскаржуваних судових рішеннях суди дійшли висновку, що спірний правочин після його підписання був схвалений позивачем, оскільки на його виконання згідно з банківськими виписами по особовому рахунку відповідача позивачем сплачувались грошові кошти 12.07.2013 р. та 15.07.2013 р.

Колегія суддів вважає вказаний висновком передчасним та таким, що зроблений без належного дослідження наступних обставин справи.

Як встановлено судами, відповідно до п. 2 угоди боржник зобов'язується погасити борг перед кредитором в сумі 352.636,67 грн. за таким графіком: 15.03.2012 р. - 176.318,33 грн. та 15.04.2012 р. - 176.318,33 грн.

Разом з тим згідно наявними у матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку відповідача сплачувались грошові кошти 12.07.2013 р. на суму 4.000,00 грн. та 15.07.2013 р. на суму 3.000,00 грн.

Однак суди не надали оцінки тому, що вказані суми у розмірі 4.000,00 грн. та 3.000,00 грн. зовсім не узгоджується із сумами, визначеними в п. 2 угоди.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що вказані кошти сплачувались не з банківського рахунку позивача - Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор", а через невстановлену фізичну особу Кравчук С, про що зазначено у банківських виписках по особовому рахунку відповідача і підтверджено судами.

В матеріалах справи відсутні виписки з банківських рахунків позивача чи платіжні документи, дані бухгалтерського обліку, які свідчили б, що саме Гаражно-будівельним кооперативом "Авіатор" в особі уповноваженого органу чи представника перераховувались відповідачу кошти на виконання спірної угоди.

З матеріалів справи також вбачається, що головою правління Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" з 17.03.2013 р. було обрано ОСОБА_7.

Однак судами не встановлено, хто саме сплачував вищевказані суми (у розмірі 4.000,00 грн. та 3.000,00 грн.) і за чиїм дорученням з урахуванням зміни голови правління Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" на час здійснення цих платежів. Суди не вжили належних процесуальних заходів для долучення до матеріалів справи вищевказаних платіжних (банківських) документів позивача для встановлення відповідних обставин, а тому висновок про наступне схвалення позивачем (в особі саме уповноваженого органу чи представника) спірної угоди не можна вважати достатньо обґрунтованим.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався, зокрема, і на те, що згідно з п. 7.3 Статуту Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор", який був чинним на момент укладення спірної угоди, голова правління кооперативу має право укладати угоди та юридичні акти лише після їх розгляду та затвердження правлінням кооперативу.

Місцевий суд ухвалою від 15.07.2014 р. зобов'язав позивача надати суду засвідчену копію Статуту Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор", який був чинним на момент укладення спірної угоди, та відклав розгляд справи на 22.07.2014 р.

Позивач звернувся до суду з клопотання від 22.07.2014 р. (а.с. 132-134), в якому просив відкласти розгляд справи з огляду на фізичну неможливість представника позивача з'явитися у судове засідання та надати витребовувані документи.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Не зважаючи на те, що строк розгляду спору закінчувався лише 06.08.2014 р., місцевий суд прийняв рішення у справі в судовому засіданні 22.07.2014 р., чим, на думку колегії суддів, не вжив належних заходів для долучення до матеріалів справи усіх необхідних доказів для повного встановлення обставин справи.

Передчасним також є висновок судів про уповноваження зборами правління Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" голови правління ОСОБА_6 на укладення спірної угоди, оскільки відповідний доказ (витяг з протоколу зборів № 2 від 15.02.2012 р.) надав відповідач без належного підтвердження того, що на час розгляду судом спору він має законний доступ до таких документів, в той час як позивач заперечує взагалі проведення таких зборів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішення та постанови, суди взагалі не досліджували питання проведення таких зборів та не надали оцінки доказам, наданим учасниками судового процесу на підтвердження чи спростування вказаних обставин, в т.ч. щодо уповноваження голови правління на укладення спірної угоди.

Таким чином, суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати на подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. у справі № 910/10915/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 47, ідент. код 3051838) на користь Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка 4-В, ідент. код 22954533) судові витрати у розмірі 853,00 грн.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова