Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року Справа № 914/343/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Васищака І.М.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. (судді: Матущак О.І., Дубник О.П., Скрипчук О.С.) у справі№914/343/15 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" до1.Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство"; 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 простягнення 454 831 грн. 08 коп. заборгованості за участю представників: від позивачаМайстришин С.Р., довіреність б/н від 16.03.2015 р. від відповідача 1Тищенко Р.В., довіреність б/н від 30.07.2015 р.від відповідача 2не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" (далі - ТОВ "Укр-вуглепром") звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" (далі - КП "Бершадське житлово-комунальне господарство") та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення 454 831 грн. 08 коп.

Свої позовні вимоги ТОВ "Укр-вуглепром" обґрунтовує тим, що КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" повно та своєчасно не виконало свої зобов'язання з оплати поставленого йому товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №11 від 25.03.2014 р., внаслідок чого у позивача виникло право вимагати від відповідача 1 (боржника) та відповідача 2 (поручителя за договором поруки №25/03/2014-01 від 25.03.2014 р.) сплати вказаної заборгованості, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.03.2015 р. у справі №914/343/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення відповідачу 1 поставки вугілля у встановленому договором порядку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. вказане рішення змінено в частині позовних вимог, заявлених до КП "Бершадське житлово-комунальне господарство". В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено, а саме, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 391 050 грн. 00 коп. основного боргу, 8 228 грн. 00 коп. 3% річних та 51 004 грн. 66 коп. інфляційних втрат. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Так, апеляційний господарський суд не погодився з господарським судом першої інстанції та на підставі наявних в матеріалах справи доказів визнав, що у відповідача 1 виник обов'язок здійснити оплату за поставлений позивачем товар.

Одночасно, за висновками господарського суду апеляційної інстанції позовна вимога заявлена позивачем до відповідача 2 не підлягає задоволенню, оскільки укладений між ними договір поруки припинився, у зв'язку з настанням обставин, зазначених в ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. та передати справу №914/343/15 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також відсутністю повного і всебічного дослідження всіх обставин справи.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №1224 від 23.07.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. у справі №914/343/15 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Васищак І.М., Ємельянов А.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2015 р. касаційну скаргу КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 03.08.2015 р.

В свою чергу, представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

У судове засідання 03.08.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача 2.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. та передати справу №914/343/15 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.03.2014 р. між ТОВ "Укр-вуглепром" та КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" укладено договір №11 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого позивач зобов'язався у березні 2014 року поставити товар, визначений у п. 1.2 договору, а саме: код 05.10.1 вугілля кам'яне марки ГР 0-200 у кількості 1 500,0 тонн, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такий товар.

При цьому, сторони погодили, що ціна одиниці товару з ПДВ становить 930 грн. 00 коп., а загальна вартість товару відповідно до договору складає 1 395 000 грн. 00 грн. з ПДВ, у тому числі з урахуванням вартості навантаження, розвантаження та доставки (п.п. 3.1, 3.2 договору про закупівлю).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться у безготівковій формі щомісячно протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) з дати надання учасником замовнику належним чином оформленого рахунку на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства.

До рахунку додаються: оригінал чи копія посвідчень якості на кожну партію товару; накладна; податкова накладна. Без зазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться. Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу в більшій кількості, ніж передбачено договором.

З видаткової накладної №75 від 26.03.2014 р. вбачається, що на виконання умов договору №11 від 25.03.2014 р. позивач передав, а відповідач 1 прийняв 1 500,0 тон кам'яного вугілля Г(0-200) на загальну суму 1 395 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Надалі, між ТОВ "Укр-вуглепром" та КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" укладено додаткову угоду №1 від 01.04.2014 р., якою розділ 3 договору доповнено пунктами 3.3 та 3.4, а саме закріплено, що сума договору може бути відкоригована в залежності від фактично виділених бюджетних асигнувань. Сума бюджетних призначень на момент виконання договору становить - 1 000 000 грн. 00 коп.

За таких обставин, 01.04.2014 р. та 08.04.2014 р. відповідачем 1 здійснено оплату поставленого товару на суму 1 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками із зазначенням відповідного призначення платежу.

Враховуючи заборгованість, що утворилась, позивач звернувся до відповідача 1 з претензією за вих. №29/07/14 від 29.07.2014 р.

Відповідач 1 викладені в претензії позивача вимоги не виконав, хоча в листі-відповіді вих. №195 від 11.08.2014 р. визнав заборгованість на суму 395 000 грн. 00 коп. та зазначив, що не може її сплатити у зв'язку із накладенням арештів на розрахункові рахунки у кредитно-фінансових установах органами Державної виконавчої служби.

В процесі встановлення фактичних обставин справи господарські суди попередніх інстанцій з'ясували, що 25.03.2014 р. між ТОВ "Укр-вуглепром" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір поруки №25/03/2014-01.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено що, поручитель поручається перед кредитором відповідати за виконання зобов'язань КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" щодо оплати вартості товару, який поставляється боржнику кредитором відповідно до договору №11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти.

У випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання боржником щодо оплати вартості товару, поставленого кредитором, в межах ліміту відповідальності поручителя, а саме у розмірі, що дорівнює 1 % (один відсоток) від боргу боржника згідно з договором №11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти.

У разі невиконання боржником своїх зобов'язань, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань в межах ліміту відповідальності поручителя. При отриманні вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний в триденний строк сплатити кредитору суму в розмірі 1 % (один відсоток) від боргу боржника шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок кредитора.

Вищевказані умови узгоджено кредитором і поручителем та викладено в п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 договору поруки.

З огляду на укладений договір поруки, позивач звернувся до відповідача 2, як до поручителя, з вимогою вих. №14/01/2015 від 14.01.2015 р. про сплату 1% від боргу КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" в розмірі 3 950 грн. 00 коп. Проте, вказана вимога залишена ФОП ОСОБА_2 без відповіді та виконання.

Таким чином, предмет позову у справі №914/343/15 складається з вимоги позивача до відповідача 1 про стягнення 450 282 грн. 77 коп. та вимоги до відповідача 2 про стягнення 4 548 грн. 31 коп.

Як закріплено в ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що зазначено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як встановлено в ч.ч. 1, 2 ст. 692 вказаного кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В свою чергу, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для вирішення питаня про задоволення або відмову в задоволенні позовних вимог, заявлених у справі №914/343/15, господарським судам попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, необхідно було встановити наявність або відсутність факту невиконання або не своєчасного виконання замовником свого обов'язку з оплати вже поставленого йому товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись приписами наведених правових норм, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновками апеляційного господарського суду про доведеність існування заборгованості КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" перед ТОВ "Укр-вуглепром" в розмірі 391 050 грн. 00 коп. основного боргу, 8 228 грн. 12 коп. 3% річних, 51 004 грн. 66 коп. інфляційних втрат та вважає такі висновки передчасними і необґрунтованими.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами належним чином не встановлено наявність або відсутність факту поставки товару в відповідній кількості за договором №11 25.03.2014 р., що має підтверджуватись певними документами первинної бухгалтерської звітності. При цьому, для встановлення даних обставин вбачається за необхідне застосування спеціальних знань, а, отже призначення відповідної судової експертизи.

Суд касаційної інстанцій вважає дані обставини істотними для вирішення по суті спору у справі №914/343/15.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення у справі №914/343/15 прийняті з порушенням принципу всебічності та повноти розгляду судової справи.

Одночасно, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин справа №914/343/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2015 р. у справі №914/343/15 скасувати.

Справу №914/343/15 передати на новий розгляд господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді І.М. Васищак

А.С. Ємельянов