Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 904/5423/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін:позивачаСерьогіна В.І. дов. від 26.05.2014 рокувідповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - промислова група "Вершина"на постановувід 08.01.2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№904/5423/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - промислова група "Вершина"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5 простягнення 25647,12 грн.ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Вершина" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 25647,12 грн., що складає 24000,00 грн. заборгованості за надані послуги відповідно до умов договору від 17.01.2013 року №17/01/13 про надання товарно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автотранспортом, 278,14 грн. 3% річних та 1368,99 грн. пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2013 року (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року (головуючий суддя Чус О.В., судді Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.), у задоволені позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - промислова група "Вершина" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 20000,00 грн., суму додаткових витрат у розмірі 531,80 грн., судовий збір у розмірі 860,25 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, а саме статті 526, 628, 629, 909 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 307, частина 4 статті 179, стаття 193 Господарського кодексу України, частина 2 статті 14 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність", стаття 22 Господарського процесуального кодексу України.

Також заявник зазначає, що судами не були досліджені наявні в матеріалах справи докази простою, що підтверджується міжнародними провізними документами.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 17.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Вершина" (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (замовник) укладено договір №17/01/13 про надання товарно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автотранспортом, згідно з пунктом 1.1 якого перевізник на умовах цього договору зобов'язується здійснювати комплекс послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міських та міжнародних сполученнях, а замовник сплачує ці послуги перевізника.

Згідно пункту 1.2 договору вид та найменування вантажів, об'єми, маршрути, строки та вартість доставки вантажів, а також розмір винагороди перевізника узгоджуються сторонами в заявках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що для виконання цього договору перевізник за дорученням замовника займається здійсненням транспортного процесу. Замовник в свою чергу, зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати перевізнику оплату послуг з перевезення вантажів.

Пунктом 2.2.3 договору зобов'язано перевізника при завантаженні/вивантажені звіряти кількість та стан вантажу, завантаженого на транспортний засіб, з кількістю та станом вантажу, що занесені до товарно-транспортної документації.

Відповідно до пункту 2.2.5 договору перевізник зобов'язується інформувати замовника про вимушені затримки транспортного засобу на шляху, аварії та інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

Пунктом 3.1.3 договору сторони передбачили, що нормативним часом простою транспортних засобів є: завантаження/вивантаження - 48 годин, митному оформлені вантажів складає 48 годин - при міжнародних перевезеннях (за виключенням вихідних днів, якщо автомобіль був поданий менше ніж за 36 годин до початку таких); завантаження - 12 годин при перевезенні по території України; - 12 годин - нормативний простій на прикордонному переході.

Згідно з пунктами 3.3.1, 3.3.2 договору замовник відповідає за збитки, що виникли у перевізника у результаті неправильної, несвоєчасної інформації відносно властивостей вантажу та правил його перевезення; замовник несе відповідальність за правильність заповнення провізних документів посадовими особами замовника, вантажоотримувача та митних органів.

У випадку перевищення нормативного простою транспортних засобів, оговореного в пункті 3.1.3 замовник оплачує перевізнику штраф у розмірі: - при перевезенні по території України за кожну добу простою, що почалась, - 150,00 грн. з урахуванням ПДВ; - при міжнародних перевезеннях за кожну добу простою, що почалась, 100,00 EUR за курсом НБУ з обліком ПДВ (при перевезені по території Європи), 500,00 грн. з урахування ПДВ (при перевезенні по території держав СНГ); якщо інше не передбачено в заявці та якщо не підтвердиться, що простій мав місце з вини перевізника.

Відповідно до пункту 2.1.6 договору замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику всі додаткові витрати (штрафні санкції, перевищення вагових, габаритних параметрів та інших властивостей вантажу, що не оговорені у заявці, проходження екологічного, санітарного контролю та інше) підтверджені документально.

На виконання умов договору, замовником подано заявки №8, №9 від 17.01.2013 року, №11 від 18.01.2013 року, №16 від 19.01.2013 року на транспортування та експедирування вантажів, якими погоджено обсяг послуг та їх вартість з перевезення вантажу у сполученні м.Павлоград (Україна) - м. Пєнза (Росія) та заявку №10 від 18.01.2013 року - у сполученні м.Павлоград (Україна) - м. Рязань (Росія).

Судами встановлено, що позивачем виконано перевезення за вищевказаними заявками, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №169641, №169632, №169647, №169637, №169632, в зв'язку з чим позивачем відповідачу виписано рахунки на оплату за транспортні послуги на загальну суму 72000,00 грн. №9 від 30.01.2013 року на суму 14000,00 грн., №10 від 30.01.2013 року на суму 14500,00 грн., №20 від 06.02.2013 року на суму 14500,00 грн., №21 від 06.02.2013 року на суму 14500,00 грн., №22 від 06.02.2013 року на суму 14500,00 грн.

Також судами встановлено, що по кожному перевезенню позивачем виписано подорожні листи: №884096 від 18.01.2013 року (заявка №8 від 17.01.2013 року), №884093 від 21.01.2013 року (заявка №9 від 17.01.2013 року), №884100 від 21.01.2013 року (заявка №10 від 18.01.2013 року), №026451 від 19.01.2013 року (заявка №11 від 18.01.2013 року), №602068 від 19.01.2013 року (заявка №16 від 19.01.2013 року).

Виставлені рахунки відповідачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та не спростовується сторонами.

Крім того, позивачем складено акти здачі - приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 24000,00 грн., №8 від 31.01.2013 року на суму 4500,00 грн. за простій автомобіля та додаткові витрати; №9 від 31.01.2013 року на суму 1500,00 грн. за простій автомобіля; №13 від 06.02.2013 року на суму 6000,00 грн. за простій автомобіля; №14 від 06.02.2013 року на суму 6000,00 грн. та №15 від 06.02.2013 року на суму 6000,00 грн. та рахунки №16 від 31.01.2013 року на суму 4500,00 грн., №17 від 31.01.2013 року на суму 1500,00 грн., №23 від 06.02.2013 року на суму 6000,00 грн., №24 від 06.02.2013 року на суму 6000,00грн., №25 від 06.02.2013 року на суму 6000,00 грн.

Зазначені акти відповідачем не підписано.

Позивач звернувся з позовом стягнення заборгованості в розмірі 24000,00грн., яка виникла у зв'язку з простоєм транспорту з причин неправильного зазначення в митних документах ваги вантажу, а також додатковими витратами, понесеними позивачем у зв'язку із здійсненням страхування та придбанням другого екземпляру книжки МДП. Як на докази понесення додаткових витрат під час перевезення, позивач посилається на акти надання послуг №АсМ00094577 за період з 28.12.2012 року та №000001747 за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідачем зобов'язання за договором від 17.01.2013 року №17/01/13 виконано, виставлені рахунки на оплату за транспортні послуги сплачено в повному обсязі.

Крім того, суди дійшли висновку про відсутність доказів понесення позивачем додаткових витрат.

Посилання заявника на порушення його права на зменшення позовних вимог, суди визнали необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що зі змісту поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що фактично це є заява про зміну предмету позову, оскільки відбулася зміна вимог, з якими позивач звернувся до суду.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, право позивача на зменшення позовних вимог може бути реалізоване до початку розгляду господарським судом справи по суті. Вищевказана заява позивача була подана 20.09.2013 року, тобто вже під час розгляду справи по суті.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судами норм права, які регулюють відповідальність за простій автомобільного транспорту та відповідне нарахування штрафних санкцій, касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки ці вимоги у передбаченому процесуальними нормами порядку позивачем не заявлені та судами не розглядались, оскільки як зазначено вище, були подані після початку розгляду справи, в зв'язку з чим правомірно, на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відхилені.

Решта тверджень заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року у справі №904/5423/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - промислова група "Вершина" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач