Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 910/8080/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2014у справі№ 910/8080/13Господарського суду міста Києваза позовомДочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"доГоловного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Шепетівський ремонтний завод"за участюПрокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сферіпростягнення 271365,51 грн.за участю представників: прокурораЯговдік С.М., посв. № 029909позивачаБожков Т.І., дов. від 13.01.2015, Ноздрачева А.В., дов. від 13.01.2015відповідачаСеверін Р.І., дов. від 22.12.2014третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України стягнення 312861 грн. відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України з огляду на відсутність підстав утримання відповідачем грошових коштів позивача, перерахованих всупереч умов договору за ще не реалізовані вироби. 25.05.2013 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зменшив вимоги до 271365,51 грн.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено повністю; з відповідача стягнуто на користь позивача 271365,51 грн. безпідставно набутих коштів та 5427,31 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 (судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю., Самсін Р.Ю.) рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, а саме, всупереч вимог статей 4-2, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не обґрунтував відхилення наданих позивачем доказів на підтвердження надання відповідачу звіту комісіонера відповідно до положень частини 2 статті 1022 Цивільного кодексу та, відповідно, доводів щодо розміру понесених позивачем витрат; натомість, висновки суду щодо законного набуття спірних коштів не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів, пославшись на законність та обґрунтованість постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014.

Відповідач надав клопотання від 27.02.2015 про заміну сторони у справі - Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України правонаступником - Головним управлінням Національної гвардії України; відповідно до пунктів 2, 3 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну гвардію України", Положення про Головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого указом Президента України від 28.03.2014 № 346, наказу МВС України від 08.05.2014 № 445 "Про реорганізацію внутрішніх військ МВС України" Головний орган військового управління Національної гвардії України - Головне управління Національної гвардії України - є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, а клопотання відповідача підлягає задоволенню відповідно до положень статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.11.2010 відповідач (далі - Комітент) та позивач (далі - Комісіонер) уклали Договір комісії № 3/7/1-016/10-12/193-Д щодо відчуження та реалізації військового майна на зовнішньому ринку, відповідно до пункту 1.1 якого Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору, виконати від свого імені, в інтересах Комітента та за рахунок останнього, контракт з покупцем (далі - Покупець) для реалізації на зовнішньому ринку на умовах FСА - аеропорт Гостомель, м. Гостомель. відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 року, виробів (далі - Спецвироби), згідно із Специфікацією Спецвиробів, які передаються Комітентом Комісіонеру, для реалізації Покупцю (Додаток №1 до Договору). Відшкодування витрат Комісіонера на організацію реалізації Спецвиробів Покупцю за цим Договором, сплата податків та обов'язкових платежів до бюджету, крім тих, що Комісіонер відповідно до чинного законодавства має сплачувати самостійно за рахунок власних обігових коштів (податок на прибуток тощо), а також нарахування суми комісійної плати здійснюється за рахунок коштів, які надійшли на рахунок Комісіонера від Покупця за реалізовані Спецвироби. Дія Договору закінчується після виконання сторонами зазначених в Договорі взаємних зобов'язань, але не пізніше 31.12.2010, додатковими угодами до Договору строк його дії продовжено до 01.04.2012.

Згідно з пунктом 2.1 Договору номенклатура, категорія та кількість Спецвиробів, які передаються для реалізації за цим Договором, повинні відповідати Додатку № 1 до Договору. Приписами пункту 3.1 Договору сторони погодили, що для проведення реалізації Спецвиробів Покупцю Комітент зобов'язується передати Комісіонеру зазначені у Додатку № 1 Спецвироби на умовах ЕХW - військова частина 2276 ВВ МВС України, Охтирка Сумської обл., відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 року.

Відповідно до пункту 4.1 загальна сума цього Договору, за яким Комітент передає для реалізації Комісіонеру Спецвироби, підтверджується додатками до Договору, встановлюється сторонами у розмірі 1599095,33 грн. і включає залишкову вартість спецвиробів. Пунктом 4.2 Договору передбачено, що ціна реалізації Спецвиробів Покупцю встановлюється Комісіонером з урахуванням вимог пункту 4.1 Договору, кон'юнктури ринку, витрат на виконання передпродажної підготовки Спецвиробів, комісійної плати та витрат Комісіонера, а також встановлених чинним законодавством податків, які безпосередньо пов'язані з реалізацією Спецвиробів Покупцю та виконанням умов Договору. Ціна реалізації Спецвиробів повинна бути вище залишкової вартості Спецвиробів та зазначених витрат, якщо інше не буде погоджене з Міністерством економіки України та Комітентом і обумовлено Додатковою угодою між сторонами (п. 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.3 Договору, грошова сума, яку Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту від виконання його доручення, повинна бути не меншою суми 1783390,86 грн., визначеної у пункті 5 Додатку № 2 до Договору. Відповідно до пункту 5.5 Договору кошти (частина коштів), які надійшли на рахунок Комісіонера за реалізовані спецвироби Покупцю, за виключенням комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених Комісіонером при організації реалізації спецвиборів Покупцю за Договором (у розмірах, узгоджених з Комітентом), у строк п'яти робочих днів з дати продажу валютних надходжень, але не пізніше десяти робочих днів з дати їх зарахування на рахунок Комісіонера, перераховуються у гривнях за курсом продажу на рахунок Комітента з обов'язковою позначкою в платіжному дорученні "Для Внутрішніх військ МВС України. Надходження від реалізації військового майна за Договором від "_ " 2010р. № __".

Окрім цього, пунктом 1.2 Договору визначено, що Комісіонер укладає та виконує окремий договір з Державним підприємством "Шепетівський ремонтний завод" щодо проведення робіт з передпродажної підготовки Спецвиробів.

25.11.2010 року між Комісіонером та третьою особою (Виконавцем) укладено Договір № 12/196-Д, згідно з пунктом 1.1. якого позивач доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з капітального ремонту на передпродажної підготовки 30мм гранатометів АГС-17 у кількості 60 комплектів (далі - Вироби).

Пунктами 1.2, 3.1, 10.1 Договору № 12/196-Д від 25.11.2010 року визначено, що позивач зобов'язався оплатити вартість послуг, загальний розмір яких складає 1139022 грн.; вказаний договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.03.2011, в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань за цим Договором; додатковими угодами строк його дії продовжено до 31.12.2013.

Попередніми судовими інстанціями досліджено та з матеріалів справи вбачається, що 03.09.2010 позивачем, як Продавцем, та Компанією "Culworth Investments Corporation", як Покупцем, укладений контракт № 5/71-К, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товар, умови постачання, кількість, ціна і номенклатура якого зазначені в додатках до цього контракту. Відповідач для реалізації на підставі наряду від 25.11.2010 № ВО-10/100 та акта прийому-передачі майна від 26.11.2010 передав позивачу 60 штук гранатометів 30мм АГС-17 1988-1990 років, з яких реалізовано нерезиденту 50 одиниць спецвиробів за 341685,65 євро (що становить 3580865,61 грн. за курсом НБУ станом на 08.12.2012); позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 1913821 грн. на підставі платіжних доручень: № 2120 від 30.12.2010 на суму 312861 грн., № 2375 від 10.12.2010 на суму 1470460 грн., № 2440 від 20.12.2010 на суму 130500 грн. з призначенням платежу "Надходження коштів від реалізації військового майна внутрішніх військ МВС України за договором № 3/7/1-016/10-12/193-Д від 22.11.2010 Без ПДВ. код бюджетної класифікації 24050009, символ 216".

Звертаючись з позовом до господарського суду на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, позивач вказав, що, враховуючи його витрати на проведення передпродажної підготовки та капітального ремонту 50 комплектів спецвиробів в сумі 949185 грн., а також витрати на організацію відчуження 50 комплектів спецвиробів в сумі 810181,87 грн., перерахуванню відповідачу в межах укладеного договору підлягала сума 1642455,49 грн., а грошові кошти в розмірі 271365,51 грн. (за платіжним дорученням № 2120 від 30.12.2010 року на суму 312861 грн.), перераховані позивачем відповідачу за 10 одиниць ще не реалізованих спецвиробів, набуті та утримуються відповідачем безпідставно.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що за змістом викладеного вище на підставі умов договору у позивача виник обов'язок перерахувати відповідачу виключно кошти, які надійшли від реалізації спецвиробів покупцю, за виключенням комісійної плати та документально підтверджених витрат позивача, що становить 1642455,49 грн.; кошти в сумі 271365,51 грн. є надміру перерахованими поза межами укладеного договору, що не передбачає правових підстав для набуття відповідачем коштів за нереалізовані спецвироби та не регулює порядок повернення зайво сплачених коштів в межах договірних правовідносин сторін.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав на недоведеність обставин справи стосовно розміру належних до перерахування відповідачу коштів за реалізацію, позаяк позивач не довів належними та допустимими доказами понесених ним витрат на організацію відчуження виробів в сумі 810181,87 грн., наданий позивачем акт про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків не відповідає положенням статті 1022 Цивільного кодексу України та, відтак, не може вважатися звітом комісіонера.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави на набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що між сторонами спору склалися правовідносини за договором комісії, у яких згідно з положеннями статей 1011, 1013, 1014 Цивільного кодексу України одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента; комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії; комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Також судами з'ясовано зміст взаємних зобов'язань сторін відповідно до укладеного договору, що полягає у передачі для проведення реалізації Спецвиробів Покупцю Комітентом Комісіонеру зазначених у Додатку № 1 Спецвиробів та у перерахуванні Комісіонером Комітенту коштів (частини коштів), які надійшли на рахунок Комісіонера за реалізовані спецвироби, за винятком комісійної плати, витрат на проведення передпродажної підготовки та капітального ремонту, витрат на організацію відчуження спецвиробів.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

За змістом статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії; комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту, а якщо такі заперечення не надійдуть,звіт вважається прийнятим.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, суд апеляційної інстанції дослідив документи, надані позивачем на підтвердження витрат у зв'язку з виконанням договору комісії, та, відповідно, розрахунку належних до перерахування відповідачу сум від реалізації спецвиробів, з'ясував, що наданий позивачем акт не підписаний позивачем, як комісіонером, та не містить дати його складання позивачем для відрахування обумовленого законодавчо строку; при цьому відповідач неодноразово заперечував проти визнання витрат позивача на маркетингові послуги в сумі 68337,13 євро. Також суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями договору щодо необхідності підтверджувати відрахування коштів позивачем відповідними фінансовими документами, дослідив інші наявні матеріали справи документи, вказавши, що вони також не містять доказів фактичного понесення позивачем витрат на маркетингові послуги, банківські витрати, з чого вбачається недоведеність обставин справи щодо обсягу належних до сплати відповідачу коштів в межах договору.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо неналежного оформлення позивачем звіту комісіонера та відсутності передбачених договором фінансових документів на підтвердження усіх зазначених позивачем витрат та суперечать змісту оскарженого судового рішення, що ґрунтується на аналізі положень статті 1022 Цивільного кодексу України.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виконав вимоги процесуального законодавства під час вирішення спору.

Доводи касаційної скарги не підтверджуються матеріалами справи та суперечать змісту постанови апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки належно встановлених судом обставин справи; підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 у справі № 910/8080/13 Господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач