Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 910/15431/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої Л. Рогач за участю представників:позивачаЧобанян А.К. - довіреність від 10.06.2014 р.; Леонтієв Г.П. - довіреність від 10.06.2015 р.; відповідачаЛисенко Л.В. - довіреність від 19.12.2014 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Чобанян Олени Володимирівни на постановувід 12.11.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/15431/14 господарського суду м. Києваза позовомФізичної особи - підприємця Чобанян Олени Володимирівнидо Київської міської радипровизнання поновленим договору оренди земельної ділянки Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2015 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга ФОП Чобанян О.В на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 24.02.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/247 від 23.02.2015 р. у зв'язку із перебуванням судді Волковицької Н.О. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Алєєва І.В., Рогач Л.І. про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

Ухвалою від 24.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.03.2015 р., з повідомленням присутніх у судовому засіданні представників сторін.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 р. ФОП Чобанян О.В. звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради з вимогою вважати договір оренди земельної ділянки від 31.05.2008 р. № 510 щодо оренди ФОП Чобанян О.В. земельної ділянки площею 42 м2 на пр. Маяковського, 87/10 в м. Києві поновленим, шляхом внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) в редакції, викладеній позивачем у позовні заяві.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що 31.05.2008 р. між ФОП Чобанян О.В. та Деснянською районною у м. Києві радою було укладено договір оренди землі, умовами якого, зокрема, було передбачено переважне право орендаря на поновлення цього договору на новий строк.

Позивач зазначав, що маючи намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди, у квітні 2011 р., у визначений договором строк, орендарем землі було надіслано орендодавцеві лист - повідомлення з проектом додаткової угоди, про що свідчить опис вкладення до поштового відправлення, проте, ніякої відповіді не отримано.

При цьому, як вказував позивач, згідно з рішенням Київської міської ради № 7/4819 від 09.09.2010 р. "Про деякі питання організації управління районами в м. Києві", районні у м. Києві ради ліквідовані, без визначення правонаступника орендодавця, у зв'язку з чим позивачем 26.12.2013 р. було надіслано лист - повідомлення про бажання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі до Київської міської ради, у відповідь на яке позивача повідомлено про неможливість вирішення питання поновлення договору у зв'язку із ліквідацією орендодавця.

Проте, на думку позивача, ліквідація орендодавця не розглядається як підстава припинення договору оренди землі, а у відповідності до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", у цьому випадку укладання додаткової угоди до договору оренди землі здійснюється із повноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, тобто керівником Київської міської ради, без прийняття відповідного рішення щодо поновлення договору оренди землі, і додаткова угода має бути укладена сторонами у місячний строку в обов'язковому порядку.

Київська міська рада у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні вказуючи на безпідставне посилання позивача на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо наявності підстав для поновлення договору оренди землі, оскільки Київська міська рада не була орендодавцем за спірним договором від 31.05.2008 р. № 510 та не уповноважена на поновлення будь - яких договорів оренди землі.

Крім того, Київська міська рада вказувала на те, що відповідне рішення Київською міською радою, згідно зі статтями 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не приймалось, а оскільки таке рішення є необхідною умовою укладення договору оренди землі, зобов'язання органу місцевого самоврядування вважати укладеним (поновленим) договір оренди землі є порушенням виключної компетенції такого органу на здійснення права власності від імені народу на управління землями.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2014 р. (суддя Сташків Р.Б.) у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач з повідомленням про бажання продовжити строк дії договору у визначений договором строк звертався до Деснянської районної в м. Києві ради листом від 14.04.2011 р., проте на цей час Деснянську районну в м. Києві раду вже було ліквідовано згідно з рішенням Київміськради від 09.09.2010 р., тобто районна рада не могла у встановленому статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку розглянути звернення позивача та висунути свої заперечення або погодитись з пролонгацією договору. При цьому, до Київської міської ради позивач звернувся лише 26.12.2013 р., тобто через два роки після закінчення договору, а укладення нового договору оренди землі відповідно до статей 116, 124, 126 Земельного кодексу України передбачало наявність відповідного рішення Київради, яке з цього питання не приймалося, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що Київською міською радою, як органом місцевого самоврядування у межах наданих законом повноважень, не міг бути пролонгований спірний договір оренди землі.

За апеляційною скаргою ФОП Чобанян О.В. Київський апеляційний господарський суд (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Майданевич А.Г.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.11.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ФОП Чобанян О.В. подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що згідно рішення Київської міської ради № 7/4819 від 09.09.2010 р. районні у м. Києві ради припинені з 31.10.2010 р. шляхом ліквідації, про що орендареві земельної ділянки не було відомо станом на квітень 2011 р. (час виникнення переважного права на поновлення договору). При цьому, згідно з витягу з ЄДР вбачається, що на даний час орендодавець за договором оренди землі не ліквідований, а знаходиться в стані припинення, що було залишено судами поза увагою.

У відзиві на касаційну скаргу Київська міська рада просить залишити її без задоволення, а судові рішення залишити без змін, вказуючи на правомірність висновків судів стосовно відсутності законодавчо закріплених підстав для поновлення договору оренди землі від 31.05.2008 р., строк якого закінчився у травні 2011 року, орендодавець за яким ліквідований з жовтня 2010 року, а Київська міська рада не є стороною за вказаною угодою.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 31.05.2008 року між ФОП Чобанян О.В. (орендар) та Деснянською районною у місті Києві радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки № 510, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Деснянської районної у місті Києві ради VII сесії V скликання від 20.03.2008 р. № 34 "Про розгляд земельних питань" передає а орендар приймає в короткострокову оренду земельну ділянку для обслуговування та експлуатації торгівельного кіоску на пр. Маяковського, 87/10 терміном на три роки.

Відповідно до пункту 2 договору в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 42,0 кв. м., у тому числі для встановлення торгівельного кіоску площею 19,8 кв.м.

Згідно з пунктом 6 договору сторонами передбачено, що договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 40 договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що вказаний договір зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок в Деснянській районній адміністрації за № 510 від 31.05.2008 р., тобто, строк дії договору сторонами встановлено до 31.05.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП Чобанян О.В. вважати договір оренди земельної ділянки від 31.05.2008 р. № 510 щодо оренди земельної ділянки площею 42 м2 на пр. Маяковського, 87/10 в м. Києві поновленим, шляхом внесення змін до договору в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві, з посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі".

За приписами частин 1 - 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення у позивача переважного права на поновлення договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Зі змісту частини 1 вказаної норми вбачається, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідним є наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 2-4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавцем земельної ділянки за умовами договору оренди землі від 31.05.2008 р., про поновлення якого заявлено позов у даній справі, є Деснянська районна у м. Києві рада.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що згідно з рішенням Київської міської ради № 7/4819 від 09.09.2010 р., яке є чинним, районні у місті Києві ради, у тому числі Деснянська районна у місті Києві рада, були припинені з 31.10.2010 р. шляхом ліквідації.

Таким чином, як встановлено судами, лист - повідомлення про намір поновити договір оренди землі, направлений за твердженням позивача Деснянській районній у м. Києві раді у квітні 2011 року, не міг бути розглянутий Деснянською районною у місті радою внаслідок її ліквідації.

Крім того, як було встановлено судами, саме до Київської міської ради, ФОП Чобанян О.В. звернулась лише 26.12.2013 р., про що свідчить опис вкладення у цінний лист (а.с. 18), тобто майже через два роки після закінчення договору оренди землі від 31.05.2008 р. (строк якого встановлено до 31.05.2011 р.).

За результатами звернення ФОП Чобанян О.В. до Київської міської ради, уповноваженим органом - Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у листі від 21.04.2014 р. позивача було повідомлено про неможливість вирішення порушеного ним питання стосовно продовження строку дії договору оренди земельної ділянки по пр-ту Маяковського, 87/10 у Деснянському районі м. Києва від 31.05.2008 р., у зв'язку з ліквідацією орендодавця за цим договором згідно з рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 7/4819 (а.с. 19), відповідне рішення міською радою не приймалось.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на яку посилався позивач у позовній заяві, передбачено що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Таким чином, встановлені обставини справи не підпадають під дію статті 33 Закону України "Про оренду землі", якою врегульовані питання поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими такими, що не відповідають приписам чинного законодавства та такими, що спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. у справі № 910/15431/14 та рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач