Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 910/21685/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "МЕДУРГЕНТ"на постанову та на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року господарського суду міста Києва від 15.10.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомкомунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" Шевченківського району м.Києвадотовариства з обмеженою відповідальністю "МЕДУРГЕНТ"прозобов'язання звільнити приміщення,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Косенко Н.Ю.,- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" Шевченківського району м.Києва звернулось до господарського суду міста Києва із заявою в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДУРГЕНТ" з приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року заяву комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" Шевченківського району м.Києва задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року у справі №910/21685/14 наступним чином: виселити товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДУРГЕНТ" із займаного нежилого приміщення загальною площею 65,00 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1, поверх 3.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 26.11.2015 року (колегія суддів у складі: Куксов В.В. - головуючий, суддів: Ільєнок Т.В., Яковлєв М.Л.) ухвалу місцевого суду від 15.10.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДУРГЕНТ" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2016 року прийнято касаційну скаргу ТОВ "МЕДУРГЕНТ" до провадження та призначено її розгляд на 03.02.2016 року.

03.02.2016 року до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від ТОВ "МЕДУРГЕНТ" про відкладення розгляду справи, у зв"язку з хворобою директора скаржника.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, відхиляє його як необгрунтоване, оскільки скаржником до клопотання не було надано доказів, які підтверджують обставини про які йдеться у клопотання, а також того, що призначаючи касаційну скаргу до розгляду, суд не визнав явку представників сторін у судове засідання обов"язковою.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року у справі №910/21685/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від17.06.2015 року, скасовано рішення місцевого господарського суду від 10.12.2014 року про відмову у задоволенні позову та прийнято нове рішення, яким задоволено позов і зобов"язано ТОВ "МЕДУРГЕНТ" звільнити займане орендоване нежитлове приміщення загальною площею 65,0 кв.м., розташоване за адресою: вул. Ризька, 1 корп.1, поверх 3 та передати його за актом приймання-передачі Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" Шевченківського району м.Києва.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду 10.02.2015 року у справі №910/21685/14, господарським судом міста Києва 16.03.2015 року було видано відповідний наказ.

Згідно з приписами статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в абз. 11 пп. 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов'язані з обов'язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово (Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним зверненням громадянина Шаповалова О.Л. щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 11113 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями п. п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України" від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012).

Враховуючи вищевикладене та встановлені у справі обставини, зокрема, щодо неможливості виконання виданого місцевим господарським судом наказу у порядку та спосіб визначений судом, норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про задоволення поданої заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.

Крім того, колегія суддів відзначає, що задоволення судами заяви комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" Шевченківського району м.Києва про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом примусового виселення з приміщення не змінює зобов'язання, а є лише способом виконання судового рішення спрямованого на отримання безпідставно наданого в оренду приміщення, яке безпідставно використовується боржником у цій справі.

З огляду на викладене, судові рішення є законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, відсутні підстави для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним та з огляду на те, що вони були предметом ретельного дослідження судом апеляційної інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Переоцінка доказів відповідно ст. 1117 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДУРГЕНТ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року у справі №910/21685/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова