Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 910/11543/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 рокуу справі№ 910/11543/14 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"простягнення 24 990 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 24990 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.08.2014 р. у справі № 910/11543/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 26.08.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - страховик) та Марусенком В.В. (далі - страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспортного засобу № SI30AK19831390, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Kia Carnival", державний номер АК 9131 ВЕ.

Згідно довідки про обставини дорожньо-транспортної пригоди № 8632033, 12.06.2010 о 07 год. 20 хв. у м. Сімферополі по вул. Севастопольській - вул. Аерофлотській була скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) внаслідок зіткнення автомобіля "БАЗ АО79", державний номер АК 5942 АА, яким керував Алімов Л.Ш., та автомобіля "Kia Carnival", державний номер АК 9131 ВЕ, що належить Марусенку В.В. Причиною вказаної ДТП стало те, що водій Алімов Л.Ш., керуючи автомобілем "БАЗ АО79", державний номер АК 5942 АА, не обрав безпечну дистанцію та допустив зіткнення з автомобілем "Kia Carnival", державний номер АК 9131 ВЕ, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України.

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 13.07.2010 р. у справі № 3-2599.10 водія Алімова Л.Ш. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.

Вартість відновлювального ремонту, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля "Kia Carnival" який дорівнює нулю у результаті його пошкодження при ДТП, склала 54377,17 грн. , що підтверджується звітом про оцінку майна.

Крім того, позивачем на підтвердження вартості матеріального збитку надано рахунок-фактуру № 106568 від 24.06.2010 р., відповідно до якого вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля склала 65273,20 грн.

Судами також було встановлено, що позивачем було виплачено Марусенку В.В. суму страхового відшкодування у розмірі 58845,75 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 7985 від 12.07.2010 р. та № 7986 від 12.07.2010 р.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто, в сумі 58 845,75 грн.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду, зазначає, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП (Алімова Л.Ш.) застрахована у відповідача на підставі полісу № ВС/9671230, тому саме відповідач повинен відшкодувати, в порядку регресу, страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем належним чином не було доведено, що цивільно-правова відповідальність Алімова Л.Ш. під час керування транспортним засобом "БАЗ АО79", державний номер АК 5942 АА, станом на дату скоєння ДТП була застрахована у відповідача саме на підставі полісу № ВС/9671230. При цьому місцевий суд вказав, що зазначений вище поліс відсутній в матеріалах справи та не подавався на вимогу суду ані позивачем, ані відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вже зазначалося вище, вина водія, який керував транспортним засобом "БАЗ АО79", державний номер АК 5942 АА, була встановлена постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 13.07.2010 р. у справі № 3-2599.10.

Цивільно-правова відповідальність Алімова Л.Ш. під час керування транспортним засобом "БАЗ АО79", державний номер АК 5942 АА, станом на дату скоєння ДТП була застрахована у відповідача на підставі полісу № ВС/9671230, який відсутній у матеріалах даної справи та не надавався на вимогу суду ні позивачем, ні відповідачем.

Господарський суд м. Києва здійснював запит до Моторного (транспортного) страхового бюро з метою витребування полісу № ВС/9671230, яким встановлена відповідальність відповідача під час керування транспортним засобом - автобусом "БАЗ АО79", державний номер АК 5942 АА .

На вищевказаний судовий запит до суду надійшла відповідь з Моторного (транспортного) страхового бюро, відповідно до якої останній вказав, що поліс серія ВС / 9671230 має статус зіпсованого та не містить інформації стосовно ліміту відповідальності по майну, розміру франшизи, дати початку полісу та дати його закінчення, а також даних про застрахований транспортний засіб.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій зроблений вірний висновок про те, що відсутність в матеріалах справи зазначеного полісу не дає можливості встановити фактичні обставини справи (дата початку дії полісу, дата закінчення дії полісу, франшиза, транспортний засіб, яким керувала особа, відповідальність якої застрахована, тип полісу).

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що поліс цивільно-правової відповідальності є первинним документом, який підтверджує факт наявності відповідальності відповідача за завдані збитки. Відсутність в матеріалах справи такого первинного доказу виключає можливість покладення відповідальності за завдані збитки на відповідача відповідно до умов чинного законодавства, як на страховика. Самої лише довідки про дорожньо-транспортну пригоду у даному випадку не достатньо, оскільки вона ніяким чином не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між скоєнням ДТП та відповідальністю страховика, у даному випадку Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус".

Отже, колегія суддів вважає, що позивач не довів, що саме відповідач є особою, яка зобов`язана відшкодувати збитки, завдані внаслідок скоєння ДТП 12.06.2010 р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 24 990 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у справі № 910/11543/14 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова