Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 5027/447-Б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцяхна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року у справі господарського суду№ 5027/447-б/2012 Чернівецької областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Омега Банк"до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго"про визнання банкрутом розпорядник майнаБурма С.В.у судовому засіданні взяли участь представники :

Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях: не з'явилися, Публічного акціонерного товариства "Омега Банк": Манчуленко Я.В. (довіреність №49 від 04.06.2013 року), Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго": не з'явилися. ВСТАНОВИВ:

у провадженні господарського суду Чернівецької області знаходиться справа про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго" (далі - боржника), порушена ухвалою господарського суду від 23.07.2012 року за заявою Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк" (далі - ініціюючого кредитора), за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.08.2012 року, залишеною без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій, визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 29 123 920 грн. основного боргу, а також судові витрати на суму 5 365 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бурму С.В., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника та надати суду докази здійснення публікації, зобов'язано розпорядника майна скласти та подати на затвердження до суду реєстр вимог кредиторів боржника, призначено попереднє судове засідання у справі.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" №42 (5542) від 02.03.2013 року (том 11, а.с. 143).

13.03.2013 року до господарського суду зі заявою звернулось ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях з кредиторськими вимогами до боржника на суму 127 210 632, 43 грн. (том 10, а.с. 3 - 200, том 11, а.с. 1 - 135).

19.04.2013 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях подало уточнення до заяви з грошовими вимогами до боржника та просило визнати та включити до реєстру кредиторські вимоги на суму 127 161 530, 67 грн., з яких 97 513 352, 21 грн. заборгованості за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди №7107N1 від 23.08.2007 року, а також 29 648 178, 46 грн. заборгованості боржника за договором факторингу №7106Y1 від 18.04.2006 року, встановленої на підставі рішення господарського суду (том 17, а.с. 7 - 115).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 20.05.2013 року (суддя Ніколаєв М.І.) визнано грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях до боржника на суму 127 161 530, 67 грн., в тому числі 127 066 421, 40 грн. основного боргу та 95 109, 27 грн. пені (пункт 1), зобов'язано розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів боржника 127 066 421, 40 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення, а 95 109, 27 грн. пені у шосту чергу задоволення, та 1 147 грн. судових витрат у першу чергу задоволення (пункт 2) (том 17, а.с 177 - 179).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях (далі - скаржник) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.05.2013 року в частині зобов'язання розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів 127 066 421, 40 грн. основного боргу до четвертої черги та прийняти в цій частині нове рішення про включення до реєстру вимог кредиторів 8 123 200 грн. основного боргу до першої черги задоволення, як таких, що забезпеченні заставою майна боржника, а 118 943 221, 40 грн. основного боргу - до четвертої черги, мотивуючи помилковістю висновків суду першої інстанції про припинення іпотеки спірного нерухомого майна, переданого боржником в заставу банку на забезпечення виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року скаржнику відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 20.05.2013 року залишено без змін (том 18, а.с 43 - 51).

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 року постанову апеляційного суду від 12.06.2013 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях скасовано, апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 20.05.2013 року передано на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції (том 18, а.с. 133 - 140). Колегія суддів касаційного суду зазначила про необхідність під час нового апеляційного розгляду спірних грошових вимог витребувати у кредитора (боржника) оригінали (належним чином засвідчені копії) Іпотечного договору №7107Z57 від 23.08.2007 року та договорів про внесення змін та доповнень до нього; з'ясувати, яке конкретно майно було передано боржником в іпотеку банку та чи є предметом іпотеки спірне нерухоме майно, що знаходиться в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14 як "майно, набуте боржником в майбутньому", перевірити обставини припинення іпотеки у зв'язку із державною реєстрацією відомостей про таке у встановленому законодавством порядку, та, виходячи із встановленого, дійти висновку про наявність або відсутність правових підстав для включення грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях на суму 8 120 200 грн. до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів боржника як таких, що забезпечені заставою (іпотекою), а також вирішити питання про заміну ініціюючого кредитора боржника ПАТ "Сведбанк" його правонаступником ПАТ "Омега Банк".

За результатами нового апеляційного розгляду спірних кредиторських вимог, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Михалюк О.В., судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф.) замінено ініціюючого кредитора ПАТ "Сведбанк" його правонаступником - ПАТ "Омега Банк", апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернівецької області від 23.07.2012 року у даній справі про визнання кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях на суму 127 161 530, 67 грн. залишено без змін (том 18, а.с. 211 - 218).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 28.08.2014 року в частині зобов'язання розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів 127 066 421, 40 грн. основного боргу до четвертої черги та прийняти в цій частині нове рішення про включення до реєстру вимог кредиторів 8 123 200 грн. основного боргу у першу чергу задоволення, як таких, що забезпеченні заставою, а 118 943 221, 40 грн. основного боргу - до четвертої черги, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 11, 182, 188, 191, 334, 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 144, 179 Господарського кодексу України, статті 49 Закону України "Про іпотеку", статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2014 року відновлено скаржнику строк для прийняття касаційної скарги до провадження, прийнято касаційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.11.2014 року о 12 год. 50 хв., в якому оголошено перерву до 02.12.2014 року 12 год. 55 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 28.08.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "Омега Банк" Манчуленка Я.В., дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника; заставні кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

Згідно з частинами 1, 6 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави, згідно з державним реєстром застав.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку", протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

При цьому, виходячи з положень частин 1, 3 статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека вважається припиненою зокрема, у зв'язку із набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.03.2013 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях звернулось до господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника на суму 127 210 632, 43 грн. (том 10, а.с. 3 - 200, том 11, а.с. 1 - 135); 19.04.2013 року кредитор уточнив грошові вимоги та просив суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника 127 161 530, 67 грн., з яких 97 513 352, 21 грн. заборгованості за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди №7107N1 від 23.08.2007 року, а саме 22 628 500, 46 грн. заборгованості за кредитами, 73 619 137, 27 грн. заборгованості зі сплати процентів, 95 109, 27 грн. пені, 1 170 605, 21 грн. заборгованості по комісіях, а також 29 648 178, 46 грн. заборгованості за договором факторингу №7106Y1 від 18.04.2006 року, що підтверджена рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.01.2013 року у справі № 5027/283/2012 (том 17, а.с. 7 - 115).

Розглядаючи спірні грошові вимоги у судовому засіданні від 20.05.2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі як таких, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі. Також, судом визначено черговість задоволення кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях, внесених до реєстру, а саме: 127 066 421, 40 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення, 95 109, 27 грн. пені у шосту чергу задоволення та 1 147 грн. судових витрат в першу чергу задоволення.

Не погодившись з висновком суду першої інстанції про включення його грошових вимог до боржника на суму 127 066 421, 40 грн. до четвертої черги задоволення, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначило про те, що грошові вимоги в розмірі 8 123 200 грн. забезпечені заставою майна боржника -цілісного майнового комплексу, який включає у свій склад майно боржника, набуте після укладення Іпотечного договору №7107Z57 від 23.08.2007 року. Оскільки частина цілісного майнового комплексу не була відчужена в ході здійснення виконавчого провадження по зверненню стягнення на предмет іпотеки, то вимоги до боржника, які забезпечені частиною предмета іпотеки, мають бути включені до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи спірні кредиторські вимоги банку при новому апеляційному розгляді, не прийняв до уваги доводи банку про наявність на момент подання грошових вимог частини цілісного майнового комплексу боржника, яка не була відчужена в ході звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчою службою, зазначив що спірне майно набуте боржником після оформлення передачі боржнику за актом приймання передачі цілісного майнового комплексу, як нереалізованого в ході публічних торгів предмету застави, та погодився з висновками суду першої інстанції в частині віднесення до четвертої черги задоволення усіх вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів згідно Генеральної угоди №7107N1 від 23.08.2007 року боржником відповідно до Іпотечного договору №7107Z57 від 23.08.2007 року (з врахуванням додаткових договорів), передано в заставу банку єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго", який знаходиться за адресами: Чернівецька область, Хотинський район, с. Бочківці, вул. Головна, 3; Чернівецька область, Хотинський район, м. Хотин, вул. Незалежності, 49-а; м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського (пр. ім. Леніна), 1/В; в тому числі майно, призначене для його діяльності, включаючи земельні ділянки, а також всі об'єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, право на торгівельну марку або інше призначення та інші права, основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, що відображені у самостійному балансі, або з будь-якої причини не відображено в його балансі, але є його власністю та яке стане власністю іпотекодавця у майбутньому, окрім боргів іпотекодавця (том 18, а.с. 162 - 191).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, у зв'язку з простроченням боржником строків погашення основного боргу та процентів за кредитом, за позовом банку згідно рішення господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 року у справі №9/13, зміненого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року в частині доповнення пункту 3 резолютивної частини словами "…за початковою ціною 751 292 106 грн. (в т. ч. ПДВ 125 215 351 грн.)" та доповнення резолютивної частини пунктом 5 такого змісту: "Скасувати забезпечення позову вчинене ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.02.2010 року", стягнено з боржника на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях 767 577 927, 21 грн. боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - єдиний майновий комплекс боржника, переданий в заставу банку на підставі Іпотечного договору №7107Z57 від 23.08.2007 року, здійснено розподіл судових витрат у справі (том 17, а.с. 29 - 33, 15 - 19). 28.04.2011 року на виконання постанови апеляційного суду у зазначеній справі, яка набрала законної сили 23.03.2011 року, видано наказ суду (том 17, а.с. 20).

Апеляційним судом встановлено, що на виконання наказу господарського суду у справі №9/13 ПП "СП "Юстиція" призначено проведення прилюдних торгів, які не відбулися з огляду на те, що предмет торгів не було реалізовано, про що складено протокол №1-084/11 від 13.04.2012 року (том 11, а.с. 134), внаслідок чого, заставне майно боржника передано у власність банку, як іпотекодержателя, в рахунок погашення частини заборгованості боржника перед банком за кредитними договорами згідно Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №720/9 від 28.04.2012 року (том 11, а.с. 129-133).

Апеляційним судом встановлено, що звертаючись до суду зі заявою з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 127 161 530, 67 грн. (з врахуванням уточнень), які становлять непогашену частину заборгованості боржника за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди №7107N1 від 23.08.2007 року, та заборгованість за договором факторингу №7106Y1 від 18.04.2006 року, кредитор просив включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги на суму 8 123 200 грн. у першу чергу задоволення як вимоги, що забезпечені заставою частини єдиного майнового комплексу боржника в смт. Літин Вінницької обл. по вул. Радянській, 14.

Апеляційний суд встановив, що в обґрунтування забезпечення спірних вимог заставою майна боржника, кредитор зазначив про те, що нерухоме майно боржника, яке знаходиться в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14, входить до складу єдиного майнового комплексу, що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору №7107Z57 від 23.08.2007 року (зі змінами та доповненнями) та набуто боржником до моменту складення Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №720/9 від 28.04.2012 року.

Відмовляючи кредитору у віднесенні його грошових вимог на суму 8 123 200 грн. до першої черги задоволення, апеляційний суд виходив з того, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки та передачі його у власність іпотекодержателя на підставі Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №720/9 від 28.04.2012 року, спірне нерухоме майно, яке знаходиться в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14, не перебувало у власності боржника, а отже, не є обтяженим заставою (іпотекою).

При цьому, апеляційний суд зазначив, що саме по собі визнання за боржником права власності на самочинне будівництво в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14 за рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 27.08.2010 року у справі №2-653/2010 (том 17, а.с. 126) не підтверджує виникнення у боржника права власності на спірний об'єкт нерухомості. За висновком суду апеляційної інстанції, момент виникнення права власності на нерухоме майно пов'язується з його реєстрацією в органах державної реєстрації прав на нерухоме майно, яку відносно належного боржнику об'єкта самочинного будівництва було проведено тільки 30.05.2012 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи в касаційному порядку постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року у даній справі в межах предмета касаційного оскарження та з урахуванням доводів касаційної скарги, зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спірний об'єкт (частина майнового комплексу в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській 14) включено до Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.04.2012 року (том 11, а.с. 131). Однак, державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про придбання банком спірного об'єкта з публічних торгів з посиланням на неповноту документів, поданих для видачі свідоцтва (том 17, а.с. 13-14). При цьому, судами встановлено, що відповідно до постанови Апеляційного суду Вінницької області від 13.11.2012 року у справі №214/2085/12 банку відмовлено у задоволенні скарги на дії нотаріуса та зобов'язанні нотаріуса видати свідоцтво про придбання майна з публічних торгів (том 18, а.с. 24-28).

Відтак, спірне майно залишилось у власності боржника. Матеріалами справи підтверджується, що право власності боржника на спірний об'єкт нерухомого майна в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14 зареєстровано КП "Вінницьке ОБТІ" 30.05.2012 року на підставі Договору купівлі-продажу Р№44 від 14.01.2009 року, Дублікат якого виданий 19.07.2011 року та Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 27.08.2010 року про визнання права власності на самочинно переобладнані приміщення спірного об'єкта нерухомого майна (том 18, а.с. 126-127).

З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно, право власності на яке у боржника виникло з 30.05.2012 року (з моменту його державної реєстрації), не є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №7107Z57 від 23.08.2007 року як "майно, набуте боржником в майбутньому" оскільки на цей момент ЦМК вже було передано банку в ході виконавчого провадження. Відтак, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що кредиторські вимоги банку на суму 8 123 000 грн. основного боргу, що відповідає вартості спірного об'єкта самочинного будівництва, підлягають включенню до четвертої черги задоволення реєстру вимог кредиторів як вимоги, незабезпечені заставою (іпотекою) майна боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх прийнятими з невірним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права та зазначає про таке.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Так, частиною 5 статті 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Така правова позиція викладена в Ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.02.2010 року у справі №6-27804св09.

Отже, визнання права власності на самочинне будівництво за рішенням суду з підстав, передбачених статтею 376 ЦК України, належить до первинних способів набуття права власності, які не залежать від прав попереднього власника. Право власності на об'єкт самочинного будівництва виникає з моменту набрання рішенням суду про визнання такого права законної сили та не пов'язане з його реєстрацією в органах державної реєстрації права власності на нерухоме майно у встановленому законодавством порядку.

Відтак, встановивши обставини визнання за боржником права власності на спірний об'єкт самочинного будівництва в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14 за рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 27.08.2010 року у справі №2-653/2010, яке набрало законної сили, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що право власності на спірний об'єкт нерухомості виникло у боржника лише з моменту його державної реєстрації 30.05.2012 року, як таке що не існувало на момент звернення стягнення на предмет іпотеки та його передачі виконавчою службою іпотекодержателю згідно акта 28.04.2012року.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про набуття боржником права власності на спірне майно за рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 27.08.2010 року у справі №2-653/2010, яке набрало законної сили до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчою службою, а отже спірне майно є складовою частиною цілісного майнового комплексу, переданого в іпотеку за договором №7107Z57 від 23.08.2007 року.

Оскільки судами встановлено, що зазначена частина майна боржника не була відчужена в ході звернення стягнення на майно виконавчою службою, то спірні вимоги іпотекодержателя до боржника на суму 8 123 200 грн. основного боргу, що відповідає вартості спірного об'єкта самочинного будівництва, є забезпеченими заставою майна боржника і підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про припинення в цілому правовідносин іпотеки з огляду на повернення органом державної виконавчої служби виконавчого документа стягувачу постановою від 25.05.2013 року. Такі висновки не узгоджуються з положеннями статті 17 Закону України "Про іпотеку", згідно якої іпотека вважається припиненою з моменту державної реєстрації у встановленому законодавством порядку відомостей про припинення іпотеки, зокрема, у зв'язку із набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

З огляду на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 1, 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 11, 376, 572, 575, 589 ЦК України та статті 17 Закону України "Про іпотеку" на предмет визначення правової природи спірних грошових вимог на суму 8 123 000 грн., як таких, що забезпечені заставою майна боржника, колегія суддів касаційного суду вважає за можливе, застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та прийнявши до уваги встановлені судами обставини визнання за боржником права власності на спірний об'єкт самочинного будівництва, що розташований в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14, за рішенням суду, яке набрало законної сили до моменту складення акта про передачу іпотекодержателю цілісного майнового комплексу боржника, дійти власного висновку щодо черговості задоволення кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях на суму 8 123 000 грн., прийнявши власне рішення касаційного суду про віднесення спірних грошових вимог банку до першої черги задоволення вимог кредиторів як таких, що забезпечені заставою майна боржника (частини цілісного майнового комплексу, набутої боржником після укладення договору іпотеки, але до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки).

Також, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду про задоволення клопотання ініціюючого кредитора ПАТ "Сведбанк" про його заміну правонаступником - ПАТ "Омега Банк" у зв'язку із зміною найменування юридичної особи відповідно до статті 25 ГПК України та не вбачає правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду від 28.08.2014 року в цій частині.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування пунктів 2 - 5 Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року та пункту 2 ухвали господарського суду Чернівецької області від 20.05.2013 року у справі №5027/447-б/2012 та прийняття в цій частині нового рішення про зобов'язання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго" Бурми С.В. включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях на загальну суму 127 161 530, 67 грн., з яких 1 147 грн. судових витрат та 8 123 000 грн. забезпечених заставою вимог у першу чергу, 118 943 421, 40 грн. у четверту чергу, 95 109, 27 грн. пені у шосту чергу. В решті постанову апеляційного суду від 28.08.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 20.05.2013 року слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях задовольнити.

2. Пункти 2 - 4 Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року та пункт 2 ухвали господарського суду Чернівецької області від 20.05.2013 року у справі №5027/447-б/2012 скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення:

"Розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго" Бурмі С.В. включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях на загальну суму 127 162 677, 67 грн., з яких 1 147 грн. судових витрат та 8 123 000 грн. забезпечених заставою вимог у першу чергу, 118 943 421, 40 грн. у четверту чергу, 95 109, 27 грн. пені у шосту чергу.".

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 20.05.2014 року у справі №5027/447-б/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський