Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 910/5370/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 рокуу справі за позовомПрокурора м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект"простягнення коштів за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект"до1. Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", 2. Міністерства енергетики та вугільної промисловості Українипро відшкодування збитків

В С Т А Н О В И В:

у березні 2013 року, прокурор Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" у якому, з урахуванням заяви про уточнення вимог, просив стягнути з ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" на користь ДП "Криворізька теплоцентраль" 14 300 034,25 грн. заборгованості за теплову енергію, поставлену на умовах договору № 1292 від 30.12.2010 року у період з грудня 2011 року по квітень 2013 року, 1 001 002,37 грн. штрафу, 904 902,90 грн. пені та 184 948,20 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи судом, ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення з ДП "Криворізька теплоцентраль" 23 864 817,63 грн. на відшкодування збитків від упущеної вигоди, які виникли внаслідок неналежного виконання ДП "Криворізька теплоцентраль" своїх зобов'язань по договору про спільну діяльність від 27.02.2007 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.11.2013 року первісний позов задоволено частково та постановлено про стягнення з ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" на користь ДП "Криворізька теплоцентраль" 14 300 034,25 грн. заборгованості за теплову енергію по договору № 1292 від 30.12.2010 року, а в решті позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково, стягнено з ДП "Криворізька теплоцентраль" 22 648 187,70 грн. на відшкодування збитків ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект".

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову скасовано, та постановлено нове рішення про відмову у позові. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, зокрема і після оголошення перерви в судовому засіданні до 02.07.2014 року, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 27.02.2007 року ДП "Криворізька теплоцентраль" та ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" уклали договір, визначивши у якому, що не створюючи юридичної особи вони зобов'язуються спільно діяти для досягнення певної мети, а саме виробництва електричної енергії з використанням пари, для забезпечення роботи електрогенеруючого обладнання встановленого в котельні № 1 ДП "Криворізька теплоцентраль".

При цьому ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" зобов'язалось виконати необхідні проектні та монтажні роботи зі встановлення електрогенеруючого обладнання, а ДП "Криворізька теплоцентраль" забезпечити подачу пари до встановленого електрогенеруючого обладнання, що повинно було забезпечувати належний режим його роботи.

Цей договір став предметом судового спору і ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2009 року у справі №50/112 затверджено мирову угоду, за якою, зі згоди на це Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, внесено ряд змін до договору від 27.02.2007 року за якими змінено і доповнено п.п. 1, 5, 4.2.7, 6.1, 8.1 та передбачено, що майнові вклади не об'єднуються, право на майно будь-якого з учасників спільної діяльності жодна із сторін не набуває, ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" зобов'язалось відшкодовувати ДП "Криворізька теплоцентраль" вартість ресурсів, що використовуються для виробництва електричної енергії у обсягах, які зазначаються рахунках.

Тобто, цими умовами договору сторони обумовили не лише правовий режим майна, яке використовується у спільній діяльності, а і визначили, що вартість теплової енергії, яке подається ДП "Криворізька теплоцентраль" обраховується останнім та оплачується ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" окремо, без урахування інших положень договору про спільну діяльність.

На виконання цих умов договору про спільну діяльність, сторони 30.12.2010 року уклали договір № 1292, за яким ДП "Криворізька теплоцентраль" (продавець) зобов'язалось надавати ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" (покупець) теплову енергію у потрібних йому обсягах, а останній оплачувати її вартість подекадно, не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку відповідної декади звітного періоду, на умовах попередньої оплати заявленого обсягу теплової енергії. Після закінчення звітного періоду здійснюється коригування обсягів оплати фактично спожитої теплової енергії, що має своїм наслідком зміну розмірів платежів відповідно до фактичної вартості поставленої теплової енергії ( п. 6 договору).

Передача-приймання теплової енергії засвідчується актом, який сторони складають до 10 числа місяця, наступного за звітним.

У п. 4 договору сторони зазначили, що ДП "Криворізька теплоцентраль" забезпечує подачу теплової енергії у заявлених ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" обсягах за наявності в нього відповідних технічних можливостей, за умови достатнього тиску природного газу (у разі недостатнього тиску природного газу в першу чергу забезпечується діяльність котельні по теплозабезпеченню), та передбачили право теплопостачальника обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у разі порушення договору іншою стороною.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань по договору № 1292 судами встановлено, що за актами приймання-передачі (а. 60-74 т. 1, а.с. 44 т. 2) відповідач прийняв від теплопостачальника у період грудня 2011 р. - березня 2013 р. включно 40 661 Г/кал теплової енергії загальною вартість 34 351 388,66 грн., за яку сплатив 20 051 354,41 грн. і його заборгованість на час розгляду спору судом складає 14 300 034,25 грн.

Обсяги цієї заборгованості відповідач не оспорює, а тому правильно визнавши безпідставними його твердження про право притримання платежів з посиланням на неналежне виконання теплопостачальною організацією умов договору про спільну діяльність від 27.02.2007 року господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд обґрунтовано постановили про стягнення з нього вартості отриманої теплової енергії, відмовивши у решті позову за наведених у судових рішенням мотивів, зокрема і з посиланням на те, що приписи ст. 231 ГК України на спірні відносини не розповсюджуються.

Правомірно відмовлено апеляційним господарським судом і у задоволенні зустрічного позову про відшкодування упущеної вигоди, оскільки договір № 6515/02 від 09.12.2010 року на продаж електроенергії ДП "Енергоринок" укладено ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект", як самостійним виробником електричної енергії, обов'язки якого не пов'язувалися з наявним договором про спільну діяльність від 27.02.2007 року та визначались як особисті, з відповідними наслідками, які могли настати у разі порушення з його сторони умов договору та які не можуть покладатись на інших осіб.

Крім того, стверджуючи про втрачені можливості відповідач визначає їх не настання умовами, які є лише його припущенням, на цьому ґрунтується і висновок судово-економічної експертизи № 375/24 від 29.10.2013 року (т. 3 а.с. 108-133), а тому не визнаючи наявність упущеної вигоди апеляційний господарський суд правильно зазначив, що за відсутності у договорі про спільну діяльність угоджених обсягів поставок теплової енергії, при наявності приписів п. 4 договору купівлі-продажу теплової енергії № 292 від 30.12.2010 року щодо забезпечення, постачання теплової енергії відповідачу за наявності технічних умов для цього, з пріоритетом надання послуг з теплопостачання іншим споживачам, права на обмеження теплопостачання при порушенні умов договору, яка-небудь відповідальність постачальника теплової енергії за недосягнення виробником електричної енергії бажаних обсягів постачання електричної енергії третім особам, виключається.

Поряд з цим, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що спільна діяльність передбачає участь кожного з її учасників у відшкодуванні спільних витрат або збитків, на умовах визначених ст. 1137 ЦК України та п. 7 договору про спільну діяльність від 27.02.2007 року.

Недосягнення певної мети є ризиком, який несе кожен з учасників спільної діяльності і відповідальність за цей ризик не може покладатись на одну із сторін цієї діяльності.

За таких обставин, коли встановлене апеляційним господарським судом відповідає дійсності та ґрунтується на матеріалах справи, яким дана належна правова оцінка, підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко