Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 912/622/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:

ПАТ "ФІДОБАНК" - Лєгостаєва І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 та ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2014 по справі № 912/622/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Н-КТБ", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2014 (суддя Коваленко Н.М.) провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Н-КТБ" зупинено до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги банкрута на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 (колегія суддів: Білецька Л.М. - головуючий, Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2014 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 та ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2014 та направити справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме, ст. 79 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "ФІДОБАНК", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 16.05.2014 року відмовлено в задоволенні усного клопотання представника кредитора - ПАТ "ФІДОБАНК" про визнання обов'язкової явки в засідання суду представника товарної біржі "Електронні торги України"; в задоволенні клопотання №6.2.0.9.0-09/232 від 25.04.2014 року кредитора - ПАТ "ФІДОБАНК", скаргу №6.2.0.9.0-09/235 від 28.04.2014 року кредитора - ПАТ "ФІДОБАНК" на дії ліквідатора визнано необґрунтованою, в задоволенні вимоги кредитора про усунення ліквідатора Цариченка О.О. від виконання ним обов'язків ліквідатора банкрута відмовлено, в задоволенні клопотання №6.2.0.9.0-09/ від 15.05.2014 року кредитора - ПАТ "ФІДОБАНК" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року апеляційну скаргу ПАТ "ФІДОБАНК" задоволено частково, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2014 року скасовано частково, визнано дії ліквідатора Цариченка О.О. незадовільними, неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству, усунуто ліквідатора Цариченка О.О. від виконання ним обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Н-КТБ", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кундас В.А., в решті ухвалу господарського суду 16.05.2014 року залишено без змін.

Листом від 12.08.2014 року №912/622/13/3495/14 суд апеляційної інстанції повідомив господарський суд Кіровоградської області про надходження касаційної скарги ПАТ "ФІДОБАНК" на постанову апеляційної інстанції від 21.07.2014 року, у зв'язку з цим просив направити матеріали даної справи для подальшого скерування до Вищого господарського суду України на підставі статті 109 ГПК України.

Зупиняючи провадження по справі до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги банкрута на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року, суд першої інстанції послався на те, що надіслання матеріалів даної справи до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для подальшого їх скерування до Вищого господарського суду на виконання вимог частини другої статті 109 ГПК України унеможливлює подальший розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши про відповідність оскаржуваної ухвали вимогам статті 79 ГПК України.

Відповідно до статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 ГПК, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи.

Частиною 3 статті 91 ГПК України визначений обов'язок місцевого господарського суду надіслати апеляційному господарському суду одержану апеляційну скаргу разом зі справою у триденний строк.

Згідно з частиною 2 статті 109 ГПК України апеляційний господарський суд зобов'язаний невідкладно надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України.

У разі оскарження судових рішень, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), провадження у справі про банкрутство підлягає зупиненню відповідно до статті 79 ГПК.

Таким чином, в зв'язку з надходженням до суду першої інстанції запиту та направленням матеріалів даної справи до суду апеляційної інстанції для подальшого скерування до Вищого господарського суду України в порядку статті 109 ГПК України у зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 79 ГПК України зупинив провадження у справі про банкрутство ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Н-КТБ" до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги банкрута, оскільки надіслання матеріалів даної справи до Дніпропетровського апеляційного господарського суду унеможливлює подальший розгляд даної справи.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку, тому постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 та ухвала господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2014 відповідають нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 та ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2014 по справі № 912/622/13 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю.Судді:Білошкап О.В. Погребняк В.Я.