Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 910/29714/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація"на рішеннявід 12.02.2015господарського суду міста Києва та на постанову від 08.04.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/29714/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"прозобов'язання вчинити діїВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" (надалі - ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація") звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - ПАТ "Київенерго") про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541431 від 22.092006 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 151859,78 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/29714/14 (суддя Головатюк Л.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (колегія суддів: Гаврилюк О.М. - головуючий, судді - Коротун О.М., Сулім В.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено обставини справи, чим допущено порушення норм матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), пункту 3 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 22.09.2006 між Акціонерною енергетичною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Постачальник) та ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація" (Споживач), укладений Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541431, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеного в Додатку № 1.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 1541431 від 22.09.2006, сторони при виконанні його умов, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, зобов'язані керуватись тарифами, затвердженими КМДА, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії. Постачальник зобов'язався сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на теплову енергію та технічне обслуговування (п. 2.2.4. Договору).

В пунктах 2.5.1. та 2.5.2 Договору № 1541431 від 22.09.2006 сторони погодили, що Споживача має право вимагати від Постачальника надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування; перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами Договору. При цьому сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання умов цього Договору, невірність застосування тарифів і достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію, надання стороні недостовірних даних, які впливають на розрахунки (п. 3.1. Договору).

В Додатку № 2 до Договору № 1541431 від 22.09.2006 (тарифи та порядок розрахунків) передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами встановленими Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими Розпорядженнями КМДА від 10.12.2004 № 2249, за кожну відпущено Гігакалорію без врахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями - 54,42 грн.

На 2010 рік Управлінням цінової політики КМДА були затверджені нові тарифи, а саме Розпорядженнями КМДА № 1332, № 1333, № 1335, № 191, № 392, за якими Постачальником (відповідачем) здійснювалось нарахування за поставлену позивачу топлову енергію.

Позивач звертаючись з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по Договору № 1541431 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 22.092006 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 151859,78 грн., свої вимоги обгрунтував тим, що за судовими рішеннями, які набрали законної сили, в порядку адміністративного судочинстава, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття Розпорядження КМДА № 1332, № 1333, № 1335, № 191, № 392, що є підставою для перерахування вартості поставленої теплової енергії за чинними на той час тарифами, зокрема, відповідно до Розпорядження КМДА "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" від 20.06.2002 № 1245, що зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429, яким встановлено тариф 54,42 грн. за Гкал, без ПДВ (65,30 грн. за Гкал. з ПДВ), тому за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 мало бути нараховано 158 686,59 грн., в той час як відповідач нарахував 310 546,37 грн. за поставлену теплову енергію згідно нечинних тарифів.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Розпорядженням КМДА від 20.06.2002 № 1245 було скасовано Розпорядженням КМДА від 18.04.2008 № 578 (зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 за № 12/778), втім замість скасованого нового розпорядження прийнято не було.

Водночас, з урахуванням приписів частини 6 ст. 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 20 Закону України "Про теплопостачання", судом встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

При цьому враховуючи вимоги ст. 1, частини 2 ст. 24, частини 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 10 Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" та пункту 2 Розділу VІІ Перехідних положень цього Закону, Рішення Київської міської ради "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності" від 20.06.2002 № 28/28, судом зауважено, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Згідно з пунктом 7 частини 1 ст. 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає та встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх одержанням. Відповідно до ст. 41 даного Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

За встановленого та виходячи з правового аналізу адміністартивного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанцій, дійшов висновку, що нормативно-правові акти КМДА (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради не підлягають державній реєстрації відповідно до Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", що свідчить про чинність Розпоряджень КМДА № 1332, № 1333, № 1335, № 191, № 392, а отже відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки господарських судів передчасними з наступних підстав.

Посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суди надали юридичну оцінку Розпорядженням КМДА, які вже були предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства та дійшли до протилежних юридичних висновків, не взявши до уваги те, що, як вірно вказано позивачем у касаційній скарзі, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541431 від 22.092006 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 151859,78 грн., у зв'язку з визнанням нечинними та скасуванням з моменту прийняття Розпоряджень КМДА № 1332, № 1333, № 1335 відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010 по справі № 2а-188/10, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України.

Відповідно до частини 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Окрім цього, в рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також в рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" констатовано, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Наведене дає підстави вважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені за неповно з'ясованими обставинами та за відсутності правової визначеності щодо предмету спору, у зв'язку з чим зазначені судові рішення не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону. Це, в свою чергу, дає підстави для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, повно з'ясувати фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/29714/14 скасувати.

Справу № 910/29714/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук