Постанова ВГСУ від 02.06.2015 року у справі №5023/8677/11

Друк

Пошук

202

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.06.2015 року у справі №5023/8677/11

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 5023/8677/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"на ухвалугосподарського суду Харківської області від 02.12.2014та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015у справі № 5023/8677/11 господарського суду Харківської областіза заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання банкрутомза участю представників сторін: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2014 у справі № 5023/8677/11 відмовлено ПАТ "Райффайзен банк Аваль", в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль" в задоволенні заяви (вх. № 10453 від 20.03.2013) про визнання недійсними аукціонів з продажу майна боржника та відповідних договорів купівлі-продажу цього майна.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 5023/8677/11 апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен банк Аваль" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2014 у справі № 5023/8677/11 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Райффайзен банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 5023/8677/11, прийняти нове рішення, яким заяву про визнання недійсним аукціонів з продажу майна боржника та відповідних договорів купівлі-продажу задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 3, 21, 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Касаційну скаргу мотивовано тим, що неможливо було відчужувати майно боржника по частинах різним особам без попереднього поділу вказаного майна на відповідні частки.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2011 порушено провадження у справі № 5023/8677/11 за заявою ФОП ОСОБА_5 про визнання його банкрутом.

Постановою господарського суду Харківської області від 17.11.2011 ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Салахутдінова Д.В.

До господарського суду звернулось ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль" з заявою (вх. №10453 від 20.03.13) в якій просило суд:

- визнати аукціони з продажу майна ФОП ОСОБА_5, проведені Харківською товарною біржею 27.04.12 та 05.07.12, недійсними;

- визнати недійсними: протокол № П29/2012 біржового аукціону по реалізації майна ФОП ОСОБА_5, протокол № П-30/2012 біржового аукціону по реалізації майна ФОП ОСОБА_5 від 27.04.12, протокол від 05.07.12 № П-34/2012;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ліквідатором Салахутдіновим Д.В., ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Темпор", від 25.05.2012, зареєстрований в реєстрі за №1238, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., щодо продажу нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-9, загальною площею 194,8 кв.м в літ. "А-2", що знаходяться за адресою АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.05.2012, зареєстрований в реєстрі за №1241, укладений між арбітражним керуючим Салахутдиновим Д.В., ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Темпор", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., щодо продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-11, загальною площею 195,0 кв.м. в літ. "А-2", що знаходяться за адресою АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.07.2012, укладений між

арбітражним керуючим Салахутдиновим Д.В. та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 1596 з продажу нерухомого майна - мансарда №1 загальною площею 201,8 кв.м., в літ. "А-2" за адресою АДРЕСА_1;

- застосувати до сторін правові наслідки недійсності правочину згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України;

- стягнути зі сторін на користь АТ "Райффайзен банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" суму судового збору за подання заяви в сумі 1 147,00 грн.

Заява ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль" мотивована тим, що аукціон проведено за початковою вартістю, розрахованою відповідно до звіту, який не відповідає нормам діючого законодавства, що не дотримано 30-ти денного терміну проведення аукціону, що правочин про відчуження спірного майна не вважається біржовою операцією, що під час проведення торгів спірне майно знаходилось в іпотеці, а також, що відчужувати об'єкт нерухомості можливо тільки в цілому, а не по частинах.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, розглядаючи вищевказану заяву ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль", встановив, що 22.11.2011 між ліквідатором та ТОВ "Торговий будинок "Форвард", який є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 9423/10 від 12.03.2010) укладено договір на виконання робіт по оцінці заставного майна: нежитлової будівлі літ."А-2" площею 591,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначеним суб'єктом оціночної діяльності виготовлений звіт про оцінку заставного майна, відповідно до якого його вартість складає 663 200,00 грн.

23.11.2012 до господарського суду надійшов висновок судового експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, в якому зазначено, що ринкова вартість заставного майна банкрута станом на 22.11.2011, а саме: нежитлової будівлі літ. А-2 площею 591,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з ПДВ становить 668 000,00 грн.

Господарський суд, керуючись ст. 35 ГПК України, зазначив, що питання правомірності здійсненої оцінки заставного майна вже вирішено судом ухвалою суду від 28.03.2013, яка залишена в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2013.

24.11.2011 між ліквідатором та ТОВ Торговий будинок "Форвард" укладено договір-доручення на продаж спірного майна на аукціоні.

30.03.2012 в газеті "Харківський кур'єр" здійснена публікація оголошення про проведення аукціону з продажу заставного майна.

27.04.2014 відбувся аукціон з продажу приміщень 1-ого поверху № 1-11 в літ "А-2" загальною площею 195,0 кв.м., переможцем якого стало ТОВ "Темпор" за результатами якого 05.05.2012 між ліквідатором та ТОВ "Темпор" укладено договір купівлі-продажу.

27.04.2014 відбувся аукціон з продажу приміщень 2-ого поверху № 1-9 в літ "А-2" загальною площею 194,8 кв.м., переможцем якого стало ТОВ "Темпор" за результатами якого 05.05.2012 між ліквідатором та ТОВ "Темпор" укладено договір купівлі-продажу.

05.07.2012 відбувся аукціон з продажу приміщення мансарди № 1 в літ "А-2" загальною площею 201,8 кв.м., переможцем якого став ОСОБА_10 за результатами якого 18.07.2012 між ліквідатором та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що твердження банку про невитримання терміну проведення аукціону з моменту опублікування оголошення про його проведення є помилковими.

Висновки заявника про те, що правочини про відчуження спірного майна не можуть вважатися біржовими операціями є, на думку суду першої інстанції, хибними, оскільки товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій (ст.1 Закону України "Про товарну біржу"); забезпечує створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг; збір, обробку і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку (ст.4 Закону України "Про товарну біржу"). Проведення аукціону не є біржовою операцією, яка є угодою.

Щодо тверджень банку про наявність іпотеки під час відчуження ліквідатором майна банкрута, господарський суд зазначив в ухвалі, що вони є безпідставним, оскільки, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Пунктом 5 постанови господарського суду Харківської області від 17.11.2011 було скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Ухвалою суду від 09.02.2012 роз'яснено резолютивну частину постанови суду від 17.11.2011, що з дня винесення постанови про визнання боржника банкрутом виключається запис з державного реєстру іпотек про обтяження спірного нерухомого майна банкрута.

Щодо тверджень заявника - ПАТ "Райффайзен банк Аваль", в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль" про те, що неможливо було відчужувати майно по частинах без попереднього його поділу на частки, суд першої інстанції зазначив: по-перше, представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в обґрунтування свого твердження посилається на норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, яка набрала чинності вже після реалізації спірного майна, тому не може бути застосована для спірного питання, оскільки, в п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року; по-друге, власник майна для відчуження об'єкту мав отримати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (п.63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), який відповідно до п.7.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, в редакції на момент проведення торгів, повинен був містити, в тому числі, опис об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (дані про будівлі, споруди, їх частини, об'єкт незавершеного будівництва; найменування та літеровка; загальна та житлова площа; площа земельної ділянки (у разі наявності такої інформації); матеріали стін тощо), що формується за результатом проведеної технічної інвентаризації такого об'єкта.

Таким чином, на думку господарського суду, бюро технічної інвентаризації не було заборонено видавати за заявою власника витяги з метою відчуження, в якому зазначено частини, з яких складається об'єкт нерухомого майна.

Суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 203, 215, 626, 627, 628, 655 ЦК України та ст.ст. 179, 180, 256 ГК України, зазначив, що сторонами договорів купівлі-продажу спірного майна (а саме: ліквідатором та покупцями спірного майна - ТОВ "Темпор" та ОСОБА_9) досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Несплата грошових коштів покупцем за спірним договором не тягне за собою недійсність правочину, оскільки невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків.

Оскільки, спірні договори купівлі-продажу укладені між ліквідатором банкрута Салахутдіновим Д.В. (продавцем), ТОВ "Темпор" та ОСОБА_9 (покупцями), а заявник - ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен банк Аваль" не є учасником спірних вищезазначених договорів, господарський суд дійшов висновку, що обраний спосіб захисту порушеного права (визнання договорів недійсними) не призведе до захисту порушеного права, навіть якщо судом буде встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права банку.

Суд першої інстанції, не знайшов правових підстав для визнання недійсними спірних договорів купівлі продажу майна банкрута, оскільки, заява про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, за якими заявник не є стороною у договорі, не є способом захисту порушеного права.

Також, господарський суд, керуючись вимогами ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не задовольнив вимоги банку про визнання недійсними аукціонів та протоколів проведення біржових аукціонів по реалізації спірного майна, оскільки, а ні аукціон, а ні протокол аукціону не є правочинами або актами, а норми чинного законодавства не містять такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання недійсними аукціону та протоколу проведення аукціону.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції відмовив ПАТ "Райффайзен банк Аваль", в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль" в задоволенні заяви (вх. № 10453 від 20.03.2013).

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що апеляційна скарга - ПАТ "Райффайзен банк Аваль" не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу від 02.12.2014 слід залишити без змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 02.12.2014, встановила, що за боржником на праві власності було зареєстровано нерухоме майно - нежитлова будівля літ "А-2" загальною площею 591,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка знаходилася в іпотеці у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в забезпечення виконання боржником умов кредитного договору № 010-2/07-01-0652-08 від 04.08.2008.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в апеляційній скарзі, заявник стверджував, що, на його думку, неможливо було відчужувати майно по частинах без попереднього поділу вказаного майна на відповідні частки.

Колегія суддів апеляційної інстанції, надаючи оцінку вищевказаним твердженням банку, встановила, що об'єкт нерухомості, який належить боржникові - нежитлову будівлю літ "А-2" загальною площею 591,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - дійсно відчужувався не в цілому, а частинами. І з матеріалів справи та пояснень представників учасників процесу в судових засіданнях, судом другої інстанції встановлено, що відповідне оформлення кожної із часток поділеного у вищевказаний спосіб окремого об'єкта нерухомості було здійснено вже після укладення спірних договорів купівлі-продажу, шляхом реєстрації права власності за покупцями.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, яка набрала чинності вже після реалізації спірного майна, та на які в обґрунтування свого твердження посилається банк, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, та додатково зазначив, що ні Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (як в попередній, так і в нині чинній редакції), ні інші нормативні акти також не містять приписів, відповідно до яких відчужуватися може лише об'єкт нерухомості вцілому, відповідно до зареєстрованого на нього права власності.

Твердження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" що неможливість відчуження майна по частинах без попереднього поділу вказаного майна на відповідні частки, випливає не із конкретної норми закону, а із системного аналізу ст.6, 21, 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, довільним тлумаченням приписів вищевказаних законодавчих норм та не може бути підставою для висновку про те, що зміст спірних правочинів будь-яким чином суперечить Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" або іншим актам цивільного законодавства - жодний з яких не обмежує власника в його праві реалізовувати нерухомість частинами без попередньої реєстрації кожної з цих частин як окремого об'єкта нерухомості.

Також, судом апеляційної інстанції, з наданих арбітражним керуючим суду апеляційної інстанції правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності ФОП ОСОБА_5 на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що на момент вчинення спірних правочинів, у кожному з цих документів зазначено частини, з яких складається даний об'єкт (нежитлові приміщення 1-го поверху №1-11, загальною площею 195,0 кв.м.; нежитлові приміщення 2-го поверху №1-9, загальною площею 194,8 кв.м; та мансарда №1 загальною площею 201,8 кв.м).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не знайшла правових підстав (встановлених статтями 203, 215 ЦК України) для визнання спірних договорів недійсними, оскільки заявником апеляційної скарги, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не доведено тверджень про їх невідповідність чинному законодавству.

Щодо тверджень ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про те, що банком до теперішнього часу не отримано коштів від реалізації належного боржникові об'єкта нерухомості, а суму, перераховану банку ліквідатором ФОП ОСОБА_5 після надходження оплати за першим із укладених договорів, було повернуто у зв'язку з неправильним оформленням платіжних документів, суд апеляційної інстанції зазначив, що невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль" в задоволенні заяви (вх. № 10453 від 20.03.2013) та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові, ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2011 порушено провадження у справі № 5023/8677/11 за заявою ФОП ОСОБА_5 про визнання його банкрутом, в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону від 30.06.1999.

Згідно ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Відповідно до вимог ст. 1 вказаного Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 29 вказаного Закону визначено, що майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Згідно ч. ч. 1, 10 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи зі змісту вимог ст.ст. 29, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор в ліквідаційній процедурі здійснює у встановленому законом порядку продаж саме того майна, яке попередньо було оцінено арбітражним керуючим, у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередні інстанцій, 22.11.2011 між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Торговий будинок "Форвард", який є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 9423/10 від 12.03.2010) укладено договір на виконання робіт по оцінці заставного майна: нежитлової будівлі літ."А-2" площею 591,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначеним суб'єктом оціночної діяльності виготовлений звіт про оцінку заставного майна, відповідно якого його вартість складає 663 200,00 грн.

24.11.2011 між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Торговий будинок "Форвард" укладено договір-доручення на продаж спірного майна на аукціоні.

Але, 27.04.2014 відбувся аукціон з продажу приміщень 1-ого поверху № 1-11 в літ "А-2" загальною площею 195,0 кв.м., переможцем якого стало ТОВ "Темпор" за результатами якого 05.05.2012 між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Темпор" укладено договір купівлі-продажу.

27.04.2014 відбувся аукціон з продажу приміщень 2-ого поверху № 1-9 в літ "А-2" загальною площею 194,8 кв.м., переможцем якого стало ТОВ "Темпор" за результатами якого 05.05.2012 між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Темпор" укладено договір купівлі-продажу.

05.07.2012 відбувся аукціон з продажу приміщення мансарди № 1 в літ "А-2" загальною площею 201,8 кв.м., переможцем якого став ОСОБА_10 за результатами якого 18.07.2012 між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу.

Суд касаційної інстанції, враховуючи вищевказане, вважає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не з'ясовано та не встановлено, чи було здійснено ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Салахутдиновим Д.В. перед продажем на аукціоні оцінку частин нежитлової будівлі літ."А-2" площею 591,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщень 1-ого поверху, приміщень 2-ого поверху та приміщення мансарди, які продавались окремо та самостійно на аукціонах 27.04.2014 та 05.07.2012, та як відповідно визначалась початкова вартість продажу кожної частини нежитлової будівлі літ."А-2" площею 591,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, які було продано ТОВ "Темпор" та ОСОБА_10

Згідно абз. 6 ч. 5 ст. 3-1 арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за боржником на праві власності було зареєстровано нерухоме майно - нежитлова будівля літ "А-2" загальною площею 591,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка знаходилася в іпотеці у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в забезпечення виконання боржником умов кредитного договору № 010-2/07-01-0652-08 від 04.08.2008.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередні інстанцій, заявник - ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль" в своїй заяві про визнання недійсними аукціонів з продажу майна боржника та відповідних договорів купівлі-продажу цього майна зазначав про наявність іпотеки під час відчуження ліквідатором майна банкрута, проте, господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, що такі твердження заявника є безпідставними, оскільки, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Пунктом 5 постанови господарського суду Харківської області від 17.11.2011 було скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Ухвалою суду від 09.02.2012 роз'яснено резолютивну частину постанови суду від 17.11.2011, що з дня винесення постанови про визнання боржника банкрутом виключається запис з державного реєстру іпотек про обтяження спірного нерухомого майна банкрута.

Проте, суд касаційної інстанції із такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується та вважає, що суди першої та другої інстанцій, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, не мотивували таких своїх висновків з посиланням на спеціальні норми права, які регулюють правовідносини іпотеки.

Посилання судів попередні інстанцій на абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як на підставу припинення іпотеки є неправомірним, оскільки, в даному випадку ідеться про іпотеку, як спосіб забезпечення виконання основного забезпеченого нею зобов'язання, а саме, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в іпотеку кредитора - ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль" передано майно банкрута - ФОП ОСОБА_5 в забезпечення виконання боржником умов кредитного договору № 010-2/07-01-0652-08 від 04.08.2008,факт прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом не є правовою підставою припинення іпотеки.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України та абз. 6 ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не з'ясовано, чи повідомив ліквідатор кредитора - ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль", вимоги якого забезпечено майном банкрута, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство, зокрема, спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.

Якщо така угода укладена боржником з фізичною особою, заява про її визнання недійсною також підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство, оскільки положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 1 ГПК України не виключають участі у справі про банкрутство фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Розгляд заяв про визнання угод (правочинів) недійсними повинен здійснюватись з дотриманням загальних засад господарського судочинства та правил судового провадження, передбачених ГПК України, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода (правочин).

- визнати аукціони з продажу майна ФОП ОСОБА_5, проведені Харківською товарною біржею 27.04.12 та 05.07.12, недійсними; - визнати недійсними: протокол № П29/2012 біржового аукціону по реалізації майна ФОП ОСОБА_5, протокол № П-30/2012 біржового аукціону по реалізації майна ФОП ОСОБА_5 від 27.04.12, протокол від 05.07.12 № П-34/2012; - визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ліквідатором Салахутдіновим Д.В., ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Темпор", від 25.05.2012, зареєстрований в реєстрі за №1238, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., щодо продажу нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-9, загальною площею 194,8 кв.м в літ. "А-2", що знаходяться за адресою АДРЕСА_1; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.05.2012, зареєстрований в реєстрі за №1241, укладений між арбітражним керуючим Салахутдиновим Д.В., ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Темпор", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., щодо продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-11, загальною площею 195,0 кв.м. в літ. "А-2", що знаходяться за адресою АДРЕСА_1; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.07.2012, укладений між арбітражним керуючим Салахутдиновим Д.В. та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 1596 з продажу нерухомого майна - мансарда №1 загальною площею 201,8 кв.м., в літ. "А-2" за адресою АДРЕСА_1; - застосувати до сторін правові наслідки недійсності правочину згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України; - стягнути зі сторін на користь АТ "Райффайзен банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" суму судового збору за подання заяви в сумі 1 147,00 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в даному випадку, ОСОБА_9 - покупець за договором купівлі-продажу нерухомого майна банкрута - ФОП ОСОБА_5 від 18.07.2012, підлягав залученню господарським судом до участі у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 при розгляді вищевказаної заяви банку самостійною ухвалою, оскільки результати розгляду даної заяви можуть вплинути на права та обов'язки вказаної особи.

Із матеріалів справи вбачається, що розглядаючи заяву ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль" (вх. № 10453 від 20.03.2013) про визнання недійсними аукціонів з продажу майна боржника та відповідних договорів купівлі-продажу цього майна, гр. ОСОБА_9 ухвалою до участі у справі про банкрутство залучено не було, отже, в даному випадку, неможливо зробити висновок про розгляд судами попередніх інстанцій справи в повному обсязі, з дотриманням загальних засад господарського судочинства та правил судового провадження, передбачених ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відхиляючи будь-які доводи сторін, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи не взято до уваги судом.

В даному випадку, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі ухилився, в порушення вимог ст.ст. 4-7, 43, 84 ГПК України, від надання правової оцінки кожній із вимог заяви ПАТ "Райффайзен банк Аваль", в особі ХОД "Райффайзен банк Аваль", не зробив по кожній із заявлених вимог в мотивувальній частині ухвали належного правового висновку, в резолютивній частині ухвали господарського суду також відсутні висновки по кожній з вимог заявника. Суд апеляційної інстанції, всупереч приписам ст.ст. 43, 84, 101 ГПК України, справу по суті повторно не розглянув та не виправив неповноту розгляду справи в суді першої інстанції.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновків в ухвалі та постанові про те, що а ні аукціони, а ні протоколи не містить обов'язкових ознак правочину та підстав захисту порушених прав, як це визначено ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, не є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну та припинення їх цивільних прав та обов'язків, а норми чинного законодавства не містять такого способу захисту прав та інтересів як визнання недійсними аукціону та протоколу проведення аукціону.

Разом з тим, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають істотне значення для справи, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 02.12.2014 та постанова суду апеляційної інстанції від 03.02.2015 у справі № 5023/8677/11 підлягають скасуванню, а справа № 5023/8677/11 підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 5023/8677/11 - скасувати. Справу № 5023/8677/11 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк