Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 903/136/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиМіністерства оборони Українина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 903/136/16Господарського суду Волинської області за позовомЗаступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-ВолинськийдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1:Державної інспекції сільського господарства у Волинській областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 2:Військової частини А1008 (польова пошта В0259)простягнення 5565619,53грнв судовому засіданні взяли участь представники :від прокуратури: від позивача-1: від позивача-2: від відповідача: від третіх осіб:Грищенко М.А. (прокурор відділу Генпрокуратури) Рудник Ю.М. (довіреність №220/485/д від 26.12.12.2016) не з'явились не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Волинської області (головуючий суддя - Дем'як В.М., судді - Кравчук А.М., Костюк С.В.) від 09.08.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді - Огороднік К.М., Коломис В.В.) від 04.10.2016, у справі №903/136/16 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Міністерство оборони України просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.125, 126, 156, 157 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст.47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача-1 та прокурора відділу Генеральної прокуратури України, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення.

Заступник військового прокурора Луцького гарнізону звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі ТОВ "Прогрес") на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський 5565619,53грн збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки.

Судами встановлено таке.

Виконавчий комітет Волинської обласної Ради народних депутатів у відповідності із розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 25.11.1959 №1794-1072 видав Володимир-Волинській КЕЧ району (правонаступник - КЕВ м. Володимир-Волинський) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 6491,5га (т.1, а.с.33-35).

28.03.2006 частина земельної ділянки площею 5442,34га, на якій розташований військовий полігон (військове містечко №14), по акту прийому-передачі №343 від 20.02.2006 року була передана у користування та закріплена за Військовою частиною А-2331 (т.1, а.с.36-37).

28.04.2010 Володимир-Волинською районною державною адміністрацією було видане розпорядження №163 "Про погодження надання дозволу на вирощування сільськогосподарських культур, пунктом 1 якого Військовій частині А2331 погоджено надання дозволу ТОВ "Прогрес" на вирощування сільськогосподарських культур та випасання худоби на земельних ділянках загальною площею 320га, в тому числі 255га ріллі та 65га пасовищ, які знаходяться в її постійному користуванні, що підтверджуються державним актом на право користування землею №1 та актом (т.1, а.с.33-37).

31.08.2010 Волинський окружний адміністративний суд за позовом військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі КЕВ м. Володимир-Волинський та Військової частини А-2331 до Володимир-Волинської районної державної адміністрації та ТОВ "Прогрес" скасував розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області від 28.04.2010 №163 "Про погодження надання дозволу на вирощування сільськогосподарських культур" щодо погодження військовій частині А-2331 надання дозволу ТОВ "Прогрес" вирощування сільськогосподарських культур та випасання худоби на земельних ділянках військового полігону загальною площею 320га (т.1, а.с.40-43).

Таким чином, з моменту набрання чинності постанови Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 будь які законні підстави для використання ТОВ "Прогрес" земельної ділянки полігону військової частини А-2331 площею 320га відпали.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.05.2011 по справі №5004/332/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2011. та постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2011, зобов'язано ТОВ "Прогрес" (код ЄДРПОУ 03735110) припинити використання, звільнити та передати земельну ділянку полігону Військової частини А-2331 площею 320га Військовій частині А-2331, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 1 (т.1, а.с.44-54).

29.05.2011 за вих. №96 ТОВ "Прогрес" повідомило КЕВ м. Володимир-Волинський та військову частину А-2331 про припинення використання земельної ділянки військового полігону з 01.11.2011 (т.1, а.с.55).

Згідно акта №1 прийому земельної ділянки військового містечка №14 (полігон) військової частини А-2331 від 01.11.2011 земельну ділянку площею 320га прийнято до складу земель полігону військової частини А2331 (т.1, а.с.56-57).

30.08.2012 КЕВ м. Володимир-Волинський надіслав листа №1201 Волинському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в якому повідомив про виявлення ознак нецільового використання земель полігону військової частини А-2331, шляхом засівання земельної ділянки площею 320га, яку використовувало ТОВ "Прогрес", сільськогосподарськими культурами. Наведене також підтверджується листом військової частини А-2331 від 05.09.2012 №1222 та комісійним актом огляду земельної ділянки на території військового містечка №14, складеним представниками даної військової частини 04.09.2012 (т.1, а.с.58-60).

05.09.2012 Державною інспекцією сільського господарства України було здійснено перевірку земельної ділянки навчального полігону військової частини А-2331, розташованого на території Білинської, Зорянської, Пятиднівської, Зарічпнської, Оваднівської, сільських рад, Устилузької міської ради Володимир-Волинського району (т.1, а.с.61-63).

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки не встановленими особами на території Білинської сільської ради, за межами населеного пункту Володимир-Волинського району Волинської області розмір шкоди становить 5565619,53грн (т.1, а.с.110-111).

У вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 (аналогічна позиція висловлена у п.3.6. Пленумом Вищого господарського суду України у постанові №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (редакція станом на 17.10.2012)).

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; - протокол про адміністративне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (аналогічна позиція викладена у п.3.8. вищезазначеної постанови №6 від 17.05.2011 та положеннях Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель").

Подаючи позов до суду та в процесі судового розгляду прокурор та представники позивача доводять про те, що Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області був зафіксований факт використання земельної ділянки орієнтовною площею 320га полігону Військової частини А-2331 для вирощування сільськогосподарських культур, про що було складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.09.2012. Отже, вважають, що факт самовільного заняття земель оборони був встановлений компетентним органом. Відсутність припису про усунення земельного законодавства та протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення пояснюють тим, що на час проведення перевірки не можливо було встановити особу порушника (т.1, а.с.10-11). Водночас, заявляють про те, що фіксація Державної інспекції у Волинській області факту самовільного використання земельної ділянки орієнтовною площею 320га полігону Військової частини А-2331 для вирощування сільськогосподарських культур, а також інші докази, зібрані в межах кримінального провадження №42013020220000003 за фактом самовільного заняття земельної ділянки, які додаються до позовної заяви встановлюють факт самовільного використання з боку ТОВ "Прогрес" землями оборони, точна площа яких складає 304,5977га.

Водночас, відповідно до Закону України "Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом перевірок.

На час фіксації з боку Державної інспекції сільського господарства у Волинській області факту самовільного використання земельної ділянки, що є предметом судового розгляду, порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель було визначено Державним комітетом України по земельних ресурсах та затверджено наказом №312 від 12.12.2003.

Наведений Порядок визнав процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок.

Згідно п.1.2. Порядку державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

При проведенні перевірки державний інспектор: - установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; - при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; - установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; - перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; - перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; - уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Розділом 5 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (затвердженим наказом №312 від 12.12.2003) визначено оформлення документів за результатами перевірок.

Пунктом 5.1. Порядку встановлено, що при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Згідно п. 5.4. Порядку в акті державний інспектор зазначає: - дату та місце складання акта; - посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; - посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; - посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; - місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; - місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; - категорію земель та склад угідь; - цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; - наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; - обставини порушення земельного законодавства; - суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

Відповідно до п.5.6. Порядку в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

При досліджені форми та змісту акта перевірки від 05.09.2012 на який посилається прокурор та позивачі, як на доказ фіксації самовільного використання земельної ділянки (том-1, а.с.61-62), судами встановлено, що він не відповідає затвердженій уніфікованій формі, перевірка проведена без дотримання порядку її проведення та оформлення документів за результатами перевірки здійснено без дотримання приписів Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (чинним на момент здійснення перевірки).

За оцінкою судів акт перевірки заповнений із порушенням вимог Розділу 5 "Оформлення документів за результатами перевірки", а саме: - не описано суть наявного правопорушення; - заявлені неіснуючі документи на землю; - не визначено площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; - відсутня план-схема земельної ділянки та порушена її частина; при проведенні перевірки в/ч А2331, якщо інспектор отримав ймовірну інформацію про порушення земельного законодавства то згідно абзацу 7 п.3.2. Розділу 3 Інспектор повинен був провести позапланову перевірку, чого не було зроблено.

Відсутність картографічних даних про межі та площу самовільно-зайнятої земельної ділянки виключає правомірність виникнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки та її розміру, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З огляду на викладені обставини, даний акт суди правомірно не прийняли як допустимий доказ, оскільки ними достеменно встановлено, що останній складений з порушенням встановленого Порядку.

Згідно п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619.

Прокурор та позивачі просять стягнути розмір шкоди в сумі 5565619,53грн.

Судами встановлено, що: в матеріалах справи містяться декілька розрахунків розміру шкоди (т.1, а.с.110-111, 263-264) у яких розраховано різні розміри заподіяної шкоди; відсутні відомості та належні докази (план-схема місця розташування земельної ділянки, схематичний абрис чи вікопіювання з картографічних матеріалів, планів земельної ділянки з прив'язкою місцевості та зазначення суміжних землекористувачів), щодо площі земельної ділянки на якій виявлено порушення, а саме який її розмір самовільно зайнятий та використовувався ТОВ "Прогрес"; на момент перевірки не було встановлено точної площі самовільно зайнятої земельної ділянки, відповідно до розміру якої можна було б розрахувати суму збитків, що підтверджується даними акта огляду земельної ділянки на території військового містечка №14 (полігон) військової частини А-2331 від 04.09.2012 (т.1, а.с.60) та даними листа начальника Держсільгоспінспекції у Волинській області №1468 від 10.09.2012 (т.1, 64-65); із довідки, яка видана управлінням Держгеокадасту у Володимир-Волинському районі №0-28-0.1-584/2-16 від 18.03.2016 (т.2, а.с.64) вбачається, що згідно статистичної звітності за формами 6-зем, 2-зем перебувають земельні ділянки загальної площею 6132,7835; до 01.01.2005 земельні ділянки з цих земель площею 1704га, з них 1596га рілля, 79га сіножаті, 29га відкриті без рослинного покриву землі, перебували у користуванні підсобного господарства Міністерства оборони України радгоспу "Волинський".

Встановивши обставини справи, суди дійшли до правомірного висновку, що прокурором та позивачами не було підтверджено належними та допустимими доказами розмір самовільно зайнятої площі відповідачем саме із земель оборони.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Пунктами 1, 5 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Кадастровий план земельної ділянки від 06.11.2013 №12/6-7889, виготовлений Володимир-Волинським міськрайонним відділом Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" на який посилаються прокурор та позивачі як на доказ визначеної точної площі самовільно зайнятої земельної ділянки відповідно до змісту якого площа розораних земель на території Білинської сільської ради (за межами населених пунктів) становила 276,0974га, площа розораних земель на території Зорянської сільської ради (за межами населених пунктів) - 28,5003га., а отже відповідно загальна площа земельних ділянок, що застосована для розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок становить 304,5977га, не взято судами до уваги суду належний доказ, оскільки останній виготовлений майже через рік після проведення перевірки Держгоспінспекцією із складанням відповідного акта 05.09.2012 (копія кадастрового плану надіслана до інспекції листом слідчого управління УМВС України у Волинській області від 06.11.2013 №12/6-7889).

Судами встановлено, що самовільне використання земельної ділянки відповідачем, що проявилося у вирощуванні сільськогосподарських культур носило сезонний характер.

При визначенні розміру шкоди (збитків), заподіяних юридичній або фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), слід враховувати, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в загальному порядку (стаття 22 ЦК України). Збитками у даному випадку визнаються: а) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); б) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, юридичній або фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки) внаслідок її незаконного використання іншою юридичною чи фізичною особою можуть бути заподіяні реальні збитки, які пов'язані із знищенням або пошкодженням речі (знищенням чи пошкодженням поверхневого родючого шару ґрунту), а також збитки внаслідок упущеної вигоди (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене). При цьому необхідно враховувати, що шкода заподіяна самовільним зайняттям відшкодовується на підставі загальних норм ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За змістом статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки судами встановлено, що прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами розмір завданої шкоди, не визначено конкретного місцезнаходження спірної земельної ділянки (дана обставина має значення для одержувача коштів,що є предметом судового спору), суди дійшли правомірного висновку про недоведеність розміру шкоди як одного із елементів складу цивільного правопорушення, що виключає підстави для покладення відповідальності на відповідача. Крім того, ні прокурором, ні позивачами не доведено причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків у вигляді ані реальних збитків, ані упущеної вигоди, оскільки до спірних площ земельних ділянок, згідно наявних в матеріалах справи документів, входить полігон військової частини, і можливість його використання КЕВ безпосередньо, або за погодженням Міністерства оборони України, третіми особами в сільськогосподарських цілях, зокрема, можливість надання в оренду, в попередніх судових інстанціях недоведена.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Прогрес" шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 5565619,53грн, відмовлено законно і обгрунтовано.

Доводи скаржника про безпідставне застосування до спірних правовідносин попередніми судовими інстанціями Наказу Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель від 12.09.2007 № 110 затверджені Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, не спростовують встановлених судами обставин недоведеності наявності всіх елементів складу правопорушення, як підстави для відмови в позові, у в'язку з чим, колегією суддів відхиляються.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 903/136/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

О.Яценко