Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Справа № 910/13058/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп"та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2014у справі№910/13058/14 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпериклаз" 2. Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Зіон"провизнання договору недійсним та припиненимза участю представників сторінвід позивача: Соколов С.В.від відповідача-2: Лінніченко І.В.від третьої особи та відповідача-1: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпериклаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазбанк" про визнання недійсним на підставі ст. 234 ЦК України договору поруки №8 від 22.04.2011, укладеного за участю позивача та відповідачів, а також визнання цього договору припиненим згідно з положенням ч. 1 ст. 559 ЦК України.

До участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіон".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 (суддя Гулевець О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (колегія суддів у складі: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), у задоволенні позову відмовлено з підстав його недоведеності.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02.03.2010 між ТОВ "Укрпериклаз" (позичальник) та ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" (кредитор) укладено Кредитний договір №1/2010, за умовами якого банк надав позичальнику кредит для завершення першого етапу проекту з введення в експлуатацію виробництва для переробки розсолів бішофіту та створення запасів сировини, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором укладено договір поруки №8 від 22.04.2011 між ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" (кредитор), ТОВ "Укрпериклаз" (позичальник) та позивачем (поручитель). Згідно з цим договором позивач поручився перед кредитором у сумі, що не перевищує 32000000 грн. за виконання позичальником зобов'язань по Кредитному договору №1/2010 від 02.03.2010, за умовами якого позичальник зобов'язаний не пізніше 01.04.2014 повернути кредит у розмірі 40000000 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 17% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 32% річних, а також, комісії, штрафи та пені у розмірі у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

При цьому згідно з п.п. 1.3, 2.6 договору поруки №8 від 22.04.2011 поручитель, підписуючи даний договір, засвідчив, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору та згоден забезпечувати виконання всіх його умов; а кредитор зобов'язаний повідомити в письмовій формі про внесення до кредитного договору будь-яких змін та доповнень стосовно суми кредитних коштів, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строків виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами на адресу поручителя.

Також 27.10.2011 між ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" (кредитор) та ТОВ "Укрпериклаз" (позичальник) укладено додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010. Вказаною додатковою угодою передбачено прийняття додаткового забезпечення виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором, а також затверджено графік виплати прострочених процентів, несплачених станом на дату укладення цієї додаткової угоди. Зокрема, у додатковій угоді вказано, що відповідний кредит забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, що належать майновому поручителю Товариству з обмеженою відповідальністю "Зіон" в сумі 5000000 грн., що розміщені на вкладному (депозитному рахунку) №2615301112818.980 в АБ "Укргазбанк" у відповідності з умовами договору банківського строкового вкладу №2 від 28.04.2011, укладеного між банком та ТОВ "Зіон".

На адресу позивача 03.12.2012 надійшла вимога ПАТ Комерційний банк "Укргазбанк" від 27.11.2012 за вих. №501073 про повернення заборгованості за ТОВ "Укрпериклаз" в сумі 1236596,29 грн. по кредиту, наданому за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010, у відповідь на яку позивач листом від 17.12.2012 за вих. №669/01-2 повідомив банк про відсутність у нього зобов'язань поручителя.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним на підставі ст. 234 ЦК України договору поруки №8 від 22.04.2011 як такого, що є фіктивним. Одночасно позивачем заявлено вимогу про визнання цього договору поруки припиненим згідно з положенням ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку з укладенням додаткової угоди №2 від 27.10.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зокрема, ст. 234 ЦК України передбачено визнання судом недійсним фіктивного правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. При цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Припинення поруки врегульовано ст. 559 ЦК України, згідно з ч. 1 якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням. При цьому під збільшенням обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання слід розуміти: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.

Дослідивши надані позивачем докази, суди першої та апеляційної інстанцій визнали недоведеними обставини фіктивності спірного правочину. Натомість, як вже зазначалось, судами встановлено обставини звернення ПАТ Комерційний банк "Укргазбанк" з вимогою до відповідача щодо повернення заборгованості по кредиту за ТОВ "Укрпериклаз" на виконання умов оспорюваного договору поруки.

Виходячи з викладених обставин, судова колегія вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність передбачених ст. 234 ЦК України підстав для визнання недійсним спірного договору, адже позивачем не доведена відсутність у всіх учасників оспорюваного правочину наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Посилання позивача на власний лист від 17.12.2012 за вих. №669/01-2 наведений висновок не спростовує.

Також судами визнано недоведеними обставини зміни забезпеченого спірним договором поруки зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. З встановлених судами обставин вбачається, що додатковою угодою №2 від 27.10.2011 не внесено зміни до Кредитного договору щодо суми наданих кредитних коштів та строку кредитування, а також не передбачено звільнення ТОВ "Зіон" від обов'язку бути заставодавцем депозиту та збільшення у зв'язку з цим обсягу відповідальності позивача за невиконання ТОВ "Укрпериклаз" зобов'язань за Кредитним договором. Затвердження ж графіку виплати прострочених процентів не має наслідком збільшення обсягу відповідальності позивача як поручителя, оскільки не передбачає підвищення певним чином розміру процентів, збільшення періоду, за який нараховуються проценти тощо.

З огляду на викладене судова колегія вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України підстав для визнання поруки припиненою.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач висновків судів не спростував та не довів порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо наведених обставин, встановлених судами під час розгляду справи.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі №910/13058/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова