Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.12.2015 року у справі №4/42-б
Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №4/42-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 4/42-Б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Служби безпеки Українина ухвалугосподарського суду Житомирської області від 21.07.2015та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.09.2015у справі № 4/42-Б господарського суду Житомирської областіза заявоюДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доЖитомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго"провизнання банкрутомза участю представників сторін: Юзвенко В.Г. - представник Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Асадчий В.О. - представник Служби безпеки України, Новіков С.Ю. - представник Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ".

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 у справі № 4/42-Б відхилено грошові вимоги Служби безпеки України до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" в сумі 2 841 854,56 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 4/42-Б залишено без задоволення апеляційну скаргу Служби Безпеки України, ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 у справі № 4/42-Б - залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Служба безпеки України (далі - СБУ) звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 та ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 у справі № 4/42-Б, і прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги СБУ до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" у розмірі 2 846 361,16 грн.; включити в реєстр вимог кредиторів у першу чергу - витрати СБУ на оплату судових зборів у сумі 1 218,00 грн. (за подачу заяви про визнання грошових вимог СБУ до боржника), 1 218,00 грн. (за подачу апеляційних скарг), 2 070,60 грн. (за подачу касаційних скарг), у шосту чергу - грошові вимоги СБУ у сумі 2 841 854,56 грн., з них 2 300 000,00 грн. - сума заборгованості за договором, 78 200,00 грн. - індекс інфляції, 40 454,56 грн. - три відсотки річних від простроченої суми, 423 200,00 грн. - пеня, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.11.2010 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі № 4/42-Б.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано 10.11.2010 в газеті "Урядовий кур'єр" № 232.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2014, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго".

Постановою господарського суду Житомирської області від 08.07.2014 у справі № 4/42-Б припинено процедуру розпорядження майном Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та повноваження розпорядника майна боржника Довжаниці О.С.; визнано банкрутом Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго"; відкрито ліквідаційну процедуру банкрута строком на 8 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Довжаницю О.С.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2014 до господарського суду надійшла заява СБУ від 08.08.2014 № 16/3797 про визнання грошових вимог до Орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" на суму 2 843 072,56 грн., а саме: 2 300 000,00 грн. основний борг, 78 200,00 грн. інфляційні втрати за період з травня по жовтень 2010 року, 40 454,56 грн. 3% річних за період з травня по листопад 2010 року, 423 200,00 грн. пеня за період з травня по жовтень 2010 року.

Вищевказана заява СБУ обґрунтована тим, що відповідно до договору про заміну боржника та переведення частини боргу, укладеного 10.06.2009 між Дочірнім підприємством "Газопостачальна компанія", Орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та Службою безпеки України, Орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" взяло на себе частину основного зобов'язання Дочірнього підприємства "Газопостачальна компанія" перед Службою безпеки України у розмірі 2 300 000,00 грн.

Заявник вважає, що у зв'язку з розглядом справи (після постанови про визнання банкрутом) за новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013), необхідно застосовувати вимоги абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013), а отже, в даному випадку вимоги СБУ підлягають визнанню як не конкурсні та включенню у шосту чергу реєстру вимог кредиторів боржника.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.11.2014 у справі № 4/42-Б, зокрема, відхилено вимоги СБУ до боржника - Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" на суму 2 841 854,56 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 4/42-Б, зокрема, залишено без задоволення апеляційну скаргу СБУ, ухвалу господарського суду Житомирської області від 26.11.2014 року у справі № 4/42-Б, зокрема, в частині розгляду заяви СБУ - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 у справі № 4/42-Б ухвалу господарського суду Житомирської області від 26.11.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 4/42-Б, в частині відхилення вимог СБУ до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" на суму 2 841 854,56 грн. - скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

За результатами нового розгляду, розглянувши заяву СБУ, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2005 у справі № 34/346 зобов'язано Дочірнє підприємство "Газопостачальна компанія" передати Службі безпеки України квартири: у м. Івано-Франківськ по вул. Пасічній, 38, загальною житловою площею 769,62 кв.м за ціною 1306,00 грн. за 1 кв.м на суму 1005123,00 грн.; у м. Черкаси по вул. Героїв Сталінграду, 38, загальною житловою площею 214,21 кв.м за ціною 1319,00 грн. за 1 кв.м на суму 232010,80 грн.; у м. Бровари по вул.. Незалежності, 17, загальною житловою площею 2591 кв.м за ціною 1345,00 грн. за 1 кв.м на суму 3484895,00 грн.; у смт. Коцюбінське по вул. Пономарьова, 18-а, загальною житловою площею 2714,67 кв.м за ціною 1525,00 грн. за 1 кв.м на суму 4139871,75 грн., стягнуто з Дочірнього підприємства "Газопостачальна компанія" на користь Служби безпеки України 665 084,60 грн. пені, 1 700,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом м. Києва було видано 21.06.2005 наказ № 34/346, який було надіслано до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві для виконання.

10.06.2009 між Дочірнім підприємством "Газопостачальна компанія" (первісний боржник), Орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (новий боржник) та Службою безпеки України (кредитор) укладено договір про заміну боржника та переведення частини боргу.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору первісний боржник визнає заборгованість перед кредитором в розмірі 9 528 803,15 грн. за зобов'язанням, що виникло на підставі договорів від 22.03.2002 №19/10-оі-50, від 10.06.2002 №19/10/оі-55, додаткової угоди від 10.06.2002 №1 та підтверджене рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2005 № 34/346 та наказом господарського суду м. Києва від 21.06.2005 №34/346.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 вказаного договору первісний боржник переводить частину свого основного зобов'язання, а новий боржник приймає на себе зобов'язання щодо належної та своєчасної сплати цієї суми боргу первісного боржника на користь кредитора. Кредитор надає згоду на переведення частини боргу за основним зобов'язанням та зобов'язується прийняти виконання частини зобов'язання від нового боржника.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 новий боржник приймає частину основного зобов'язання первісного боржника в сумі 2 420 000,00 грн. та здійснює виконання частини основного зобов'язання перед кредитором шляхом перерахування на реєстраційний рахунок кредитора коштів у сумі 2 420 000,00 грн. до 01.05.2010.

Новим боржником на рахунок кредитора частково перераховано 120 000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунків за 21.07.2009 на суму 50 000,00 грн., за 24.07.2009 на суму 25 000,00 грн., за 27.07.2009 на суму 25 000,00 грн., за 22.09.2009 на суму 5 000,00 грн., за 23.09.2009 на суму 5 000,00 грн., за 24.09.2009 на суму 5 000,00 грн., за 28.09.2009 р. на суму 5 000,00 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що боржник, як новий боржник, всупереч умов договору, не виконав у обумовлений строк (до 01.05.2010) свого зобов'язання з оплати заявнику, як кредитору, суми заборгованості (доказів погашення заборгованості боржником не надано), тому заявник, як стягувач, внаслідок укладення договору про заміну боржника та переведення боргу від 10.06.2009 та згідно ст.ст. 520, 526 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від боржника, як нового боржника, виконання зобов'язання по сплаті заборгованості, строк виконання якої відповідачем прострочено.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 21.07.2015, розглянувши заяву СБУ із грошовими вимогами до боржника, керуючись ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, дійшов висновку про відхилення грошових вимог СБУ до боржника в повному обсязі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржника - Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" визнано банкрутом 08.07.2014.

До винесення господарським судом Житомирської області у справі № 4/42-Б постанови про визнання боржника банкрутом, розгляд справи здійснювався за правилами Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, тобто, розгляд вимог кредиторів, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, здійснювався за правилами Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з ч. 2 ст. 14 вказаного Закону в редакції до 19.01.2013, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або незаявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними; зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано 10.11.2010 в газеті "Урядовий кур'єр" № 232.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява СБУ від 08.08.2014 № 16/3797 з вимогами до боржника на суму 2 843 072,56 грн. надійшла на адресу господарського суду Житомирської області 13.08.2014., тобто після встановленого ч. 1 ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" граничного строку , встановленого для подання заяв з конкурсними грошовими вимогами.

Господарським судом встановлено, що згідно з розрахунком кредитора 78 200,00 грн. інфляційних втрат та 423 200,00 грн. пені заявлено за період з травня по жовтень 2010 р., 40 454,56 грн. 3% річних - за період з травня по листопад 2010 р.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги Служби безпеки України до боржника у сумі 2 841 854,56 грн. виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто є конкурсними, а тому повинні були бути заявлені у строк, встановлений ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Крім того, господарським судом встановлено, що в п. 9 ухвали господарського суду Житомирської області від 12.05.2014, якою, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго", зазначено, що вважаються погашеними вимоги конкурсних кредиторів Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго", які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та не заявлені до господарського суду у встановлений для їх подання строк в порядку, визначеному ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оскаржувана ухвала господарського суду мотивована тим, що, Закон про банкрутство в редакції до 19.01.2013 не передбачає можливості відновлення строку, встановленого у ч. 2 ст. 14 вказаного Закону.

Щодо доводів заявника - СБУ, що оскільки за новою редакцією Закону прострочені конкурсні вимоги включаються до шостої черги, то заявлені вимоги у сумі 2 841 854,56 грн. мають бути включені до шостої черги задоволення вимог кредиторів, як це передбачено ч. 4 ст. 23 Закону в редакції з 19.01.2013, господарський суд в оскаржуваній ухвалі від 21.07.2015 зазначив, що за загальним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Господарський суд дійшов висновку, що стосовно конкурсних вимог вже є рішення суду, за яким вказані вимоги визнані такими, що заявлені з пропуском встановленого ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 строку та є погашеними. Таким чином, дія вказаних правовідносин припинилась до моменту застосування положень Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 під час провадження у справі про банкрутство (з дати визнання боржника банкрутом - 08.07.2014) у зв'язку з чим, застосування положень цього Закону в новій редакції до спірних правовідносин є неправомірним.

Щодо доводів СБУ про застосування при розгляді заявлених грошових вимог, норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 19.01.2013, зокрема, ст. 38, суд першої інстанції зазначив в ухвалі, що такі доводи не відповідають вимогам закону, оскільки ст. 38 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 регулює порядок заявлення кредиторами вимог, які виникли під час проведення процедур банкрутства, а вимоги СБУ виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи зазначене, господарський суд встановив, що правові підстави для визнання вимог СБУ та включення їх до шостої черги реєстру вимог кредиторів - відсутні.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 01.09.2015 погодився із висновками суду першої інстанції про відхилення грошових вимог Служби безпеки України до боржника - Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" в повному обсязі в зв'язку із їх погашенням в силу вимог Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, зокрема, керуючись ч. 2 ст. 14 вказаного Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 4/42-Б прийняті при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.11.2010 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі № 4/42-Б.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2014, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго".

Постановою господарського суду Житомирської області від 08.07.2014 у справі № 4/42-Б припинено процедуру розпорядження майном Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та повноваження розпорядника майна боржника Довжаниці О.С.; визнано банкрутом Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго"; відкрито ліквідаційну процедуру банкрута строком на 8 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Довжаницю О.С.

В даному випадку суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що до винесення господарським судом Житомирської області у справі № 4/42-Б постанови про визнання боржника банкрутом від 08.07.2014, розгляд справи здійснювався за правилами Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, тобто, розгляд вимог кредиторів, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, здійснювався за правилами Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону до 19.01.2013 визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано 10.11.2010 в газеті "Урядовий кур'єр" № 232.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2014 до господарського суду надійшла заява СБУ від 08.08.2014 № 16/3797 про визнання грошових вимог до Орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" на суму 2 843 072,56 грн., а саме: 2 300 000,00 грн. основний борг, 78 200,00 грн. інфляційні втрати за період з травня по жовтень 2010 року, 40 454,56 грн. 3% річних за період з травня по листопад 2010 року, 423 200,00 грн. пеня за період з травня по жовтень 2010 року, в якій заявник з посиланням на абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013) зазначив, що вимоги СБУ підлягають визнанню як не конкурсні та включенню у шосту чергу реєстру вимог кредиторів боржника, у зв'язку з розглядом справи (після постанови про визнання банкрутом) за новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013).

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи зі спеціальни норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд.

Розглянувши заяву СБУ суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2005 у справі № 34/346 зобов'язано Дочірнє підприємство "Газопостачальна компанія" передати Службі безпеки України квартири: у м. Івано-Франківськ по вул. Пасічній, 38, загальною житловою площею 769,62 кв.м за ціною 1306,00 грн. за 1 кв.м на суму 1005123,00 грн.; у м. Черкаси по вул. Героїв Сталінграду, 38, загальною житловою площею 214,21 кв.м за ціною 1319,00 грн. за 1 кв.м на суму 232010,80 грн.; у м. Бровари по вул.. Незалежності, 17, загальною житловою площею 2591 кв.м за ціною 1345,00 грн. за 1 кв.м на суму 3484895,00 грн.; у смт. Коцюбінське по вул. Пономарьова, 18-а, загальною житловою площею 2714,67 кв.м за ціною 1525,00 грн. за 1 кв.м на суму 4139871,75 грн., стягнуто з Дочірнього підприємства "Газопостачальна компанія" на користь Служби безпеки України 665 084,60 грн. пені, 1 700,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом м. Києва було видано 21.06.2005 наказ № 34/346, який було надіслано до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві для виконання.

10.06.2009 між Дочірнім підприємством "Газопостачальна компанія" (первісний боржник), Орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (новий боржник) та Службою безпеки України (кредитор) укладено договір про заміну боржника та переведення частини боргу, відповідно до умов якого первісний боржник визнав заборгованість перед кредитором в розмірі 9 528 803,15 грн. за зобов'язанням, що виникло на підставі договорів від 22.03.2002 №19/10-оі-50, від 10.06.2002 №19/10/оі-55, додаткової угоди від 10.06.2002 №1 та підтверджене рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2005 № 34/346 та наказом господарського суду м. Києва від 21.06.2005 №34/346.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 новий боржник приймає частину основного зобов'язання первісного боржника в сумі 2 420 000,00 грн. та здійснює виконання частини основного зобов'язання перед кредитором шляхом перерахування на реєстраційний рахунок кредитора коштів у сумі 2 420 000,00 грн. до 01.05.2010.

Новим боржником на рахунок кредитора частково перераховано 120 000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунків за 21.07.2009 на суму 50 000,00 грн., за 24.07.2009 на суму 25 000,00 грн., за 27.07.2009 на суму 25 000,00 грн., за 22.09.2009 на суму 5 000,00 грн., за 23.09.2009 на суму 5 000,00 грн., за 24.09.2009 на суму 5 000,00 грн., за 28.09.2009 р. на суму 5 000,00 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що боржник, як новий боржник, всупереч умов договору, не виконав у обумовлений строк (до 01.05.2010) свого зобов'язання з оплати заявнику, як кредитору, суми заборгованості (доказів погашення заборгованості боржником не надано), тому заявник, як стягувач, внаслідок укладення договору про заміну боржника та переведення боргу від 10.06.2009 та згідно ст.ст. 520, 526 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від боржника, як нового боржника, виконання зобов'язання по сплаті заборгованості, строк виконання якої відповідачем прострочено.

Господарським судом встановлено, що згідно з розрахунком кредитора 78 200,00 грн. інфляційних втрат та 423 200,00 грн. пені заявлено за період з травня по жовтень 2010 р., 40 454,56 грн. 3% річних - за період з травня по листопад 2010 р.

Враховуючи зазначене, керуючись вимогами ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, що вимоги Служби безпеки України до боржника у сумі 2 841 854,56 грн. виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто є конкурсними, а тому повинні були бути заявлені у строк, встановлений ст. 14 вищевказаного Закону.

Абзацом 3 пункту 45 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 визначено, що відповідно до частини 2 статті 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Судом першої інстанції встановлено, що в п. 9 ухвали господарського суду Житомирської області від 12.05.2014, якою, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго", зазначено, що вважаються погашеними вимоги конкурсних кредиторів Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго", які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та не заявлені до господарського суду у встановлений для їх подання строк в порядку, визначеному ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вимоги ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, що діяли саме у період, коли конкурсні кредитори у даній справі мали право подати заяви із кредиторськими вимогами до боржника, визначають момент, коли такі вимоги стають такими, що не розглядаються та вважаються погашеними - після закінчення строку для їх подання. В даному випадку відповідний строк закінчився через тридцять днів з моменту публікації в газеті "Урядовий кур'єр" № 232 від 10.11.2010 оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже, в силу вимог ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону до 19.01.2013, кредиторські вимоги Служби безпеки України до боржника вважаються погашеними і право вимоги до боржника є припиненим.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 не передбачає можливості відновлення права вимоги до боржника.

Щодо посилання заявника - Служби безпеки України на абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013), а саме, що конкурсні вимоги підлягають визнанню як не конкурсні та включенню у шосту чергу реєстру вимог кредиторів боржника, у зв'язку з розглядом справи (після постанови про визнання банкрутом) за новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013), колегія судді Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до п. 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що за загальним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, розгляд вимог кредиторів, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а отже і до прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом від 08.07.2014, правомірно здійснювався судами попередніх інстанцій за правилами Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові обґрунтовано встановлено, що вимоги Служби безпеки України до боржника у сумі 2 841 854,56 грн. виникли до порушення провадження у справі про банкрутство (01.11.2010), тобто є конкурсними, а тому повинні були бути заявлені у строк, встановлений ст. 14 Закону про банкрутство саме в редакції до 19.01.2013.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові встановлено, що стосовно конкурсних вимог вже є рішення суду - ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів, за яким вказані вимоги визнані такими, що заявлені з пропуском встановленого ст. 14 закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 строку та є погашеними.

Таким чином, суди дійшли правомірних висновків, що дія вказаних правовідносин припинилась до моменту застосування положень Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 під час провадження у справі про банкрутство (з дати визнання боржника банкрутом - 08.07.2014) у зв'язку з чим застосування положень цього закону в новій редакції до спірних правовідносин є безпідставним.

Також, на думку суду касаційної інстанції правомірними є висновки судів попередніх інстанцій, що правові підстави для визнання вимог СБУ та включення їх до шостої черги реєстру вимог кредиторів - відсутні, оскільки ст. 38 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 регулює порядок заявлення кредиторами вимог, які виникли під час проведення процедур банкрутства, а в даному випадку вимоги СБУ виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування ухвали господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 4/42-Б відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 4/42-Б залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк