Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №916/210/15-г
Постанова ВГСУ від 01.10.2015 року у справі №916/210/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 рокуСправа № 916/210/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Сибіги О.М.суддівДанилової Т.Б., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідача -1 не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача - 2Антонєвський Ю.Ф. дов. від 15.01.15третьої особи не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)Генеральної прокуратури УкраїниЗбарих С.М. посв.№028728 від 05.09.14 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.06.15у справі№916/210/15-г господарського суду Одеської області за позовомПрокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації доКодимської районної державної адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівПиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області про скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 30.09.2015 для розгляду касаційної скарги у справі №916/210/15-г господарського суду Одеської області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Данилова Т.Б., Фролова Г.М. (доповідач).

Прокурор Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.04.2015) до Кодимської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" про: - скасування розпорядження голови Кодимської РДА від 03.06.2008 №442 щодо передачі в оренду ТОВ "Стандарт" водного об'єкту загальнодержавного значення; - визнання недійсним договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення, укладеного 30.12.2009 між відповідачами; - зобов'язання ТОВ "Стандарт" повернути означений водний об'єкт площею водного дзеркала 7,95 га, який розташований на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району державі в особі Одеської обласної державної адміністрації.

Позов мотивовано тим, що при розпорядженні спірним водним об'єктом загальнодержавного значення Кодимська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" у відзиві на позов зазначило про його необґрунтованість та заявою від 10.02.2015 просило застосувати позовну давність.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2015 (суддя Цісельський О.В.) у позові відмовлено повністю з мотивів його недоведеності, у зв'язку з чим строк позовної давності не застосовано.

Додатковим рішенням суду першої інстанції від 12.05.2015 стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України 2436,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (судді: Туренко В.Б. - головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.) рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2015 та додаткове рішення від 12.05.2015 у справі № 916/210//15-г скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Кодимської районної державної адміністрації №442 від 03.06.2008 "Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкта загальнодержавного значення на території Пиріжнянської сільської ради". Визнано недійсним договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення від 30.12.2009, укладений між Кодимською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт" площею водного дзеркала 7,95 га, розташованого на території Пиріжнянської сільської ради. Зобов'язано ТОВ "Стандарт" повернути Одеській обласній державній адміністрації водний об'єкт загальнодержавного значення площею водного дзеркала 7,95 га, розташованого на території Пиріжнянської сільської рада за актом приймання-передачі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що у Кодимської районної державної адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження спірним водним об'єктом загальнодержавного значення - ставком № 1 (проти чого Кодимська районна державна адміністрація не заперечувала), шляхом його передачі в оренду ТОВ "Стандарт" за договором оренди від 30.12.2009, оскільки місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних об'єктів загальнодержавного значення відповідно до частини 5 статті 51 Водного кодексу України за умови розподілу Кабінетом Міністрів України повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, що прямо передбачено частиною 6 цієї статті, а відтак єдиним суб'єктом, який мав право надавати у користування водні об'єкти загальнодержавного значення, зокрема, ставок № 1, був Кабінет Міністрів України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, застосувати до спірних правовідносин позовну давність, а рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2015 залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заявник, зокрема, вважає, що спірний ставок має статус водного об'єкту місцевого значення; Водним кодексом України на момент виникнення спірних правовідносин було закріплено безпосередньо право місцевих державних адміністрацій надавати водні об'єкти загальнодержавного значення в оренду; позивачі пропустили строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права і доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску строку позовної давності, суду не надали; а також, порушено вимоги статті 216 Цивільного кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача 2 та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено судом, Розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації від 03.06.2008 №442 надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт" на передачу в довгострокову оренду терміном на 50 років водного об'єкта загальнодержавного значення загальною площею 9,0 га із земель водного фонду, що знаходиться в запасі Пиріжнянської сільської ради Кодимського району; надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт" на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для рибогосподарських потреб; надано дозвіл ТОВ "Стандарт" на розробку водогосподарського паспорта та правил експлуатації водного об'єкта загальнодержавного значення на території Пиріжнянської сільської ради загальною площею 9,0 га.

"Водогосподарський паспорт та правила експлуатації Пиріжнянського ставка №1 на території Пиріжнянської сільської ради в Кодимському районі Одеської області", розроблений в 2008 році Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "УКРПІВДЕНДІПРОВОДГОСП" за замовленням ТОВ "Стандарт".

Рішенням Пиріжнянської сільської ради Кодимського району від 13.11.2009р. №381-V погоджено Правила загального водокористування на Пиріжнянському ставку, який розташований за межами с. Пиріжна за 6 км на захід від Кодими, на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району.

Рішенням Кодимської районної ради від 10.12.2009 №339-V погоджено Правила загального водокористування на Пиріжнянському ставку, який знаходиться за межами села Пиріжна на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району.

Вказаними Правилами визначено умови загального водокористування, зокрема, любительське рибальство у встановленому законодавством порядку за розробленими орендарем правилами і встановленими розцінками. Правила вступають в силу після укладення ТОВ "Стандарт" із Кодимською районною державною адміністрацією договору оренди ставка та доведення цих правил до населення, тощо.

30.12.2009 між Кодимською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Стандарт" (орендар) укладено договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення б/н, згідно пунктів 1.1, 1.2 якого в оренду терміном на 49 років передано водний об'єкт загальнодержавного значення площею водного дзеркала 7,95 га, який розташований на території Пиріжнянської сільради для риборозведення.

Згідно пунктів 3.1, 3.10 договору орендар зобов'язався використовувати орендований загальнодержавний водний об'єкт відповідно до його цільового призначення та умов цього договору. Оформити право оренди землями водного фонду (під водним об'єктом, прибережною захисною смугою та гідротехнічними спорудами) у відповідності до чинного законодавства України.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендований загальнодержавний водний об'єкт у належному стані, не гіршому ніж на момент надання його на умовах оренди.

За змістом пункту 8.1 договору останній діє з 06.10.2009 до 06.10.2058 включно.

Договір підписано та скріплено печатками сторін із погодженням Державного управління охорони навколишнього природного середовища та Одеського обласного виробничого управління по водному господарству.

08.11.2010 між Пиріжнянською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Стандарт" (орендар) укладено договір оренди гідротехнічних споруд водного об'єкту - Пиріжнянського ставка №1, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 8.1 якого в безоплатну оренду терміном на 25 років передано гідротехнічні споруди Пиріжнянського ставка №1, які розташований на землях Пиріжнянської сільради в складі греблі, водоскидної споруди №1, водоскидної споруди №2 для обслуговування ставка №1. Договір діє з 06.10.2008 до 06.10.2033.

27.01.2011 між Кодимською районною державною адміністрацією (землевласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (землекористувач) укладено добровільну угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою б/н, згідно пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 якої в платне користування передана земельна ділянка загальною площею 9 га із земель водного фонду, яка знаходиться в запасі Пиріжнянської сільської ради та розташована за межами населеного пункту для рибогосподарських потреб. Земельна ділянка передана в платне користування до оформлення договору оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства (виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, його затвердження, укладення договору оренди, його державної реєстрації).

Відповідно до пункту 4.1 угоди остання укладена на 1 рік, протягом якого Землекористувач зобов'язався укласти договір оренди земельної ділянки, після чого угода припиняє свою дію. У випадку не укладання договору оренди земельної ділянки після закінчення терміну дії угоди з причин, які не залежать від Землекористувача, угода продовжує свою дію протягом 6 місяців. За відсутності договору оренди земельної ділянки після закінчення терміну дії угоди Землекористувач несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Угода підписана, скріплена печатками сторін та зареєстрована 27.07.2011 за №3.

Рішенням Кодимської районної ради від 17.02.2011 №69-VІ затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 9,0 га, за адресою: Одеська область, Кодимський район, Пиріжнянська сільська рада (за межами населеного пункту), наданої в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт" для рибогосподарських потреб.

"Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт" в довгострокову оренду строком на 25 років для рибогосподарських потреб на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області", розроблений в 2012 році ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за замовленням ТОВ "Стандарт".

Між тим, в матеріалах справи наявні тимчасові угоди від 30.01.2012 №128, від 28.07.2013 № 150 про плату за фактичне користування земельною ділянкою, укладені між Кодимською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт".

Згідно довідки Пиріжнянської сільської ради від 19.02.2014 №239 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" по Пиріжнянській сільській раді орендує земельну ділянку за межами населеного пункту площею 9,0 га.

Як вбачається з листа-відповіді Відділу Держземагентства у Кодимському районі від 03.11.2014 №12-12-02/3485 інформація щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт" права користування земельною ділянкою під водним об'єктом - ставок № 1 на території Пиріжнянської сільської ради відсутня.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначив, що в ході перевірки, проведеної в серпні-вересні 2014 року у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів в Кодимській районній державній адміністрації, щодо законності надання в оренду водних об'єктів, раціонального використання і охорони вод та здійснення контролю за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг (постанова від 18.08.2014 №(16-67)1150 вих.14) прокуратурою Кодимського району встановлено, що при розпорядженні спірним водним об'єктом загальнодержавного значення Кодимська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження; при укладені спірного договору оренди допущені порушення з передачі водного об'єкту, а саме ставок №1 фактично передано в оренду з метою розвитку аквакультури, а не з метою риборозведення, як зазначено в договорі оренди, у зв'язку з чим спірні розпорядження Кодимської районної державної адміністрації від 03.06.2008 №442 та договір оренди водного об'єкту від 30.12.2009 підлягають визнанню недійсними, і як наслідок повернення об'єкта оренди державі в особі Одеської обласної державної адміністрації.

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розподілу Кабінетом Міністрів України повноважень щодо передачі в оренду водних об'єктів загальнодержавного значення в порядку статті 51 Водного кодексу України, зокрема, спірного водного об'єкту - ставка № 1, а відтак на час виникнення спірних правовідносин право передачі водного об'єкта було і у Кабінету Міністрів України і у місцевих державних адміністрацій, у даному випадку у Кодимської районної державної адміністрації. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором взагалі не доведено, яким чином спірними розпорядженням та договором оренди водного об'єкта порушені права Одеської обласної державної адміністрації, оскільки на момент їх прийняття остання взагалі не мала повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення. Посилання прокурора щодо використання об'єкта оренди не за цільовим призначенням не прийняті до уваги місцевим господарським судом, оскільки, на думку останнього, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого одним із видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" зазначено: "03.22. Прісноводне рибництво (аквакультура)" не є належним та допустимим доказом здійснення товариством протиправних дій з нецільового використання ставка №1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що у Кодимської районної державної адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження спірним водним об'єктом загальнодержавного значення, розпорядження голови Кодимської районної державної адміністрації від 03.06.2008 № 442 та договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення від 30.12.2009 р., укладений між відповідачами, не відповідають вимогам чинного на момент їх прийняття/укладення законодавства. У зв'язку із визнанням спірного договору недійсним та з огляду на приписи статті 216 Цивільного кодексу України, суд визнав правомірними, також, і вимоги прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" звільнити водний об'єкт. Щодо пропуску позовної давності суд зазначив, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували факт направлення Кодимською районною державною адміністрацією копії розпорядження від 03.06.2008 № 442 на адресу позивача у справі.

Втім, зазначені висновки судів попередніх інстанцій визнаються колегією суддів передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно статті 5 Кодексу до водних об'єктів загальнодержавного значення, зокрема, належать: поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Як зазначено судом, ставок № 1 площею водного дзеркала 7,95 га має статус водного об'єкту загальнодержавного значення, що підтверджується Реєстром водних об'єктів загальнодержавного значення, розташованих на території Кодимського району, довідкою Одеського обласного управління водних ресурсів від 27.04.2015р. №744/21/10 та Водогосподарським паспортом від 2008 року.

За приписами частин 5, 6 статті 51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи не містять доказів про надання Кабінетом Міністрів України Кодимській районній державній адміністрації повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, в тому числі спірним.

Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину (як оспорюваного, так і нікчемного) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (стаття 216 Цивільного кодексу України).

За цією нормою, вимоги про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції можуть бути пред'явлені тільки стороні недійсного правочину.

В свою чергу, задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача-2 повернути водний об'єкт позивачу за актом приймання-передачі, суд апеляційної інстанції вищезазначені норми права не врахував. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що у зв'язку із визнанням спірного договору недійсним та з огляду на приписи частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, правомірними є також вимоги прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" звільнити спірний водний об'єкт не узгоджується з резолютивною частиною постанови, згідно якої зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" повернути Одеській обласній державній адміністрації водний об'єкт загальнодержавного значення площею водного дзеркала 7,95 га, розташованого на території Пиріжнянської сільської ради за актом приймання-передачі.

Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (статті 256, 257, 267 Цивільного кодексу України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 27 травня 2014 року № 3-23гс14, від 2 вересня 2014 року в справі № 3-82гс14, від 23 грудня 2014 року № 3-194гс14.

Відповідно пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Апеляційним господарським судом зазначено, що про вказані вище порушення вимог законодавства прокуратурі Кодимського району стало відомо в результаті перевірки, проведеної в серпні - вересні 2014 у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів в Кодимській районній державній адміністрації, щодо законності надання в оренду водних об'єктів, раціонального використання і охорони вод та здійснення контролю за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг (постанова від 18.08.2014 №(16-67)1150 вих.14). При цьому апеляційний господарський суд вважає, що відповідачі не довели, що Одеській обласній державній адміністрації було відомо про наявність спірного розпорядження та договору оренди до проведення прокуратурою Кодимського району перевірки.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору.

Частиною 1 та 2 статті 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Отже, Одеська обласна державна адміністрація, в інтересах якої подано позов, як контролюючий орган Кодимської районної державної адміністрації повинна була знати про існування договору оренди водного об'єкту, як передбачено ст.33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", однак господарськими судами це залишено поза увагою і належної оцінки не надано.

Посилання апеляційного суду на пояснення представника позивача, надані під час розгляду апеляційної скарги, з яких вбачається, що Одеській облдержадміністрації про наявність оспорюваних розпорядження та договору, про порушення прав останньої стало відомо з позову прокурора судом касаційної інстанції не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалами суду від 11.02.2015, від 11.03.2015 було зобов'язано Одеську обласну державну адміністрацію надати письмові пояснення з урахуванням позовної заяви та заяви відповідача про застосування строків позовної давності, проте вимоги ухвал позивач не виконав. Крім того, в матеріалах справи міститься дозвіл на спецводокористування (водокористувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт", водний об'єкт - Пиріжнянський ставок № 1) виданий Одеською обласною державною адміністрацією 12.03.2014 та погоджений заступником голови Одеської обласної державної адміністрації.

Оскільки відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт", було заявлено про застосування позовної давності, тому суд при перевірці обставин пов'язаних із визначенням початку перебігу строку позовної давності повинен був з'ясувати, коли саме позивач міг дізнатися про порушення свого права.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом визначено момент перебігу строку позовної давності без врахування наведених норм та чинного законодавства України.

Також слід звернути увагу на положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, якими встановлено способи захисту цивільних/господарських прав та інтересів судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Всупереч наведеному, судами не перевірено всі наведені в позовній заяві та уточненнях до позовної заяви доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не з'ясовано дійсні позовні вимоги, що свідчить про порушення судом вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що судами попередніх інстанцій не перевірено всі доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, всі ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.

Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі №916/210/15-г господарського суду Одеської області, рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2015 та додаткове рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2015 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий О.Сибіга

Судді Т. Данилова

Г.Фролова