Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 910/7068/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М.- головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаКуровський В.В., представник,відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.06.2015у справі№910/7068/15-г Господарського суду міста Києваза позовом Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства"доМалого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" провизнання договору недійсним, ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" про визнання недійсним договору №9 від 01.11.2011 про надання послуги по очищенню стічних вод та продаж установки, укладеного між КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" та МПВКП "Шар".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (судді: Хрипун О.О. - головуючий, Корсакова Г.В., Самсін Р.І.), в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", ст.230 Цивільного кодексу України, і невідповідністю висновків суду обставинам справи. Також скаржник посилається на розгляд справи в незаконному складі колегії суддів.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.11.2013 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір №9 про надання послуг по очищенню стічних вод та продаж установки, за умовами якого відповідач зобов'язується за завданням позивача надати послуги по очищенню стічних вод в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.п.1.1).

Сторони погодили, що відповідач за свій рахунок встановлює на території позивача у його приміщенні установку по очищенню стічних вод "Редо-500" або "Аквахлор-500М" у комплекті, які за своїми якостями ідентичні (надалі у договорі установка). Установка є власністю МПВКП "Шар". Собівартість установки: 1040000 грн (протягом восьми місяців). Установка робить в автоматичному режимі. Після встановлення установки підписується акт про ввід установки в експлуатацію. Відповідач протягом дії договору, своїми робітниками обслуговує установку по очищенню стічних вод. Відповідач постачає та забезпечує установку по очищенню стічних вод засобом дезінфекційним "Біостоп-Л", яким оброблюється та очищується не більше 12 000 куб. м. стічних вод за добу (п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.4 договору).

У відповідності до додатка №3 до спірного договору установка є власністю відповідача до повного розрахунку по цьому договору позивачем. Графік передоплати за установку "Аквахлор-500М" з додатковим устаткуванням (часткова передоплата): 550000 грн в т.ч. ПДВ - 91668,50 грн - до 25 червня 2014 року; 180000,00 грн в т. ч. ПДВ - 30000 грн - до 25 липня 2014 року; 160000 грн в т.ч. ПДВ - 26667,80 грн - до 25 серпня 2014 року. На суму проведеною передоплати виконавець передає рахунок, податкову накладну. Після оплати за устаткування, як передбачено пунктом 1 цього додатку, а також виконання додатку №2 цього договору установка "Аквахлор-500М" стає власністю замовника та передається по бухгалтерським документам - доручення, накладна.

З урахуванням змін та доповнень від 30.01.2014 до договору №9 від 01.11.2013 та додатків №2, №3 від 30.01.2014 до нього сторонами погоджено, що відповідач зобов'язався за завданням позивача надати послуги з очистки стічних вод протягом трьох місяців, провести монтажні та установочні роботи і продати установку "Аквахлор-500М" на умовах передоплати (п.1.1 договору).

30.12.2013 позивачем та відповідачем складено та підписано Акт про приймання та виробництво дезінфікуючого засобу "Біостоп-Л", згідно з яким сторонами проведено контрольний огляд діючої установки "Аквахлор-500М" та встановлено, що установка підготовлена до експлуатації по очистці стічних вод. Установка виробляє дезінфікуючий засіб "Біостоп-Л". Лабораторія дала підтвердження, що установка "Аквахлор-500М" виготовляє продукт "Біостоп-Л". Претензій до роботи установки "Аквахлор-500М" у сторін не має.

Тоді ж, 30.12.2013, з посиланням на договір №9 від 01.11.2013 сторонами складено Акт передачі на відповідальне збереження установки "Аквахлор-500М" та додаткового обладнання установки, вартістю 1040000 грн.

При цьому судами встановлено, що між сторонами в судовому порядку розглядався спір щодо розрахунків за договором, а саме: МПВКП "Шар" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 1040000 грн боргу, з якого 890000 грн вартість установки "Аквахлор-500М" та 150000 грн вартість послуг по очищенню стічних вод за період січень - березень 2014 р., включно. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №9 від 01.11.2013 про надання послуг по очищенню стічних вод та продажі установки (з урахуванням змін та доповнень), а також додатків №2, №3 від 30.01.2014 до нього.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 927/1290/14, позов задоволено повністю. Вказані судові рішення обґрунтовані тим, що покупець за спірним договором за установку "Аквахлор-500М" не розрахувався, чим порушив його умови.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним договір №9 від 01.11.2011 про надання послуги з очищення стічних вод та продаж установки, укладений між КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" та МПВКП "Шар".

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідачем було надано достовірну і повну інформацію щодо предмету продажу. Зокрема, відповідачем за спірним договором продано товар, який насправді не може використовуватись для виробництва легального сертифікованого на території України дезінфікуючого засобу для очистки стічних вод.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину; на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину; наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно із ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач за умовами договору №9 від 01.11.2013 зобов'язався установити на території позивача установку по очищенню стічних вод "Аквахлор-500М" та ввести її в експлуатацію та надавати протягом кількох місяців послуги з очищення стічних вод, виробленим цією установкою із сировини NaCl дезінфікуючим засобом "Біостоп-Л" (п. 2.1, 4.1., 3.1.6, 8.5). Додатком до договору є:

1. Додаток № 1 - кошторис розходів.

2. Лист ПП "Акватранс" м. Луганськ №70 від 15.05.2013.

3. Свідоцтво про державну реєстрацію дезінфікуючого засобу №05.03.02-08/310 від 25.09.2012.

4. Висновок Державної санітарно-епідеміологічної служби від 16.08.2012 №05.-3.02-07/82167.

5. Висновок Державної санітарно-епідеміологічної служби від 30.08.2012 №05.-3.02-04/86079.

6. Опросний лист МП ВКП "Шар".

За таких обставин суди дійшли висновку, що наявність у переліку додатків до договору зазначених документів свідчить, що позивач, укладаючи даний договір, був поінформований про те, що висновок на відповідність вимогам діючого санітарного законодавства України, як і свідоцтво про державну реєстрацію дезінфікуючого засобу №05.03.02-08/310 від 25.09.2012 отримав дезінфікуючий засіб "Біостоп-Л" виробництва ПП "Акватранс" за ТУ У 20.2-32968470-001:2012 "Засоби дезінфекційні "Біостоп". Технічні умови", саме його внесено до державного реєстру дезінфекційних засобів 2012 року та реєстру санітарно-епідеміологічних висновків - нормативно-директивні документи МОЗ України.

Поінформованість позивача виключає висновок про замовчування відповідачем обставин, що мали істотне значення для правочину.

Крім того, відповідно до ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суди прийняли до уваги, що позивач більше року не приймав рішення про повернення спірної установки відповідачу та не заявляв вимог про надання відповідних документів, якщо такі надані не були.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови договору №9 від 01.11.2011 про надання послуги з очищення стічних вод та продаж установки; з урахуванням встановлених у справі №927/1290/14 обставин введення спірної установки в експлуатацію, з огляду на відсутність звернення позивача до відповідача з вимогами про надання документів, без яких, за твердженням позивача, він не може здійснювати діяльність по очищенню стічних вод з використання вказаної установки, доказів відмови відповідача надати такі документи або ж надання недостовірної інформації відносно предмету продажу; беручи до уваги те, що факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Довід скаржника про прийняття оскаржуваної постанови у справі незаконним складом суду не може бути підставою для її скасування, оскільки спростовується матеріалами справи.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у справі №910/7068/15-г залишити без змін.

Головуючий Б. Грек

Судді С. Бондар

Д. Кривда