Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 5015/4956/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю

ФОП ОСОБА_2

та представників:

ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ПАТ "Львівобленерго" - Коцая О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2014

та на рішення господарського суду Львівської області від 12.02.2014

у справі № 5015/4956/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

про визнання чинним договору про постачання електричної енергії та зобов'язання відновити електропостачання до нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" в якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову просив визнати чинним договір про постачання електричної енергії від 11.01.2002 № 65285 та зобов'язати відповідача відновити електропостачання до нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Сухович Ю.О. - головуючий, судді Мороз Н.В., Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 (колегія суддів у складі: суддя Дубник О.П. - головуючий, судді Скрипчук О.С., Матущак О.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 12.02.2014 і постанову апеляційного суду від 06.05.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 35, 77 ГПК України, ст. 275 ГК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

17.09.2014 позивачем подано Вищому господарському суду України клопотання з проханням взяти до уваги те, що "позивач з 02.02.2014 внаслідок отриманої травми певний час знаходився на лікуванні та на даний час є інвалідом внаслідок травми хребта, отриманої під час активної боротьби з минулим режимом на Майдані Незалежності в м. Києві". Крім іншого, позивач також додатково зазначив про те, що "в закладі за адресою: АДРЕСА_1, на даний час знаходиться мистецька галерея під назвою "Правий сектор "Галерея АРТ-11". Заклад відремонтований за кошти позивача, є місцем праці позивача, знаходиться в центрі міста Львова, він став цікавим для певного кола осіб, які його намагаються закрити у зв'язку з відключенням освітлення, а за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться приватний заклад, який також намагаються відімкнути від електропостачання безпідставно".

Вищий господарський суд України взяв до уваги вказані твердження скаржника та вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені вимоги процесуального закону, наведені позивачем у клопотанні обставини не впливають на юридичну оцінку обставин справи і не свідчать про порушення судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду першої інстанції від 12.02.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 06.05.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності позовних вимог.

Однак вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на наступне.

Зокрема, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Як правило, підстава має складний фактичний склад.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, що подана до господарського суду першої інстанції 19.11.2012, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 12.01.2012 відповідачем було безпідставно припинено електропостачання до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. У цьому зв'язку позивач вказував на те, що в порушення п. 7.5 укладеного сторонами договору від 11.01.2002 № 65285 про постачання електричної енергії, він не отримував від відповідача повідомлення про відмову від договору електропостачання, тому договір є продовженим на наступний рік.

24.12.2013 позивач подав уточнення до позовних вимог, у якому просить визнати чинним договір № 65285 від 11.01.2002 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі, укладеного ВАТ "Львівобленерго" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача відновити електропостачання до нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. При цьому, позивач також зазначав про те, що відповідачем неправомірно припинено відповідачем припинено електропостачання до вказаних нежитлових приміщень з 12.01.2012, оскільки ніяких повідомлень про припинення договору № 65285 від 11.01.2002 до 12.01.2012 від відповідача не надходило.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідач в строк визначений п. 7.5 договору надіслав на адресу позивача повідомлення № 30-03157 від 20.11.2013 про припинення терміну дії договору № 65285 від 11.01.2002. У зв'язку з тим, що сторонами не надано доказів укладення нового договору на постачання електричної енергії, ці обставини свідчать про припинення дії договору з 01.01.2014 у зв'язку із закінченням його строку.

Отже, приймаючи рішення у справі, господарські суди виходили з обставин справи, які склалися між сторонами після подання позовної заяви та порушення провадження у справі, а не на підставі тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. В свою чергу позивач, подаючи позов вказував на те, що у відповідача не було правових підстав для припинення постачання електроенергії до об'єктів позивача з початку 2012 року, а не з початку 2014 року.

Відповідно до приписів пунктів 2, 3 ст. 84 ГПК України, описова частина рішення господарського суду, має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом. У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Разом з тим, в порушення вказаної ст. 84 ГПК України та ст.ст. 38, 43 цього ж кодексу, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, з якими саме позовними вимогами звернувся позивач до суду, не дослідив доказів, якими обґрунтовувались позовні вимоги щодо підстав для відключення відповідачем електроенергії в об'єктах позивача саме з 2012 року, тобто з того часу, коли заявлялося позивачем у позовній заяві.

Апеляційний господарський суд всупереч вимогам ст.ст. 99, 101, 104 ГПК України зазначених недоліків не усунув.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач неодноразово стверджував про те, що з моменту укладення (11.02.2002) оспорюваного договору він неодноразово переукладався у зв'язку з чим всі наступні дати початку і закінчення чергового терміну щороку змінювалися.

Вказаним обставинам суди попередніх інстанцій також не дали ніякої оцінки, тоді як в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про такі дії сторін.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судами попередніх інстанцій вказаних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин прийняті судами рішення підлягають скасуванню з направленням самої справи на новий розгляд.

В ході нового розгляду господарському суду належить врахувати наведені недоліки, з'ясувати фактичні обставини справи, зазначені в цій постанові, усунути суперечливість висновків при встановленні фактичних обставин справи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 та рішення господарського суду Львівської області від 12.02.2014 у справі № 5015/4956/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере