Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 922/4720/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Грека Б.М. розглянувши касаційні скарги 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 2. Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Евєркон"на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 12.01.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015у справі№ 922/4720/14за позовомДержавного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод Евєркон" Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областіпровизнання угоди недійсною та усунення перешкод у користуванні майномза участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Кулабухов О.В. - за довіреністю;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання недійсною додаткової угоди №11 від 16.10.2014 року до договору оренди №2299-Н від 28.12.2005 року, укладеного між відповідачами; виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" з нежитлових приміщень: кім. № №44,45,46,49 на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі штабу (інв.№33), площею 144,80 кв.м, в 1-поверховій будівлі виробничого цеху №2 (інв.№7) площею 372,10 кв.м, загальною площею 516,90 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, м/р "Авіатор",162.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду №11 від 16.10.2014 року до договору оренди №2299-Н між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області і ТОВ "Завод Еверкон" від 28.12.2005 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2015 скасувати в частині відмови у позові, прийняти в цій частині нове рішення, яким виселити першого відповідача з нежитлових приміщень: кім. № №44,45,46,49 на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі штабу (інв.№33), площею 144,80 кв.м, в 1-поверховій будівлі виробничого цеху №2 (інв.№7) площею 372,10 кв.м, загальною площею 516,90 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, м/р "Авіатор",162.

Також, не погоджуючись частково з зазначеними рішеннями судів, ТОВ "Завод Евєркон" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2015 скасувати в частині задоволення позову та визнання угоди недійсною та в цій частині направити справу на новий розгляд.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів в частині визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати в цій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2015 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Евєркон" (орендар) укладено договір оренди №2299-Н, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кім.№№ 44, 45, 46, 49 на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі штабу (інв.№33), площею 144,80 кв.м, в 1-поверховій будівлі виробничого цеху №2 (інв.№7) площею 372,10кв.м, загальною площею 516,90 кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, м/р "Авіатор" (далі -Майно), що перебуває на балансі Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (п.1.1 договору оренди).

Згідно з п. 10.1. договору оренди цей договір укладено строком на 11 місяців, діє з 28.12.2005 року до 27.11.2006 року.

До вказаного договору оренди укладались додаткові угоди №№1-10, якими сторони погоджували зміни до договору оренди, зокрема щодо терміну дії цього договору.

22.10.2013 року додатковою угодою №10 до договору оренди №2299-Н від 28.12.2005 року сторони визначили, що цей договір продовжено строком на 11 місяців, тобто з 29.10.2013 року до 29.09.2014 року.

В подальшому, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" 16.10.2014р. була укладена спірна додаткова угода №11 до договору оренди, якою цей договір продовжено строком на 11 місяців, тобто до 29.08.2015 року.

Звертаючись до суду з позовом, Державне підприємство "Завод Евєркон" вказувало на те, що під час дії договору оренди №2299-Н змінилась особа, яка має повноваження на розпорядження державним майном, що є предметом договору оренди, тобто РВФДМ України по Харківській області втратило право надавати в оренду окреме нерухоме майно, яке знаходиться на балансі позивача та, як наслідок, втратило право на вчинення будь-яких дій щодо такого майна.

Задовольняючи позовні вимоги частково та визнаючи недійсною додаткової угоди №11 від 16.10.2014, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що при її укладенні РВФДМУ по Харківській області не мав стосовно спірного майна функцій орендодавця спірного майна, чим було порушено вимоги ч. 8 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому відмовляючи в задоволенні позову в частині виселення ТОВ "Завод Евєркон" з нежитлових приміщень, суди вказали на те, що матеріалами справи не підтверджується наявності належних доказів заперечень з боку позивача проти продовження договору оренди, як це передбачено вимогами чинного законодавства.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без дослідження усіх обставин справи та доводів сторін.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).

У відповідності зі ст. 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак, зі змісту прийнятих у цій справі судових рішень вбачається, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій, зазначених вимог ГПК України не дотримались та не забезпечили сторонам у справі дотримання принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, при прийнятті рішення у даній справі, судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано належної правової оцінки тому факту, що право власності на спірне нерухоме майно належить державі в особі Міністерства оборони України, що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 22.01.2010 року.

Проте, всупереч наведеному, судами попередніх інстанцій не було залучено до участі у справі особу права та інтереси якої безпосередньо зачіпає вирішення даної справи.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського суду є прийняття судом рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Вказане свідчить про те, що ані місцевим господарським судом, ані судом апеляційної інстанції при розгляді справи в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України не були повно, всебічно, об'єктивно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення, що стосується прав і обов'язків особи, яка не була залучена до участі у справі, що відповідно до вимог статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду.

При новому розгляді справи господарському суду Харківської області слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін, враховуючи що спірне нерухоме майно належить державі в особі Міністерства оборони України, обговорити питання про залучення останнього до участі у справі, і залежно від установленого постановити відповідне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Евєркон" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року та рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2015 року у справі №922/4720/14 скасувати.

Справу №922/4720/14 направити до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Б.М. Грек