Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 911/4823/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Броваритепловодоенергія" Броварської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі№ 911/4823/14 Господарського суду Київської областіза позовомВиконуючого обов'язки прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1.Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального підприємства "Броваритепловодоенергія" Броварської міської радипростягнення 601 022, 36 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивача-1Яковлєв О.І.- - позивача-2не з'явився - - відповідачане з'явився- Генеральної прокуратури України Томчук М.О.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року Виконуючий обов'язки прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія", в якій просив суд стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 77068 грн. 57 коп. пені, 121962 грн. 17 коп. 3% річних, 401991 грн. 62 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 249-БО від 01.08.2012 в частині оплати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2015 (суддя Бабкіна В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 (головуючий Куксов В.В., судді: Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" в дохід Державного бюджету України 12 020 грн. 44 коп. судового збору.

Не погоджуючись частково із зазначеними рішеннями судів, Комунальне підприємство "Броваритепловодоенергія" Броварської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині стягнення 590 688, 66 грн. Прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача лише 10 333, 70 грн. 3 % річних, нарахованих на суму боргу, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В своїх письмових поясненнях по суті спору Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не погоджується з доводами касатора і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не скористалося правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 01.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; продавець за договором) та Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (покупець за договором) укладено договір № 249-БО купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2012 році газ обсягом до 2723,41 тис. куб. м, а покупець зобов'язувався розрахуватися за фактично переданий газ до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом вересня, листопада - грудня 2012 року поставило відповідачу природний газ на загальну суму 18 215 318, 53 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а. с. 20-24). Однак, відповідач у порушення своїх зобов'язань не розрахувався за поставлений природний газ у строки, передбачені цим договором.

30.10.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Броварської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Броварської міської ради, відповідачем та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було укладено договір № 946/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (а. с. 47-50).

За умовами зазначеного договору, сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за спожитий природний газ перед позивачем за договором № 249-БО від 01.08.2012 у розмірі 3 726 776, 42 грн., у тому числі податок на додану вартість 621 129, 40 грн., за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету, домовилися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перераховувати кошти наступній стороні, не мати одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору після виконання договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків.

Підставою для прийняття судових рішень про задоволення позову став висновок судів про те, що заявлені прокурором до стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані за період прострочення відповідачем грошового зобов'язання до укладення договору № 946/30 від 30.10.2014, положення якого, за висновками судів, не поширюються на зобов'язання, які існували між сторонами раніше.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим, суперечливим та таким, що прийнятий з порушенням вимог законодавства з огляду на наступне.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012).

Згідно з приписами статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оскільки судами у даній справі встановлено, що розрахунок за поставлений у вересні, листопаді - грудні 2012 року природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, то підстав для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, немає.

Слід також зазначити, що позов у даній справі було оформлено прокурором 31.10.2014 (а.с.7), тобто на наступний день після укладання договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувані судові рішення господарські суди дали невірну юридичну оцінку обставинам справи з порушенням правил оцінки доказів, неправильно застосували норми матеріального права. Висновки судів не відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені у вищезазначених постановах.

Недостатньо обґрунтованим є висновок судів про те, що умови договору про організацію взаєморозрахунків не розповсюджуються на правовідносини, що склалися до його підписання.

Пунктом 2 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на викладене та оскільки по справі не вимагається збирати нові або додатково перевіряти і оцінювати докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 та рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2015 у справі № 911/4823/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6 ідентифікаційний код 20077720) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3А, ідентифікаційний код 13711949) 6 010, 22 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 6 010, 22 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова