Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 922/5276/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові МГУ Міндоходівна рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 р. (суддя Бринцев О.В.)та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. (судді Пуль О.А., Шевель О.В., Хачатрян В.С.)у справі№922/5276/13 господарського суду Харківської областіза позовомСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ МіндоходівдоПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаНаціональний банк Українипровизнання кредиторських вимогза участю представників: від позивача не з,явилисьвід відповідача Біла В.І., довіреність №01/745 від 25.06.2014 р.від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаМаслова В.М., довіреність №18-225/25910 від 26.05.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Харкові МГУ Міндоходів (далі - СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів) звернулась до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (далі - ПАТ "АКБ "Базис"), в якому просила розглянути, акцептувати та визнати в повному обсязі кредиторські вимоги позивача до відповідача у розмірі 3 423 035 грн. 12 коп. та зобов'язати ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" включити акцептовані вимоги СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України (далі - НБУ).

Заявою №13/10/10-012 від 13.01.2014 р. позивачем уточнено позовні вимоги, зокрема, збільшено розмір кредиторських вимог до 4 468 617 грн. 57 коп. та заявлено вимогу про визнання незаконними дій ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" щодо неакцептування та невключення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження НБУ грошових вимог СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів до боржника на загальну суму 4 468 617 грн. 57 коп.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2014 р. у справі №922/5276/13 у позові СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 р. у справі №922/5276/13 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням та постановою, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р., рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, позивач вказує на прийняття рішень судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.2014 р. касаційну скаргу СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 01.07.2014 р.

Через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України 01.07.2014 р. від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу.

У судове засідання 01.07.2014 р. з'явились представники відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судове засідання не з,явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та третьої особи, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами попередніх інстанцій, НБУ 15.04.1992 р. зареєстровано Комерційний банк "Базис", про що зроблено запис №103 у Державному реєстрі банків. В подальшому, назву банку змінено спочатку на Акціонерний комерційний банк "Базис", а надалі на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис".

НБУ видано вказаному банку відповідні ліцензії на здійснення банківської діяльності та валютних операцій.

Постановою правління НБУ №357 від 23.08.2012 р. банківську ліцензію відповідача відкликано та призначено ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" Ладоненко В.М.

В офіційному друкованому виданні "Урядовий кур'єр" №155 від 30.08.2012 р. опубліковано оголошення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ "АКБ "Базис". В даному оголошенні також зазначено, що кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що 30.09.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлено заяву №2935/10/10-012 щодо внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника.

Так, СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів були заявлені вимоги до відповідача, зокрема, за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та орендної плати за землю з юридичних осіб у період з листопада 2012 року по липень 2013 року, які є поточною заборгованістю відповідача.

Проте, листом №01/2167 від 30.10.2013 р. ліквідатор банку повідомив позивача про неможливість акцептувати вказані вимоги, оскільки на момент звернення позивача із відповідними вимогами вже було розпочато ліквідаційну процедуру ПАТ "АКБ "Базис".

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, досліджені судами попередніх інстанцій та не заперечуються сторонами справи.

Отже, між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо неакцептування та невключення ліквідатором боржника до переліку акцептованих вимог для їх затвердження НБУ грошових вимог СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів до ПАТ "АКБ "Базис" на загальну суму 4 468 617 грн. 57 коп, які є предметом судового розгляду у справі №922/5276/13.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ліквідатор ПАТ "АКБ "Базис", відмовляючи СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів у визнанні та акцептуванні її майнових вимог, включенні їх до переліку вимог кредиторів для їх затвердження НБУ, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, приписів Закону України "Про банки та банківську діяльність". У зв'язку з цим господарські суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ст.ст. 2, 89, 92, 93, 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) (далі - Закон) ліквідаційна маса складається з усіх видів майнових активів (майно та майнові права банку), які належать банку на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації; з відкликанням банківської ліцензії та призначенням ліквідатора банку строк виконання всіх його грошових зобов'язань, в т.ч. зобов'язань по сплаті податків та зборів, вважається таким, що настав; кредитори, без винятків щодо податкових органів, мають право подавати заяви про майнові вимоги до банку ліквідатору в місячний строк з дня публікації оголошення про відкриття процедури ліквідації; до повноважень ліквідатора серед інших визначено формування ліквідаційної маси, за рахунок якої ліквідатор у визначеній черговості задовольняє своєчасно заявлені вимоги кредиторів, які виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, внесені до реєстру вимог кредиторів; ліквідатор припиняє прийняття вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, протягом трьох місяців з дня публікації оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог; кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення та звернутися до суду зі скаргою на дії ліквідатора; вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, ліквідатором не розглядаються і вважаються погашеними.

З дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, що встановлено в ч. 1 ст. 91 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 96 вищевказаного Закону оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого НБУ.

Згідно з пунктом 7.3 глави 7 розділу VІ Положення про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ №369 від 28.08.2001 р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення), з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення. З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні НБУ в Операційному управлінні НБУ.

Пунктом 6.3 глави 6 розділу VI Положення встановлено, що ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора.

Отже, обов`язок ліквідатора використовувати кошти ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів банку та забезпечення ліквідаційної процедури, що закріплено в пункті 6.10 глави 6 розділу VI вказаного Положення.

Таким чином, кошти які надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів по зобов`язанням, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Для здійснення процедури ліквідації банку оплата витрат здійснюється позачергово в межах затвердженого НБУ кошторису витрат, вичерпний перелік яких містить ч. 2 ст. 96 Закону , тобто до реєстру вимог кредиторів вимоги по поточним зобов'язанням, що виник ають в межах ліквідаційної процедури, не включаються. Інші поточні зобов'язання банку в процедурі ліквідації, в тому числі податкові, діючим законодавством не передбачені.

При цьому, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" вказаного Закону, проте, зазначені норми чинного законодавства не звільняють юридичні особи, які знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

Таким чином, оскільки, постановою правління НБУ №357 від 23.08.2012 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "Базис", з огляду на те, що після відкриття ліквідаційної процедури банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій та кошти, які в цей період надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, враховуючи, що кредиторські вимоги позивача складаються з податкового боргу, який виник з листопада 2012 року по липень 2013 року, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову місцевого та апеляційного господарських судів в задоволенні позовних вимог СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; всебічно проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові МГУ Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 р. у справі №922/5276/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: А.С. Ємельянов

І.М. Волік