Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 909/157/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОбласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації"на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 р. (суддя Скапровська І.М.) та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. (головуючий суддя - Костів Т.С., судді - Марко Р.І., Дубник О.П.) у справі№909/157/14 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомОбласного комунального підприємства "Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації"доКП фірми "ЛІК"простягнення 1 591 грн. 88 коп. заборгованості за надані послуги по проведенню технічної інвентаризації, 54 грн. 43 коп. пені та 1 827 грн. 00 коп. судового зборуза участю представників: від позивача не з'явилисьвід відповідача Луців В.І. - директор, наказ №2 від 06.01.1999 р.

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до КП фірми "ЛІК" про стягнення 1 591 грн. 88 коп. заборгованості за надані послуги по проведенню технічної інвентаризації, 54 грн. 43 коп. пені та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р., у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що одностороння зміна умов договорів не передбачена чинним законодавством та умовами договорів виконання робіт з технічної інвентаризації №ІІF13-00313/04774 та №ІІF13-00313/04775 від 05.11.2013р.

Не погодившись з оскарженими судовими рішеннями, Обласне комунальне підприємство "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Скаржник посилається на те, що договори про виконання робіт з технічної інвентаризації за своєю правовою природою є договорами підряду, отже вартість виконаних робіт визначається тільки після завершення технічної інвентаризації. Договорами передбачено, що ціна, визначена в пункті 2.1. цих Договорів не є остаточною і може змінюватись залежно від складності наданих послуг, що є предметом цих Договорів, зовнішніх та внутрішніх площ приміщень, що підлягають технічній інвентаризації тощо, отже відповідач, підписуючи вказані договори, погодився з тим, що ціна не є остаточною та може бути змінена.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 р. касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.07.2014 р.

В судове засідання 01.07.2014 р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача подав письмовий відзив через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України, в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.11.2013 р. між Обласним комунальним підприємством "Івано-Франківське ОБТІ" (виконавець) та КП фірма "ЛІК" (замовник) укладено договори №ІІF13-00313/04774 та №ІІF13-00313/04775 виконання робіт з технічної інвентаризації, відповідно до яких, виконавець зобов'язався виконати роботи з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, а саме крамниці на першому поверсі (м.Івано-Франківськ, вул.Мазепи, 42) та офісних приміщень на другому поверсі (м.Івано-Франківськ, вул.Мазепи, 42), а замовник зобов'язався прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

Відповідно до пунктів 2.1 договорів, вартість послуг, що є предметом договору №ІІF13-00313/04774 складає 521 грн. 05 коп., договору ІІF13-00313/04775 - 521 грн. 06 коп.

Пунктами 2.2 кожного з вказаних договорів (пункти договорів є тотожними, окрім пункту 2.1) встановлено, що ціна, визначена у пункті 2.1 цього договору, не є остаточною і може змінюватися у встановленому цим договором порядку залежно від обсягу та складності наданих послуг, що є предметом цього договору, зовнішніх та/чи внутрішніх площ приміщень, що підлягають технічній інвентаризації тощо.

Згідно з пунктами 2.3 зазначених договорів, сторони домовились про попередню оплату авансу в розмірі вартості, визначеної у пункті 2.1 договору.

Пунктом 2.4 договорів, передбачено обов'язок замовника здійснити оплату наданих послуг за цими договорами протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту пред'явлення виконавцем рахунку в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Вказаними договорами встановлено строк виконання робіт з технічної інвентаризації, який становить 3 робочі дні. Видача документів здійснюється на наступний робочий день після закінчення дії договору, а саме 08.11.2013 р. (пункт 3.1 Договорів). Пунктом 3.2 передбачено, що перебіг строку, визначеного у п. 3.1 цього Договору, починається з моменту надходження на поточний рахунок виконавця коштів у розмірі та строки, погодженні сторонами.

Відповідно до пункту 6.2 вказаних договорів, зміни і доповнення до них можуть бути внесені у випадках, визначених сторонами, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, шляхом складання окремого документа.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.11.13 р. відповідач сплатив платежі в сумі 521 грн. 06 коп. та 521 грн. 06 коп. по договорам №ІІF13-00313/04775 та №ІІF13-00313/04775 відповідно.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять всі його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 вказаного кодексу)

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни у договорі після його виконання не допускається.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками судів попердніх інстанцій, що ціна, встановлена в договорах №ІІF13-00313/04774 та №ІІF13-00313/04775, може бути змінена лише у встановленому договором порядку, а саме шляхом складання окремого документа. Проте, як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, доказів на підтвердження зміни ціни у встановленому законом порядку позивачем не надано.

До того ж, скаржник посилається на те, що сплачена відповідачем сума є авансом, тобто частиною зобов'язання, яке на думку позивача мало бути виконано.

Проте, колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що аванс може надаватися як у вигляді частки, відповідного відсотка від повної вартості договору, так і у розмірі повної вартості контракту (замовлення).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки судами попередніх інстанцій в порядку статтей 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено та належним чином оцінено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізувано відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийнято при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Обласне комунальне підприємство "Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації".

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. у справі №909/157/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: А.С. Ємельянов

І.М. Волік