Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 904/10095/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача Букоємський Р.В. (дов. № 14-138 від 13.05.14р.)

від відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.14р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.14р.

у справі № 904/10095/13

за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до ДП "Південьтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 3473015,36 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.14р. у справі № 904/10095/13 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2918104,77 грн основного боргу, 157285,45 грн пені, 167847,22 грн 7% штрафу, 3078,48 грн збитків від інфляції та 80491,92 грн 3% річних, в решті позову - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.14р. (головуючий Чоха Л.В., судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 11.03.14р. та постанову від 28.04.14р. в частині незадоволених вимог про стягнення 67408,05 грн пені та 71934,52 грн 7% штрафу скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 549-552 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 42, 43, 83 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах поданої скарги, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

03.09.12р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та ДП обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Тепловиробничий центр" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 12/604-БО-4, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Строк дії договору в частині поставки газу встановлений до 31.12.12р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11).

Згідно п. 6.1, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ відбувається до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2).

Відповідно п. 7.2, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3 погоджено - строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

На виконання умов договору позивач поставив ДП обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Тепловиробничий центр" у жовтні - грудні 2012 року природний газ на загальну суму 3578213,36 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.10.12р., від 30.11.12р., від 31.12.12р. (а.с.25-27). Покупець поставлений газ оплатив частково, в сумі 660108,59 грн.

22.10.13р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Кредитор), ДП обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Тепловиробничий центр" (Первісний боржник) та ДП "Південьтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (Новий боржник) був укладений договір № 13/4125 про переведення боргу, згідно якого за згодою кредитора первісний боржник перевів на нового боржника борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договорами № 12/604-БО-4 від 03.09.12р. в сумі 2918104,77 грн, № 13/3390-БО-4 від 28.12.12р. в сумі 4964955,14 грн, а новий боржник - прийняв на себе вказаний борг і замінив первісного боржника у зобов'язанні.

За п. 3.1, до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу та всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договорами, визначеними у пункті 1.1 договору.

24.12.13р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до ДП "Південьтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення 2918104,77 грн основного боргу, 225388,23 грн. пені за період з 15.11.12р. по 27.11.13р., 239781,74 грн 7% штрафу, 9109,75 грн. інфляційних втрат та 80630,86 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.14р. у справі № 904/10095/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.14р., позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто повністю суму основного боргу, 3078,48 грн інфляційних втрат та 80491,92 грн 3% річних (за здійсненим судом перерахунком), 157285,45 грн пені, 167847,22 грн 7% штрафу, в решті вимог - відмовлено.

Відповідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою ст. 233 ГК України передбачено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про переведення боргу від 22.10.13р. по сплаті боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків за договором купівлі - продажу природного газу від 03.09.12р. порушив у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, спричиненим різницею в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на теплоенергію розміру економічно обгрунтованих витрат на її виробництво, а також невиконанням населенням, бюджетними та комунальними організаціями зобов'язань по оплаті наданих послуг. На думку колегії, місцевий господарський суд обгрунтовано зменшив розмір пені та штрафу на 30%, керуючись приписами вищенаведених норм з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

Враховуючи зазначене, колегія вважає, що оскаржені рішення і постанова прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.14р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.14р. у справі № 904/10095/13 залишити без змін.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М.Мамонтова

К.С. Круглікова