ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 912/2965/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів:Полянського А.Г., Кравчука Г.А., Коробенка Г.П., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" на постанову від 15.03.2016

Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Кіровоградської області № 912/2965/15 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" до приватного акціонерного товариства "Креатив"пророзірвання договорів, стягнення 5338292,00грн, за участю представників сторін:

позивача - Кашуба М.О. дов. від 01.08.2015 р., Герасименко М.В. дов. від 13.05.2016 р.,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2015 р. (судді - Макаренко Т.В., Болгар Н.В., Колодій С.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару та судовий збір в сумі 75 516,00 грн. Провадження у справі в частині вимог позивача про розірвання укладених між ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" та ПрАТ "Креатив"договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Постановою від 15.03.2016 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді - Кощеєв І.М., Кузнецов В.О., Вечірко І.О.) рішення Господарського суду змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Провадження у справі в частині вимог позивача про розірвання укладених між ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" та ПрАТ "Креатив" договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014 р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору. В задоволенні позову, в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" - 5 338 292 грн. 00 коп. відшкодування вартості поставленого товару - відмовити." Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" 83 067 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, 03 листопада 2014 року між приватним акціонерним товариством "Креатив" (Відповідач/Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" (Позивач/Продавець) було укладено договір поставки № С 14-00839 (Договір-1), який має аналогічні положення із договором поставки № С 14-01482 від 03.12.2014 року (Договір-2).

Згідно п. 1.1 Договору-1 Позивач зобов'язався поставити і передати у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (товар) в порядку і на умовах визначених в договорі.

Пунктом 3.1 Договору-1 передбачено, що товар поставляється на умовах DАР склад Покупця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договору за адресою просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10 а, м. Кіровоград, Кіровоградська обл. (надалі - склад Покупця).

Сторони погодили (п. 3.2. договору), що термін поставки товару - протягом 8 днів після здійснення оплати покупцем, але не пізніше 13.11.2014р. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 (один) календарний день повідомити покупця про готовність до поставки товару із зазначенням дати поставки. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання товарну у випадку порушення терміну поставки продавцем.

Згідно з п. 3.5 договору датою поставки товару є дата фактичного отримання товару та документів, визначених п. 3.7 та п. 3.8 договору, покупцем. Пунктом 3.6 договору визначено, що поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця.

Згідно п. 3.7 договору продавець до розвантаження товару на складі покупця зобов'язаний надати товарно-транспортну накладну (три оригінальні примірники на кожен завантажений транспорт), якісне посвідчення (оригінал) при його наявності, карантинний сертифікат, протокол про показники безпеки - документ про вміст токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів і радіонуклідів (оригінал або завірену копію); на вимогу покупця продавець зобов'язаний надати документ (оригінал або завірену копію).

Пунктом 3.8. договору сторони погодили, що продавець зобов'язаний надати оригінал видаткової накладної не пізніше наступного дня після отримання товару покупцем, а також оригінал податкової накладної з моменту виникнення податкового зобов'язання відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.1 Договору-1 кількість товару, що поставляється за договором поставки (залікова вага, визначена на вагах Покупця шляхом перерахунку на базисні показники якості, вказані в п. 2.1 даного договору) - 700 тонн (сімсот тонн 000 кг.) ± 10% (за вибором Покупця).

Пунктом 4.2 Договору-1 передбачено, що для оприбуткування Покупцем поставленого Товару, Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого товару по ціні 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок), в т. ч., ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування Товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється

Сторонами в порядку, встановленому п. 4.3-4.3.1 Договору-1.

Кінцева ціна товару, з якісними показниками передбаченими в п. 2.1 Договору-1, встановлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання додаткової угоди визначення ціни, але не пізніше 15 лютого 2015 року, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1 договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування вказану в п. 4.2 договору поставки, так і бути меншою.

Згідно, п. 5.2 Договору-1 остаточний розрахунок (доплата Покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється після фактичного отримання товару згідно з умовами договорів поставки та проведення досліджень поставленого товару на відповідність його якості вимогам п. 2.1 договору, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (п. 4.3) та акту визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п. 4. 6. договору. Також, сторони передбачили, що розрахунки можуть здійснюватися між продавцем і покупцем у будь-якій формі, що не заборонена чинним законодавством України.

Відповідно до умов договору у випадку порушення зобов'язання винна сторона несе відповідальність, визначену договором та/або чинним законодавством.

Разом з цим, у п. 8. 1 Договору-1 визначено, що покупець і продавець вживають всіх заходів для вирішення усіх суперечок і розбіжностей шляхом переговорів. Якщо Сторони не досягнуть згоди в результаті переговорів, то суперечка або розбіжності підлягають розгляду в Господарському суді згідно з чинним законодавством. Даний Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання всіх умов, передбачених даним Договором (п. 9.1. Договору 1).

03.12.2014 р. між ПрАТ "Креатив" (Покупець) та ТОВ "Агрофірма Прилуцька" (Продавець) укладено договір поставки № С 14-01482 (Договір 2).

Сторони погодили поставку 160 тон Товару протягом 7 днів після підписання Договору, але не пізніше 10.12.14 р. на умовах, аналогічних з умовами Договору 1.

Договір-1 та Договір-2 підписані сторонами, скріплені круглими печатками Продавця та Покупця.

За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2015 року по справі № 910/25122/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Креатив" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" про розірвання договору № С14-00389 від 03.11.2014 р. встановлено, що "...відповідачем було поставлено насіння соняшника у кількості 547,740 тон, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 19 від 10.11.2014р., № 20 від 12.22.2014р., № 21 від 13.11.2014р., № 22 від 15.11.2014р., № 23 від 17.11.2014р., № 24 від 19.11.2014р., № 25 від 25.11.2014р., № 24 від 20.11.2014 р.

Разом з тим, позивачем свої зобов'язання щодо попередньої оплати насіння соняшника в кількості 690 тон на суму 1 380 000 грн. виконано в повному обсязі, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 8461 від 06.11.2014 р.

Таким чином відповідачем у встановлений договором строк не виконано своїх зобов'язань за договором поставки у повному обсязі, зокрема недопоставлено позивачу насіння соняшнику у кількості 142.26 тон...."

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.10.2015 по справі № 910/25123/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Креатив" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" про розірвання договору поставки № С14-1482 від 03.12.2014р. встановлено, що "...на підставі видаткових накладних № 26 від 10.12.2014, № 27 від 11.12.2014, № 28 від 13.12.2014, № 18.12.2014 відповідачем було поставлено позивачу товар загальною кількістю 137,80 кг. Відповідачем недопоставлений товар у кількості 22,2 кг."

Згідно п.п. 4.2. 4.3. Договору 1 та Договору 2 (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 13.02.15 р. до Договору 2 та Додаткової угоди № 2 від 13.02.15 р. до Договору 1, а.с. 129-130), для оприбуткування Покупцем поставленого Товару, Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого Товару по ціні 2 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування Товару є первісною.

Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п. 4.3. 4.3.1. Договорів; ціна Товару, з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1. Договорів, встановлюється сторонами шляхом укладення Додаткової угоди (далі - Додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше 31 березня 2015 року, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1. Договорів) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії Товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна Товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2. Договорів, так і бути меншою;

Пунктами 4.5. (з урахування Додаткової угоди № 1 від 13.02.15 р. до Договору 2 та Додаткової угоди № 2 від 13.02.15 р. до Договору 1, а.с. 129-130), 4.7. - 4.9. Договору 1 та Договору 2 визначено, що у випадку неотримання Покупцем до 31 березня (включно) Додаткової угоди визначення ціни, Покупець складає та направляє Продавцю Додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31 березня 2015 р. Складена та направлена таким чином Додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами; для розрахунків на підставі Додаткової угоди визначення ціни формується Акт визначення кінцевої ціни та вартості Товару з врахуванням вимог даного розділу Договорів; сума Договору визначається шляхом множення кількості поставленого Товару на остаточну ціну Товару. Пункти 5.1.-5.2. Договорів визначають, що Покупець зобов'язується здійснити оплату Товару на умовах передоплати у сумі, вказаній в п. 4.9. Договорів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури; остаточний розрахунок (доплата Покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється після фактичного отримання Товару згідно з умовами даних Договорів та проведення досліджень поставленого Товару на відповідність його якості вимогам п. 2.1. Договорів, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди (п. 4.3.) та Акту визначення кінцевої ціни (п. 4.7.), виходячи з остаточної ціни на Товар відповідно до п. 4.6. Договорів.

З матеріалів справи вбачається, що Продавцем на поштову адресу Покупця направлено лист № 13 від 31.03.15 р. з проханням зафіксувати ціну на соняшник урожаю 2014 року на рівні 9800,00 грн. за одну тонну на весь обсяг поставленого за Договором 1 та Договором 2 Товару, що дорівнює 685,540 тонн. Проте, як свідчать матеріали справи, фактично 03.04.2015р позивачем було направлено лист № 10 від 31.03.2015р. (а.с.66, 67) До вказаного листа Продавцем додано підписані з боку ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" Додаткові угоди визначення ціни від 31.03.15 р. та акт визначення кінцевої ціни до Договору 1 та Договору 2 (а.с. 22-25).

Вказаний лист, не зважаючи на його отримання Покупцем 10.04.15 р. (а.с.68), залишився без відповіді, примірники підписаних з боку Покупця Додаткових угод та акту на адресу Продавця не поверталися.

28.05.15 р. Продавець звернувся до Покупця з листом за № 27, згідно якого, у відповідності до п. 6.1.4. Договорів, просив повернути Товар в повному обсязі (а.с. 69-70).

Судом встановлено, що лист відповідачем отримано 05.06.15 р. (а.с. 71), однак, відповіді на нього Продавцю не надано, Товар не повернуто.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції врахував, що відповідно до норм ст. 35 ГПК України, господарський суд враховує, що рішенням господарського суду м.Києва від 03.11.2015 року по справі № 910/25122/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Креатив" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" про розірвання договору № С14-00389 від 03.11.2014 р. встановлено, що "...відповідачем було поставлено насіння соняшника у кількості 547,740 тонн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 19 від 10.11.2014 р., № 20 від 12.22.2014 р., № 21 від 13.11.2014 р., № 22 від 15.11.2014 р., № 23 від 17.11.2014 р., № 24 від 19.11.2014 р., № 25 від 25.11.2014 р., № 24 від 20.11.2014 р.

Позивачем свої зобов'язання щодо попередньої оплати насіння соняшника в кількості 690 тонн на суму 1 380 000 грн. виконано в повному обсязі, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 8461 від 06.11.2014р. Однак, відповідачем у встановлений договором строк не виконано своїх зобов'язань за договором поставки у повному обсязі, зокрема недопоставлено позивачу насіння соняшнику у кількості 142.26 тонн...."

Також рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2015 по страві № 910/25123/15 за позовом ПАТ "Креатив" до ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" про розірвання договору поставки № С14-1482 від 03.12.2014р. встановлено, що "...на підставі видаткових накладних № 26 від 10.12.2014, № 27 від 11.12.2014, № 28 від 13.12.2014, № 18.12.2014 відповідачем було поставлено позивачу товар загальною кількістю 137,80 кг. Відповідачем недопоставлений товар у кількості 22,2 кг."

Враховуючи вищенаведені рішення суду, на виконання Договору-1, Продавцем поставлено Покупцю Товар в загальній кількості 690 тон, а на виконання умов Договору 2 поставлено Покупцю товар загальною кількістю 137,80 кг.

У відповідності до умов розділу 4 Договору - 1, 03.04.15 р. Продавцем на поштову адресу Покупця направлено лист № 10 від 31.03.15 р. з проханням зафіксувати ціну на соняшник урожаю 2014 року на рівні 9 800,00 грн. за одну тонну на весь обсяг поставленого за Договором 1 та Договором 2 Товару, що дорівнює 685,540 тонн. До вказаного листа Продавцем додано підписані з боку ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" Додаткові угоди визначення ціни від 31.03.15 р. та акт визначення кінцевої ціни до Договору 1 та Договору 2 (а.с. 22-25). Так, згідно акту визначення кінцевої ціни за Договором поставки № С 14-00839 від 03.11.2014р. та Договору № С14-1482 від 03.12.2014р. (надалі, за визначенням сторін - Договір ) становить 6 718 292,00 грн.; заборгованість Покупця перед Продавцем за Договором становить 5190930,00 грн. Вказаний лист Продавець просить розглядати як офіційну пропозицію для укладення Додаткових угод визначення ціни, які передбачені розділом 4 Договорів поставки.

У відповідності до п. 4.4.-4.5. Договорів, обов'язок підготовки та направлення Додаткових угод визначення ціни покладається на продавця, а у випадку неотримання Покупцем до 15 лютого 2015 р. (включно) Додаткової угоди визначення ціни, Покупець складає та направляє Продавцю Додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31 березня 2015 р. Складена та направлена таким чином Додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Однак, покупець на пропозицію продавця не відреагував, Додаткові угоди визначення ціни та акти визначення кінцевої ціни до Договору 1 та Договору 2 не підписав, відповіді на лист не надав.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом першої інстанції прийнято до уваги, що вартість насіння соняшнику врожаю 2014 року, передбачена у п. 4.2 Договору 1 та Договору 2 в розмірі 2 000 грн. за 1 тонну, є значно нижчою за ринкову вартість аналогічного Товару в цей період, що вбачається з експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-337 від 26.08.15 р. (а.с. 72) та звіту про незалежну оцінку вартості товарів в обороті (а.с. 75-103).

Судом з'ясовано, що відповідачем не заперечувалось отримання Товару від Продавця на підставі Договорів, наголошувалось на наявність помилок при оформленні первинної документації.

03.11.2015 у справі № 910/25122/15 Господарським судом міста Києва було прийнято рішення, яким розірвано договір поставки № С14-00389 від 03.11.2014, укладений між ПАТ "Креатив" та ТОВ "Агрофірма "Прилуцька". Також, 08.10.2015 у справі № 910/25123/15 господарським судом міста Києва було прийнято рішення, яким розірвано договір поставки № С14-1482 від 03.12.2014, укладений між ПАТ "Креатив" та ТОВ "Агрофірма "Прилуцька".

За таких обставин господарський суд припинив провадження у справі в частині вимог позивача про розірвання укладених між ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" та ПрАТ "Креатив" договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-01482 від 03.12.2014р. у зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 5 338 292,00 грн. - відшкодування вартості поставленого позивачем та не оплаченого відповідачем товару за договорами № С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-01482 від 03.12.2014р, які позивачем обґрунтовано з посиланням на норми ст.ст. 1212 1213 ГПК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Місцевим господарським судом вказано, що оскільки насіння соняшнику, вартість якого за доводами позивача, не спростованими відповідачем належними та допустимими доказами, складає 5 338 292,00 грн., набуто відповідачем за наявності правової підстави (договори поставки № С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-01482 від 03.12.2014р.), тому їх не може бути витребувано в порядку норм ст. 1212, 1213 ЦК України як безпідставне збагачення. Враховано позицію Верховного Суду України (постанова від 25.02.2015 по справі № 910/1913/14).

Однак, у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

В силу ст. 4 ГПК України господарський суд має право самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог та порушення останнім положень ст. 83 ГПК України.

Не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 18.12.2012 по справі № 6/5005/3915/2012).

Статтями 224, 225 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 5 ст. 653 ЦК України визначено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні, або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

В матеріалах справи міститься лист позивача № 10 від 31.03.2015 р. у якому позивач просив розглянути як офіційну пропозицію для укладення додаткової угоди "визначення ціни", яка передбачена розд. 4 договорів поставки та лист позивача № 27 від 28.05.2015 р. (а.с. 69, 70), в якому позивач просив у зв'язку з непогодженням відповідачем в установлені строки розмір остаточної (кінцевої) ціни Товару (насіння соняшнику) за Договорами С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-14852 від 03.12.2014р., укладених між ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Агрофірма "Прилуцька", у відповідності до п. 6.12. вказаних Договорів, повернути товар у повному обсязі та вказати (направити телеграму чи офіційний лист) час та місце, де вказаний Товар можливо отримати. При цьому, позивач просив зазначити відповідальну особу - представника відповідача, з якою можливо контактувати з приводу отримання Товару, що повертається.

На підтвердження доводів, що позивачем вживалися заходи щодо виконання умов договору в частині повернення товару відповідно до п. 6.12 Договорів, позивачем подано до матеріалів справи оригінал товарно-транспортної накладної від 02.09.2015 р.

Відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів повернення насіння соняшнику чи укладення угоди за формою, що визначена в Додатку до Договору 1 та Договору 2 відповідачем до матеріалів справи не подано.

Місцевий господарський суд вказав, що спірна сума грошових коштів у розмірі 5 338 292 грн., що складає вартість поставленого позивачем та не оплаченого відповідачем товару за договорами № С 14-00839 від 03.11.2014 р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р., яка визначена на підставі Експертного Висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-337 від 26.08.2015 р., є збитками позивача, а тому підлягає відшкодуванню у зв'язку з невиконанням відповідачем умов, передбачених договорами поставки № С 14-00839 від 03.11.2014 р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р. Аналогічної правої позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 16.04.2015 по справі № 910/15411/14).

Отже, за відсутності доказів фактичного виконання відповідачем умов договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014 р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 338 292,00 грн., є правомірною.

Натомість, апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків вказавши, що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, вийшов за межі власних повноважень передбачених процесуальним законом та стягуючи з ПрАТ "Креатив" збитки, змінив матеріально-правові підстави позову.

Апеляційний господарський суд зазначив, що згідно п. 4.5. договору поставки, у випадку неотримання Покупцем до 15.02.2015 р. (включно) додаткової угоди визначення ціни, Покупець складає та направляє Продавцю додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 15.02.2015 р. Складена та направлена таким чином додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. В матеріалах справи відповідна угода, складена Відповідачем, відсутня. Таким чином, сторонами не погоджена остаточна ціна соняшнику, яка згідно п. 5.2. договору має бути сплачена протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди і акту визначення кінцевої ціни, виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п. 4.6. даного договору.

Відсутність відповіді ПрАТ "Креатив" на пропозиції сторони по договору укласти додаткову угоду являється непогодженням остаточної ціни соняшнику, а не істотним порушенням умов Договору.

За вказаних підстав, апеляційний господарській суд прийняв рішення про зміну рішення місцевого господарського суду та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р.).

Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції правомірно визначив норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та обґрунтування спірних позовних вимог.

Слід зазначити, що розрахований позивачем розмір позовних вимог, у розмірі 5 338 292,00 грн., що складає вартість поставленого позивачем та не оплаченого відповідачем товару за договорами № С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-01482 від 03.12.2014р, яка визначена на підставі Експертного Висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-337 від 26.08.2015р., є збитками позивача, а тому підлягає відшкодуванню у зв'язку з невиконанням відповідачем умов, передбачених договорами поставки № С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р.

Враховуючи доведеність всіх елементів правопорушення, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача суму збитків, оскільки такий висновок узгоджується зі приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, явні порушення відповідачем договірних умов та правил добросовісної господарської практики створили перешкоди в роботі позивача, позбавили його майна.

Ігноруючи свої договірні зобов'язання про двостороннє узгодження ціни та відповідні звернення позивача, відповідач брав на себе ризики, що така ціна буде для нього встановлена без врахування його позиції, а шляхом визначення на підставі Експертного Висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-337 від 26.08.2015 р.

Подібна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 912/3334/15.

Крім того, згідно з п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що в порушення вказаних вимог процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів щодо зміни рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі з мотивів викладених у цій постанові.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 912/2965/15 скасувати, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2015 у справі № 912/2965/15 залишити в силі.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко